Як убезпечити культурну спадщину в умовах війни – думки експертів

В Українському кризовому медіа-центрі відбулася презентація дослідження «Російська агресія проти України: культурна спадщина, неоімперіалізм і міжнародне право», підготовленого громадською організацією “Кримський інститут стратегічних досліджень”.

Представляючи оновлений сайт щодо порушень проти культурної спадщини/культурних цінностей України, член Експертної мережі Кримської платформи Ельміра Аблялімова-Чийгоз відмітила, що автори здебільшого працювали з темою Криму, але методологія, яку вони розробили, і юридична аргументація відносно осіб, причетних до порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини, пов’язаних з культурними цінностями, є універсальними. Їх можна застосовувати і на інших територіях.

«У відношенні збереження культурної спадщини ми знаходимося в положенні країни невивчених уроків. У 2014 році після окупації Криму і початку бойових дій в Донецькій і Луганській області були спроби проактивного музейного товариства і органів виконавчої влади зробити певні кроки, аби убезпечити культурну спадщину. Проте, за два роки їх було припинено», – зі свого боку відзначив провідний науковий співробітник Національного заповідника “Києво-Печерська лавра” Денис Яшний.

Сьогодні загрози ті самі: знищення, привласнення і використання культурної спадщини в інтересах країни-агресора», вважає експерт і наполягає на важливості мати чіткий план дій завчасно. В якості прикладу він навів Південну Корею, яка завжди готується до того, що буде війна, і на цьому тлі розглядає свою культурну політику.

В продовження виступу Денис Яшний представив дорожню карту «Російська агресія проти України: від моніторингу до концепції захисту культурної спадщини», яка розглядає культурну спадщину як частину системи національної безпеки і передбачає розробку сучасних превентивних заходів задля запобігання наступних втрат.

На колоніальному аспекті проблеми зупинився доцент Національного університету “Києво-Могилянська академія” Дмитро Коваль. З його слів, окрім прямої класичної дипломатії варто звертатися за порадами до країн, які так само мали колоніальний досвід.

«Ще один важливий момент – артикуляція українського походження та митців, які використовували певні українські мотиви у своїх роботах, – продовжив експерт. – І це вже відбувається. Ми бачили минулого тижня кілька новин про те, що в Нью-Йорку Айвазовський і Репін були позначені як українські художники. Це той процес, який насправді розпочався раніше».

На думку старшого викладача Національного університету “Києво-Могилянська академія” Катерини Бусол, одне із завдань, які треба сьогодні вирішувати, це подолання браку знань про регіон у переважної більшості іноземних юристів-міжнародників.

«Міжнародний кримінальний суд направляє своїх слідчих до України. Окремо багато держав розглядають справи щодо України за принципом універсальної юрисдикції. Серед них Німеччина, Голландія, Франція. Вони також направляють до нас слідчих. Необхідне більш широке спілкування з ними про те, який історичний спадок в регіоні має Російська, а потім і Радянська імперія», – пояснила Катерина Бусол.

Джерело: УКМЦ.