Як працювати з булінгом в шкільному колективі?

Щоб допомогти дитині, яка постраждала від булінгу, та «перевиховати» булера, зазвичай недостатньо провести з ними роботу. Адже проблема криється в груповій поведінці та соціальних нормах, що склалися в конкретному дитячому колективі.

Як працювати з класами для профілактики та протидії булінгу? Порадами поділилася психологиня Волноваської мобільної бригади соціально-психологічної допомоги Альона Кузьменко:

«Негативні наслідки булінгу в колективі відчувають на собі всі учасники: постраждалі діти, кривдники та свідки. Серед дітей, що зазнають цькувань, вони можуть проявлятися в агресії та тривозі, замкненості в собі, небажанні спілкуватися з однолітками, схильності до депресії. Кривдники ж переносять насильницьку модель поведінки в доросле життя, набувають кримінальних схильностей, а також мають труднощі в побудові взаємин.

Болісним досвідом булінг стає й для його свідків, тобто для решти дітей в класі. Очевидці цькування можуть переживати його як травму, існує навіть таке поняття — «травма спостерігача». Діти бояться опинитися на місці жертви, що іноді навіть підштовхує їх долучитися до компанії булерів, а також відчувають безсилля перед ситуацією, або ж провину за неспроможність допомогти.

Якщо говорити про колектив загалом, він також страждає. Практика булінгу в класі — це завжди розкол на «за» й «проти», навіть якщо більшість дітей не висловлює свою позицію відверто. Одні учні починають боятись інших, уникають спілкування з булером або з постраждалою від цькувань дитиною, а також бояться розповісти про булінг дорослим через страх бути покараними або перетворитись на новий об’єкт знущань. В колективі панує напруга та тривожність, що заважає навчальному процесу. 

Наша мобільна бригада соціально-психологічної допомоги працює в школах Волноваського району. Ми проводимо з дітьми профілактичні бесіди, розповідаємо про булінг та як йому протистояти. Дітям важливо пояснювати серйозність наслідків такої поведінки, адже часто вони сприймають булінг як жарт.

За час нашої роботи я помітила декілька тенденцій, які розвіюють поширені міфи щодо булінгу:

• об’єктом цькувань може стати будь-яка дитина, й не має значення, чи повна у неї родина, чи забезпечена вона;
• педагоги можуть не помічати або навіть ігнорувати факт булінгу в колективі, що призводить до гірших наслідків.

У першому випадку — якщо булер залишається непоміченим — він починає вірити в можливість уникнення покарання, а тому поводиться зухваліше. Якщо ж вчитель ігнорує факт булінгу або покладає розв’язання цієї проблеми на плечі дітей, ситуація також погіршується. В моїй практиці траплялися випадки, коли діти були вимушені змінити школу. 

Серед поширених проблем у протидії булінгу – незнання дітей, що покарання за булінг взагалі можливе, а також нерозуміння, куди звертатися по допомогу. Тому на наші заняття ми запрошуємо представників органів Національної поліції України, які розповідають школярам про відповідальність за цькування.

Також невтішним є те, що діти бояться слова «психолог» і асоціюють його з психіатричною лікарнею. На заняттях ми розказуємо, що це людина, з якою можна відверто поговорити й розказати про свої проблеми. Опісля деякі діти підходять та просять контакти нашого психолога. 

Що ж робити колективам для профілактики булінгу? Насамперед — працювати над згуртованістю класу. Для цього можна проводити заходи, які б дозволяли дітям реалізувати себе. Це не мають бути події змагального формату — краще спільне завдання, яке може разом виконувати весь колектив. Робота в команді задля досягнення спільної мети – це хороша демонстрація сили колективу й джерело підтримки одне одного.

Можна влаштовувати спортивні або творчі заходи, а також психосоціальні ігри на виховання взаємної допомоги. Крім цього, з дітьми варто говорити про булінг та виховувати в колективі відповідальність за безпеку своїх товаришів. 

Також можна запропонувати класу невелику вправу, яку ми виконуємо в школах: видайте учням листи А4 та зверніть увагу дітей на гладкість та рівність паперу; далі запропонуйте учням зім’яти листи якомога сильніше, а потім – спробувати розрівняти їх до попереднього стану; для цього можна використовувати будь-які підручні матеріали, але повернути лист до його початкової форми не вдасться. І кожен такий лист символізує дитину, яку ображають й принижують, а сліди від згинів на папері — непоправність заподіяної шкоди».

Волноваська мобільна бригада соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього та гендерно зумовленого насильства є однією з 12 мобільних бригад, діяльність яких забезпечує МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» за фінансової підтримки Дитячого фонду ООН (UNICEF Ukraine) в рамках проєкту «Комплексний підхід до вирішення гендерно зумовленого насильства та насильства проти хлопців, дівчат, чоловіків та жінок у східних регіонах України».