Як подбати про себе тим, хто щодня допомагає людям?

Історії та новини війни вражають. Для того, щоб зберегти власне ментальне здоров’я, фахівці радять обмежувати кількість контенту про війну, який ви споживаєте: уникати каналів, що публікують деталі звірств та жорстокості, фільтрувати джерела новин тощо. 

Та як бути тим, чия робота — допомагати людям зі складною долею? Як не «провалитися» у чужу травму та підтримати власний ресурс? Розповіла психологиня Селидівської мобільної бригади Євгенія Посунько.

Психологи, соціальні працівники, волонтери, медики, педагоги — представники всіх цих професій можуть щодня пропускати через себе десятки травматичних подій, слухаючи історії своїх клієнтів. Зокрема, робота психолога спрямована на те, щоб допомогти людині пережити травму, висловити свої негативні почуття та пом’якшити вплив стресогенних подій, вона вимагає співпереживання від фахівця. Тому ці люди знаходяться у групі ризику, коли йде мова про професійне вигорання та вторинну травматизацію. 

Вторинна травма виникає тоді, коли фахівець настільки емпатично залучений до взаємодії з клієнтом, що починає сам відчувати його страждання. Переслідуючи найкращі мотиви — допомогти, полегшити біль людини — фахівець потрапляє до сприятливих умов для вторинної травматизації, тож ризикує замість допомоги завдати шкоди власному психічному здоров’ю. 

Ситуація лише загострюється, якщо швидко допомогти не вдається — тоді у фахівця може виникати почуття розчарування та безсилля, що лише погіршує його психоемоційний стан. 

Вторинний травматичний стрес та синдром професійного вигорання є досить близькими як через обставини, за яких вони виникають, так і своїми симптомами. 

Обидва стани є наслідком роботи на межі можливостей та браку відпочинку, або ж неготовності фахівця надавати допомогу у зв’язку з браком особистих ресурсів. Різниця полягає у тому, що ознаки вигорання накопичуються, а вторинна травма може виникнути й раптово.

Серед ознак, що визначають шкідливий вплив професійної діяльності на ментальне здоров’я:

• емоційне та нервове виснаження, постійне почуття втоми;
• втрата відчуття самоконтролю;
• емоційні сплески, тривожність, агресія;
• зниження здатності до співчуття клієнтам, цинізм;
• негативна налаштованість до роботи;
• відстороненість, нездатність радіти життю та ділитися емоціями;
• нестача сил для догляду за собою, родиною, виконання домашніх справ;
• погіршення відносин з близькими;
• проблеми зі сном, психосоматичні реакції;
• зневіра у своїх професійних здібностях.

«Також фахівцю стає складно відділяти власні почуття та життя від переживань клієнта. Наприклад, приходиш додому після складного дня і починаєш злитись на близьких через те, що у вас в родині все добре, а у клієнта з роботи — погано. Так починає страждати не лише фахівець, а і його близькі», — коментує психологиня. 

Для того, щоб запобігти емоційному виснаженню та зберегти здорові стосунки з роботою, кожному фахівцю важливо вміти дбати про себе. 

В першу чергу — не працювати на знос. Робити паузи між консультаціями та стежити за самопочуттям протягом дня. 

По-друге, дотримуватися балансу роботи й особистого життя. У такий непростий період, як зараз, може здаватися, що відпочивати немає коли, а інші сфери можуть зачекати. Однак фахівець з вигоранням або травмою якісно допомагати не може, варто про це пам’ятати. 

По-третє, дбати про власне ментальне здоров’я. Ідеально, якщо фахівець сам має психолога, супервізора або бере участь у групах професійної підтримки. Та навіть якщо на постійній основі цього немає, важливо звертатися за підтримкою колег у разі необхідності. 

Також слід нагадувати собі, що ви не зобов’язані братися за всі випадки. Наприклад, якщо психолог ніколи раніше не працював з сексуальним насильством — один факт того, що почалася війна і люди потребують допомоги, ще не зробить його фахівцем у цьому напрямку. 

«Важливо не ігнорувати власний внутрішній стан. Наприклад, з 24 лютого більшість наших фахівців самі пережили жахливі події: тікали від війни, рятували рідних. Коли ти прокидаєшся і засинаєш з тривогою за себе та близьких, ти просто не чутимеш клієнтів, а тому можеш зробити тільки гірше», — пояснює Євгенія.

Також добре мати під рукою список своїх ресурсних занять, що додають сил та підіймають настрій. Нехай їх буде якомога більше, мінімум 10: музика, ванна, прогулянки, вишивання, йога і т.д. Важливо не просто знайти цей перелік в мережі, а внести до нього ті речі, що допомагають саме вам — і повертатися до них у складні періоди. 

Доглядати за собою, займатися хобі, спілкуватися з близькими та друзями за допомогою відеозв’язку, проводити час з родиною — всі ці речі також незмінно підтримують наше психічне здоров’я.

«Особисто мені допомогли улюблені смаколики, регулярні тренування, музика та обмеження у читанні новин. І, звісно, усвідомлення сенсу власної роботи», — ділиться психологиня. 

Діяльність мобільних бригад соціально-психологічної допомоги на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей забезпечує МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» у партнерстві з UNICEF Ukraine за фінансової підтримки уряду Сполучених Штатів Америки в рамках проєкту «Комплексний підхід до вирішення гендерно зумовленого насильства та насильства проти хлопців, дівчат, чоловіків та жінок у східних регіонах України».