“На даху Мірамбіки: війна крізь людину” — при свічках відкрито унікальну виставку-книгу

Не тільки вистояти, а й перетворити випробування на власну нову силу. Не тільки вижити, а й почати втілювати свої мрії у життя. Не тільки не зневіритися, а й запалювати інших жити, творити, любити. Такими є головні меседжі виставки-книги “На даху Мірамбіки: війна крізь людину” письменниці, мисткині, бібліотекарки Любові ЄВИ, яку відкрито 6 листопада у виставковій залі “OBOLON- ART” бібліотеки імені Героїв Небесної Сотні для дітей.  

“Я призвичаїлася говорити про те, що війна всім болить по-своєму. Я усвідомлюю, що ніколи не буду здатна достеменно зрозуміти біль та досвід іншої людини, “залізти їй під шкіру”. Але це не означає, що я не маю намагатися цього зробити. Саме це й робить нас людьми — коли нам болить не тільки власний біль, а й чужий. І саме таку єдність варто плекати українцям — прагнення відчути іншого. А ця виставка — спроба розповісти мою історію та, можливо, історії тих, хто переживає щось подібне” — говорить авторка Любов ЄВА.

“Бібліотека ім. Героїв Небесної Сотні для дітей охоче підтримала ідею виставки Любові ЄВИ. Це унікальний формат — можливість розповісти історію конкретної людини, передати її досвід та важливі усвідомлення, життєві уроки на сторінках книги та малюнках, що розташувалися просто на стінах галереї”, — говорить кураторка виставки, завідувачка бібліотеки Людмила Лисак.  

Виставка складається зі скетчів авторки та текстових клаптиків-фрагментів зі щоденника, де зафіксовано різні періоди війни, що проходить крізь одну конкретну людину. Тож на стінах галереї можна побачити дещо унікальне — ілюстрований щоденник, де закарбовано початок повномасштабного вторгнення в Києві, хвилювання за рідних на окупованій Херсонщині та палкі спроби знайти з ними зв’язок, коли він майже унеможливився, звільнення Херсона і правобережжя та візит до рідного краю, початок жорстких блекаутів у столиці та подорож до далекої Індії у пошуках світла — як фізичного у формі електрики, так і духовного, адже Любов перебувала там в ашрамі. Далі — повернення до України та започаткування волонтерської ініціативи “Культ_о_Во”.  Врешті, авторка, бажаючи кардинальних змін у житті навіть у часи війни, змінює сферу діяльності і стає бібліотекаркою в бібліотеці імені Героїв Небесної Сотні для дітей, де, зокрема, створює Клуб юних філософів та продовжує в різний спосіб доносити важливі меседжі про цінність життя та відповідальність за світ. 

Увесь цей час вона малювала химерні скетчі, які ставали її арт-терапією і водночас способом закарбувати реальність. Малювала в Києві за заштореними вікнами під ліхтариком на початку війни, під час жорстких блекаутів під свічкою, і на даху Мірамбіки — індійського ашраму при Освітньому центрі божественного життя Шрі Ауробіндо (штат Раджастан), в якому вона знайшла прихисток і де з нею трапилося чимало важливих екзистенційних усвідомлень. Досвід перебування в Індії описаний в третій частині щоденника, де Любов ЄВА розповідає про прихильне ставлення тутешніх людей до України, про те, як дала декілька уроків української мови для місцевих дітлахів, про те, як доносила правду про війну на Батьківщині. 

Роман Кабачій, науковець з Національного музею історії України в Другій світовій війні зазначив, що взяти за основу виставки Любові ЄВИ її щоденник — це дуже слушна ідея, оскільки саме через нього ми бачимо, як проживається кожен день, котрий завтра стане історією. Щоденник під час війни — це нерідко гостра необхідність поговорити з собою, поділитися думками із читачем, якого ти ніколи не побачиш, послужитися для історії. Проте в більшості автори щоденників вчиняють початок писання експромтом, не знаючи у що він їх затягне і може стати джерелом історії.

На відкритті виставки Любов ЄВА ділилася ключовими життєвими уроками, здобутими під час війни. 

“Сенс життя — у любові. Знадобилася ціла велика війна, аби я змогла прокинутися і пірнути в життя. Мене розбудили сирени і вибухи. Вони пробудили мене жити палко, шалено, вдихаючи кожну мить, як щось неповторне. Ми приходимо із темряви космосу, оселяючись на клаптику матерії посеред диких прерій Всесвіту на короткий час, і в ту ж темряву, невідомість пірнаємо опісля життя. Хіба не час танцювати, всотувати в себе кожну мить, немов останню, немов цей подих більше ніколи не повториться?..”, — стверджує Любов ЄВА в релізі до виставки.

Прикметно, що відкриття виставки пройшло камерно, при свічках, що символізували водночас світло сердець, що не зникає попри умови війни, а також блекаути, які супроводжують українців вже котрий рік поспіль. 

Пісні на слова Любові — “Мої обстріляні міста” і “Невидиме” — виконав композитор, музикант Ігор Якубовський, представник Центральної бібліотеки Солом’янки імені Григорія Сковороди. 

У відкритті взяли участь молодь та підлітки з Клубу юних філософів, які читали вірші та фрагменти зі щоденника — Анна та Тетяна Нечипоруки, Іван Щербак, Ірина Вербицька. Музику склав учасник Клубу, студент, музикант Володимир Нечипорук. 

На відкритті виставки діяв благодійний ярмарок, кошти з якого пішли на підтримку Сил Оборони. Любов ЄВА також презентувала свій новий роман “Бог із птахів”, який щойно вийшов в ЛА “Піраміда”. 

Виставку організовано Бібліотекою імені Героїв Небесної Сотні для дітей у співпраці з волонтерською ініціативою “Культ_о_Во”. Експозиція триватиме до кінця грудня 2025.

Контакти для медіа: Анна Дерев’янко,
моб.тел: +38 98 855 36 78
e-mail: [email protected]