Жіноче “свято”: 8 березня – Марш проти насильства

Марш розпочнеться прес-брифінгом для журналістів/журналісток об 11:00 біля пам’ятника Богдану Хмельницькому на Софійській площі, про це повідомляє кореспондентка Центру інформації про права людини.

Як розповідають організаторки, мета цьогорічного Маршу – сказати про існування великої кількості форм і проявів інституційного насильства у різних суспільних сферах. 

Організаторки запрошують приєднатися до них 8 березня й розповідають, чому самі прийдуть на Марш.

“Я піду на марш, бо я вчилась у театральному, де дівчатам радили одружитись і народити, а хлопців підтримували в професійній сфері. Бо мене бісить, що гінекологиня замість обстеження радить мені народити й прибрати волосся. Бо на кожному кроці всі розповідають, як я маю виглядати, з ким мені спати і ким мені працювати. Для мене участь у Марші – це те, як я хочу святкувати 8-ме березня – День боротьби за права, а не день жіночності та весни”, - каже Маріам Агамян, активістка, театральна драматургиня, учасниця Маршу.

Ідучи на Марш, жінки висловлюватимуться проти різних проявів інституційного насильства.

Зокрема, репродуктивного насильства – коли примушують жінок народжувати, осуджують свідому відмову народжувати (чайлдфрі), проти антиабортних кампаній, проти жорстокості в пологових будинках. А також проти тиску на жінок, які живуть з ВІЛ, проти примусової стерилізації транссексуальних людей.

Галина Ярмова, викладачка Києво-Могилянської академії:

“Я йду на марш 8 березня, тому що це можливість відчути підтримку і солідарність від квірів, жінок, небінарних людей. Це можливість зробити колективне політичне висловлювання. Це можливість провести це свято разом з подругами й однодумицями. Можливість уявити, як міг би виглядати світ, де до нас всіх ставляться справедливо, де держава не диктує, що нам робити з нашими тілами та життями, де нам не потрібно терпіти насильство, щоб вижити, де немає місця расизму, жінконенависництву та гомофобії”.

Учасниці маршу виступають також проти економічного насильства, яке виражається, зокрема, в тому, що жінки отримують нижчі зарплати, виконують домашню роботу безоплатно тощо.

Марія Маєрчик, головна редакторка журналу “Критика феміністична: східноєвропейський журнал феміністичних та квір-студій”.

“Я йду на феміністичний марш, щоб виразити солідарність з людьми, які мріють про такий світ, як і я – світ без насильства, без пригнічених, без мізогінії (ненависть, зневага, огида до жінок – ред.), гомофобії (негативна реакція на прояви гомосексуальності – ред.) та расизму, без націоналізму та імперіалізму. Я йду також на марш, бо за роки війни ми вправно навчилися іншуванню й дегуманізації, – а з цими навиками ми не збудуємо відкритого суспільства. Я також йду на марш, бо скорочення державою соціального захисту в нашій країні особливо прикро віддзеркалюється на житті жінок, які до того ж щоденно виконують значний обсяг неоплачуваної репродуктивної праці”.

Активістки виступають також проти статевого насильства – коли культура зґвалтування примушує жінок боятися за власну безпеку і перекладає на них відповідальність за статеве насильство.

Жінки також виступають проти домашнього насильства та сексизму в Україні й закликають народних депутатів ратифікувати Стамбульську конвенцію про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами.

Альона Ляшева, аспірантка:

“8 березня – день, в який варто святкувати – святкувати те, що велика кількість жінок в Україні має доступ до освіти, може працювати, і навіть займати лідерські посади, може прикривати чи оголяти своє тіло, отримувати задоволення від сексу. Адже це не було доступно жінкам раніше, і не є доступним і зараз в багатьох країнах світу.

У той же час – це день боротьби, адже жінок досі пригноблюють. Це день боротьби за рівні права та можливості у сфері праці, проти соціальних урізань, як-то пенсії чи стипендії, боротьба проти тих прихованих проблем, що переживать жінки кожного дня, як фізичне та символічне насилля, приниження, обмеження у можливості самостійно розпоряджатись своїм тілом. Звісно, це боротьба за саме свято, що наразі під загрозою стати консервативним днем, що закріплює пригноблене становище жінок”.

Серед організаторок Феміністичного маршу – незалежні активістки й активісти, студентське об’єднання “FemSolution”, музична ініціатива самба-бенд “Ритми спротиву”, незалежна студентська профспілка “Пряма дія”, Queer Home Kyiv, колектив “8 Березня – день боротьби”, Amnesty International Ukraine.

Уперше до Маршу приєдналася Всеукраїнська благодійна організація “Легалайф-Україна” та активістки, лідерки ініціативних груп секс-працівниць з восьми регіонів України. Зокрема, представниця “Легалайф-Україна” Наталя Ісаєва зазначила, що, йдучи на Марш, вона виступає проти насильства:

“Я йду вперше на феміністичний марш у цьому році. Раніше мені здавалося, що феміністки не підтримують секс-робітниць, не готові нас слухати і засуджують нас. Але зараз я бачу, що в нас багато спільного - ми разом виступаємо проти насильства і боремося за рівні права, гідну оплату праці, право розпоряджатися своїм тілом. Я йду на марш, бо мені набридло мовчати. Секс-працівниці – не злочинниці. Криміналізація секс-роботи робить нас вразливими до насильства з боку поліції, а чиновники говорять нам, що це питання моралі. Не потрібно нас рятувати, просто скасуйте закони, за якими нас карають”, - прокоментувала Ісаєва.

Також 8 березня феміністичні марші пройдуть у Львові, Харкові, Херсоні та інших містах України.

Джерело: Центр інформації про права людини