Українці лікують тривогу пігулками: як війна змінила психічне здоров’я нації

Війна навчила українців витримці, але не дала часу на відновлення. Після трьох із половиною років постійної напруги країна стикається з тихою, але масовою кризою – кризою психічного здоров’я. Тривожність, панічні атаки, безсоння, втома, апатія – усе це стало звичним фоном життя навіть для тих, хто ніколи не мав діагнозів. І дедалі частіше українці намагаються впоратися самотужки – заспокійливими, порадами друзів і короткими «перепочинками», які не лікують, а лише відтягують момент звернення по допомогу.

Мовчазна пандемія

За результатами дослідження «Свідомий вибір», проведеного організацією ZDOROVI, українці – і навіть лікарі – визнають: за останні роки психічний стан населення різко погіршився. У кожного другого пацієнта лікарі фіксують симптоми тривоги або депресії, у кожного п’ятого – панічні атаки, психосоматичні розлади чи посттравматичні прояви. За оцінками ВООЗ, близько 46 % українців повідомляють про погіршення здоров’я, часто пов’язане з розладами сну та психічними проблемами. 

Та попри це, люди не поспішають звертатися до фахівців. Часто – через брак доступу або коштів. Але ще частіше – через сором і страх. Українці бояться ярлика «психічно хворий» і вдаються до самолікування, купуючи психотропні препарати без рецепта чи користуючись «порадами з інтернету».

«Люди плутають зняття симптомів із лікуванням. Беруть перші-ліпші таблетки – те, що порадили знайомі чи прочитали в чаті. У якийсь момент стає легше – і здається, що все минуло. Але коли припиняють прийом, отримують ще більший відкат: тривога повертається з подвоєною силою, додаються порушення сну, роздратованість, навіть соматичні симптоми. Це схоже на замкнене коло, з якого без фахівця вийти майже неможливо», – пояснює Валерія Палій, кандидатка психологічних наук, президентка Національної психологічної асоціації.

Це типовий сценарій фармакологічної залежності, нової епідемії, коли людина намагається контролювати симптоми, але не працює з першопричиною – травмами, тривогою, стресовими навантаженнями.

Український контекст: сила і вразливість одночасно

Українці звикли триматися. «Тримаймося» стало майже національним гаслом. Але саме ця здатність витримувати часто заважає дозволити собі бути вразливими

За даними дослідження «Ти як?» (четверта хвиля, грудень 2024 – січень 2025), лише 17 % українців зверталися до психологів чи психотерапевтів (у 2022 році цей показник становив близько 7 %).

Проблему поглиблює брак довіри до системи: доступ до фахівців обмежений, на первинній ланці не вистачає психологів, а культурна стигма досі сильна навіть серед медиків.

У межах програми «Свідомий вибір» українці називають серед причин самолікування:

• страх бути осудженими на роботі чи в колі знайомих;
• переконання, що «це мине само»;
• невіра в ефективність допомоги;
• відсутність базових знань про психічне здоров’я.

Це не окремі випадки – це відображення соціальної травми, яку країна проживає колективно.

Медики – серед найуразливіших

Психічне виснаження торкнулося не лише пацієнтів. Українські медики, які з перших днів війни працюють під постійним стресом, самі опинилися у групі ризику. Вони – ті, хто допомагає іншим, але часто не мають часу допомогти собі.

За останні два роки в Україні з’явилося кілька ініціатив, спрямованих на підтримку саме медичних працівників. Зокрема, ZDOROVI реалізували програми «Лікар. Перезавантаження» та «Ліки для лікарів», у межах яких сотні медиків пройшли групові й індивідуальні консультації з психологами.  Мета – не просто «зняти напругу», а дати інструменти саморегуляції та відновлення. Бо стійка система охорони здоров’я неможлива, якщо в ній вигорають ті, хто рятує інших.

Повернути довіру

Війна змусила українців навчитися жити у надзвичайних умовах. Але виживання не дорівнює здоров’ю. Повернути «нормальність» можна лише тоді, коли психічне здоров’я стане частиною базової турботи – так само, як вакцинація чи лікування хронічних хвороб.

Цей процес уже почався: громадські організації проводять навчальні програми, міжнародні партнери підтримують локальні ініціативи, а лікарі дедалі частіше говорять про важливість відновлення. Та головне – змінюється мова: від «я мушу триматися» до «я маю право на допомогу».

Адвокаційна програма ZDOROVI «Свідомий вибір» покликана показати, що психічне здоров’я – не приватна справа, а елемент національної безпеки.

«Після війни психічне здоров’я стане головною темою національної відбудови – так само, як інфраструктура чи економіка. Ми маємо навчитися піклуватися про себе й одне про одного, не соромлячись цього», – зазначає засновниця та CEO ZDOROVI Наталія Тулінова.

Адже тривога, апатія й виснаження впливають не лише на якість життя, а й на економіку, обороноздатність і соціальну згуртованість.