Загальний огляд ситуації з внутрішньо переміщеними особами в Україні (листопад-грудень 2014)

Останні два місяці 2014 року запам’яталися намаганням уряду змінити порядок нарахування соціальних виплат для громадян із зони АТО та відновити роботу бюджетних установ, анонсувавши їх переведення на підконтрольні території. Було прийнято ряд відповідних постанов, які, як показав майже двомісячний термін їх імплементації, виявилися недосконалими і потребують термінового внесення змін.

Ідея переведення бюджетних установ полягала в тому, щоб відновити їхнє функціонування на неокупованих територіях, відновивши таким чином і виплати зарплат. Однак при конкретному втіленні цієї загалом правильної ідеї пріоритет було надано органам виконавчої влади, судам та прокуратурі. Також автори постанов не врахували, що деякі установи в принципі не можуть переїхати і що держава, виходячи зі своїх міжнародних зобов`язань, не може залишити громадян без базової медичної та соціальної допомоги.

Щодо зміни системи нарахування соціальних виплат, то проголошене урядом припинення соціальних виплат в зоні АТО обернулося необхідністю проходження довгого бюрократичного ланцюжка для отримання виплат. Уряд прив’язав можливість отримання соціальних виплат до наявності статусу ВПО. Такий підхід виявився неефективним, призвів до черг, змусив отримувати статус ВПО тих, кому він насправді не потрібен. Крім того, змішування різних категорій прохачів статусу ВПО мало негативний вплив на якість статистичних даних, яким і без того приділяється мало уваги.

Нормативно-правові новації

Загалом потрібна Постанова Кабінету Міністрів України № 595 “Про деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей”, прийнята 7 листопада, дозволила врегулювати статус установ та організацій у зоні АТО. Проте протягом 2 місяців стало добре видно її недоліки. По-перше, стало ясно, що не всі бюджетні установи та організації можуть бути переведені. Це розуміють і в уряді, але замість того, щоб внести зміни, продовжують строки переведення. Очевидно, що потрібно вже зараз окремо врегулювати питання виплат працівникам пенітенціарних установ, якщо не вдається домовитися про їх виведення. Крім того, держава не може відмовитися від зобов’язань, покладених на неї Європейською Конвенцією з прав людини, а саме статтею 2, яка гарантує кожному право на життя. Тому потрібно зберегти зарплати невеликій категорії працівників, які рятуватимуть життя, прийматимуть пологи, допомагатимуть немічним на окупованих територіях, убезпечивши державу від позовів до Європейського суду з прав людини.

Постанова 637 “Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції” показала, наскільки невдалою є прив’язка можливості отримання соціальних виплат до статусу ВПО. Таке обмеження спровокувало масовий “пенсійний туризм” та призвело до того, що статус ВПО отримали десятки тисяч осіб, які ними насправді не є. Це ускладнює ведення статистики, створює величезні черги (на прифронтових територіях – на декілька місяців уперед!), дискримінує неповносправних осіб та осіб похилого віку, які не здатні самі переміщатися. Уряд повинен переглянути підхід до соціальних виплат, терміново потрібно розвести в чергах ВПО та тих, кому потрібен такий статус тільки для отримання пенсій, якнайшвидше скасувати прив’язку соціальних виплат до статусу ВПО, встановити спрощену процедуру для інвалідів та літніх осіб.

Крім того, 3 листопада була прийнята постанова Національного банку України № 699 “Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони Крим”. Через прогалини у тексті Постанови ВПО з АР Крим зіткнулися з труднощами в отриманні банківських послуг як “нерезиденти”: відкритті та використанні рахунків, обміну валюти тощо. Тому 18 грудня постановою № 810 були внесені зміни, ВПО були прирівняні в правах до резидентів, а адресою їхньої реєстрації вважається адреса, вказана в довідці ВПО.

26 грудня було обмежено транспортне сполучення з АР Крим. Якщо попередні обмеження стосувалися товарів та послуг, і їх можна було якось обґрунтувати законодавчо, то такий крок є грубим порушенням закону. Так, Закон України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” гарантує кожному свободу пересування за винятком обмежень, встановлених законом. Закон на сьогодні не встановлює жодних обмежень, навпаки, ЗУ “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” гарантує, що громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в’їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Таким чином, обмеження права на вільне пересування підзаконним актом, а не законом, є грубим порушенням прав людини, і не тільки обмежує можливість заїхати на окуповану територію, а й за необхідності покинути її.

Збір статистичних даних

Протягом розвитку гуманітарної кризи на сході України питання збору статистики щодо кількості ВПО привертало досить мало уваги. Це, у свою чергу, вплинуло на якість цих даних. Станом на сьогодні основними джерелами статистики щодо ВПО є інформація, що збирається міжвідомчим координаційним штабом (з нею в основному і працює УВКБ ООН), та статистика відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 509 від 1 жовтня “Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції”.

Відповідно до цієї постанови, обліковано понад 810 тисяч осіб (550 тисяч родин). Як і передбачалося, кінцева дата реєстрація для отримання соціальних виплат була зміщена з 31 грудня 2014 на 1 лютого 2015 року. Це спричинено тим, що відповідні органи соціального захисту не справляються з навантаженням. Ця проблема вкотре ставить питання про розробку механізмів ефективної роботи в кризових ситуаціях.

За даними Пенсійного фонду України, до них звернулося приблизно 800 тисяч пенсіонерів, з яких понад 700 тисяч вже отримують виплати. До центрів зайнятості звернулося 32 тисячі переміщених осіб, з яких 20 отримали статус безробітних (Відповідно до указу Президента щодо виконання рішення РНБО від 4 листопада, Кабінет міністрів у двомісячний строк мав розробити та затвердити комплексну програму перепідготовки та працевлаштування внутрішньо переміщених осіб, що не було виконано в зазначені терміни.).

Вирішення питання щодо якісних базових даних про ВПО є вкрай важливими для розробки програми соціально-економічної інтеграції ВПО. Проте на шляху вирішення цієї проблеми стоять певні політичні перепони. Здається, що в уряді поширене переконання, що чим менше інформації зібрано щодо ВПО, тим меншою є проблема. Така позиція не дає змоги в найкоротші терміни розгорнути систему збору даних, яка б відповідала потребам всіх сторін, що залучені до процесу інтеграції. Саме над розробкою такої системи наразі працює група експертів за підтримки УВКБ ООН (її детальний огляд буде зроблено після появи beta версії). Паралельно ними ведеться робота і над покращенням тієї системи, що зараз функціонує в Міністерстві соціальної політики України. Оптимальним результатом цього процесу повинна стати заміна існуючої системи на більш ефективну, що знаходиться на стадії розробки та містить можливості для збору більш повних даних щодо ВПО.

Імплементація закону “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”

Важливо також звернути увагу на процес імплементації Закону України “Про забезпечення прав та свобод внутрішньо переміщених осіб”. Розробка політичних рішень та політичних програм, які повинні розв’язати проблемні питання щодо ВПО, закладено у ряді статей цього Закону.

Відповідно до нього, Кабінет міністрів України протягом трьох місяців з дня набуття чинності цього закону повинен остаточно внести зміни до відповідних нормативних актів

Щодо використання коштів на потреби ВПО треба згадати постанову №213 КМУ, що передбачала покриття оренди житла переміщеним особам з Криму. Про проблеми цієї постанови та первинні дані щодо неї ми вже писали. Проте в дану постанову було внесено зміни і в новій редакції загальна сума коштів, що виділялися була зменшена з 25 мільйонів до 14,7 мільйонів.

Джерело : Центр дослідження суспільства