В Чорноморську презентували книгу про перше окуповане місто Донбасу

17 червня в м. Чорноморськ, Одеська область в Центральній міській бібліотеці ім. І.Рядченка правозахисники Східноукраїнського центру громадських ініціатив  разом з партнерами презентували ...

Додано:
eucci

01H3AQTSQJY2CAJDGW1ABTS510
В Чорноморську презентували книгу про перше окуповане місто Донбасу

17 червня в м. Чорноморськ, Одеська область в Центральній міській бібліотеці ім. І.Рядченка правозахисники Східноукраїнського центру громадських ініціатив  разом з партнерами презентували книгу «Місто, з якого почалася війна».

Книга розповідає про  життя та воєнні події у Слов’янську у 2014 році, які стали моделлю для захоплення інших міст України – переслідування, функціонування незаконних місць несвободи, обстріли житлових районів, мінування територій, участь церкви Московського Патріархату в захопленні міста тощо.

Учасники презентації обговорили книгу та мали змогу провести паралелі з іншими містами України.

Колишній полонений Євген Шляхтін поділився думками про те, що участь церкви УПЦ МП в окупації також відстежуються і на Луганщині. Чоловік витратив багато часу, щоб встановити людей, які були причетні до його ув’язнення та катувань через проукраїнські погляди:

«Так звана контррозвідка «ЛНР» – люди, які вбивали, калічили людей в катівнях. І керівником контррозвідки «ЛНР» був чоловік з позивним «Святий». Довго не міг зрозуміти, чому такий позивний. А виявилося, що він був батюшкою церкви Московського Патріархату. І він катував. Він був на перших коли мені ламали пальці і кисті. Він цим керував».

На презентації був присутній колишній мешканець Слов’янська Олександр Корчма, який разом з родиною переїхав жити до Чорноморська. Він розповів, що багато мешканців міста на той час займали проросійську позицію через економічні причини:

«Я працював на момент захоплення міста начальником одного із цехів на підприємстві. І нас було на той час 80 людей за «ДНР» і троє, разом зі мною, які з перших днів підтримували Україну. Поясню чому. Наше підприємство більшість продукції виробляло на ринок Росії. Собівартість нашої продукції на 70% складає газ. Ціна на газ в Україні була 400 доларів, в Росії 100 доларів… Це все спонукало вірити росіянам».

Водночас, як зазначив чоловік, ця довіра проіснувала недовго:

«Після окупації в керівників нашого підприємства одразу повідбирали машини. На моє місце назначили іншого начальника. Він прийшов у шльопанцях, шортах, майці.  І почали вивозити кольоровий метал, все те, що можна було продати».

Мешканці Чорноморська зазначили, що і в них наразі є проросійські люди, але їх небагато і місцева влада в своїй політиці орієнтується на проукраїнську більшість.

«Дійсно наше місто – це українське місто. Ми не те, що підтримуємо. Ми живемо в Україні, вивчаємо українську історію, говоримо українською, наші діти вчаться в українських школах. Ми українське місто Одеської області. І так буде і далі», – підсумувала директорка бібліотеки Євгенія Лещенко. 

Книга «Місто, з якого почалася війна» підготовлена ГО “Східноукраїнський центр громадських ініціатив” разом з партнерськими організаціями (БФ «Восток SOS», Правозахисним центром громадських досліджень, ГО «Молода Просвіта Прикарпаття», ГО «Громадський комітет захисту конституційних прав і свобод громадян», які є членами Коаліції «Справедливість заради миру на Донбасі»), за підтримки Kurve Wustrow – Centre for Training and Networking in Nonviolent Action у рамках програми «Громадянська служба миру», яка фінансується Федеральним урядом Німеччини.

 


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

На Кіровоградщині стартувала навчальна поїздка для представників громад Миколаївщини та Херсонщини

У Києві відбувся перший EuroSummit громадських організацій

Нові можливості проєкту центру АХАЛАР з посилення ментального здоров'я для лідерів НДО та "хелперів"

10 років триденної війни, яка триває три сторіччя: Концепція 21 Docudays UA

Стартувала програма підтримки «Моніторинг і оцінювання Стратегії розвитку громади та плану заходів з її реалізації»

Громади Львівщини ділилися досвідом розвитку сільських територій