Як індустріальний парк може забезпечити громаді успішний розвиток і добробут мешканцям?

Як показує зарубіжний і кращий вітчизняний досвід (Калуська, Білоцерківська громади тощо), найефективнішим механізмом залучення інвестицій в регіональний і місцевий економічний розвиток є індустріальні парки. Будучи найкращою формою ведення бізнесу, вони є дієвим інструментом стимулювання високотехнологічного промислового виробництва, створюючи при цьому умови для прискореного економічного розвитку не тільки тих громад, на території яких розміщені, але й суміжних.

Отож одним із проєктів місцевого розвитку, які створюють умови для залучення інвестицій і прискореного економічного розвитку території цілком закономірно є облаштування майданчиків під господарську діяльність шляхом побудови технічної інфраструктури. Для бізнесу індустріальні парки вигідні тим, що вони полегшують доступу інвесторів до земельних ділянок для промислового виробництва, насамперед для проєктів з високою доданою вартістю. Облаштування інженерної і технічної інфраструктури дозволяє скоротити час для запуску виробництва («час до ринку») з 2-3 років (а іноді й більш тривалого періоду) до 6-12 місяців.

Немаловажно, що компанії мають можливість працювати в дружньому для інвесторів середовищі. Учасники парку отримують швидкі й професійні послуги керуючої компанії з облаштування та інжинірингу, за потреби здійснюється супровід дозвільних і погоджувальних процедур.  Крім того доступні додаткові сервіси керуючої компанії, наприклад бізнес-послуги, користування логістичними об’єктами, діловою та іншою інфраструктурою тощо. Ще однією перевагою для компаній є встановлення в Україні в межах парку особливого режиму ведення бізнесу та оподаткування, що дозволяє отримувати певні пільги та преференції та зменшити витрати, що особливо актуально на старті нового бізнесу.

Разом з тим, інвестиційна інфраструктура повинна передбачати не тільки розробку та створення індустріального парку, але й розвиток транспортних і логістичних систем та повинна бути вмонтована в регіональні і національні програми.

Правильно організований індустріальний парк дозволяє залучати не тільки вітчизняні, але передусім прямі іноземні інвестиції (ПІІ). А інвестиції – це шлях до зростання і економічного добробуту. За умови гострої нестачі власних економічних ресурсів, у першу чергу, фінансових (від чого потерпають українські громади під час війни), вони вкрай необхідні для відновлення і модернізації виробництва, проведення структурної перебудови місцевої економіки, стабільного місцевого розвитку загалом.

Індустріальні парки є магнітом для іноземних інвесторів, оскільки цей інструментарій досить поширений в світі. Досвід зарубіжних країн, зокрема й тих, які перебували у тривалій економічній депресії чи у стані війни (наприклад Німеччини, Південної Кореї), свідчить, що ПІІ були одним з найважливіших джерел фінансування для їхньої економіки. Вони сприяють активізації інвестиційного процесу, є джерелом капіталовкладень, причому у формі сучасних засобів виробництва, залучають вітчизняних підприємців до передового господарського досвіду, сприяють поширенню інновацій, розвитку малого і середнього бізнесу, збільшенню продуктивності праці та підвищенню добробуту населення. Іноземні інвестори відіграють значну роль в економічному розвитку та сприяють економічному зростанню місцевої та регіональної економіки на основі ефективнішого використання тутешніх ресурсів.

В період післявоєнної відбудови ПІІ повинні відігравати значно важливішу роль для розвитку української економіки, соціально-економічного зростання регіонів, громад і територій. Вони можуть не тільки виступати джерелом вкладення капіталу для бізнесу, але, найголовніше, принести нові технології, сучасний менеджмент і ефективну систему маркетингу. Нарощення надходження ПІІ в економіку, передусім у стратегічно важливі та найбільш конкурентні й перспективні галузі, буде позитивним фактором для регіонального і місцевого економічного розвитку.

Варто зауважити, що тільки правильно організовані індустріальні парки притягують інвестиції та забезпечують впровадження інновацій. Це, у свою чергу, зумовлює ріст продуктивності місцевої економіки, дозволяє створити якісні робочі місця та сприяє економічному зростанню. Залучення інвестицій дає змогу конкретним територіям чи громадам отримувати певні вигоди, серед яких:

-           стимулювання економічного розвитку, зростання місцевої і регіональної доданої вартості;

-           інтеграція місцевої економіки у національний і глобальні світові економічні процеси;

-           трансфер новітніх технологій та ноу-хау, досягнення відповідного рівня технологічності;

-           реалізація наявних конкурентних переваг, комплексне використання місцевих ресурсів;

-           розвиток експортного потенціалу, зростання експортних показників;

-           досягнення соціально-економічного ефекту (підвищення рівня зайнятості, розбудова соціальної інфраструктури тощо);

-           посилення конкурентоспроможності місцевого бізнесу, розвиток галузевих кластерів;

-           посилення зв’язків навчальних закладів з виробництвом, реалізація наукового потенціалу;

-           розвиток людського потенціалу, зростання кваліфікації працівників;

-           зростання загального економічного потенціалу громад і територій;

-           поліпшення якості життя для мешканців території;

-           покращення бізнес клімату, підвищення інвестиційної привабливості, формування позитивного іміджу.

Але це все громади можуть отримати лише тоді, якщо індустріальний парк був правильно організований. Адже прийняти рішення про створення парку і затвердити концепцію, отримати рішення уряду про включення його до Реєстру – це тільки початковий етап, який, на жаль, у більшості випадків українських реалій далі не рухається. Статистичні дані щодо кількості індустріальних парків, внесених до Реєстру[1] (84 на сьогодні) та реальний стан з їх облаштуванням, запуском та залученням учасників (інвесторів) свідчить скоріш не про успіхи, а про проблеми й негаразди. Звісно, що повномасштабне вторгнення рф мало і продовжує мати значний негативний вплив на створення інфраструктури та інвестиційні процеси в країні, однак ідеться також про допущені прорахунки під час створення індустріальних парків багатьма громадами.

Зокрема, у багатьох випадках має місце нерелевантна оцінка територіальними громадами власних можливостей, неадекватна оцінка свого реального інвестиційного потенціалу, прорахунки щодо доцільності створення індустріальних парків (адже в окремих випадках достатньо було б просто відвести земельні ділянки для промислового інвестування), ставлення до індустріальних парків як до панацеї вирішення проблем із залученням інвестицій. Зустрічаються ситуації, коли під індустріальні парки відведені земельні ділянки, а поблизу немає мереж енергозабезпечення достатньої потужності, інженерно-технічної інфраструктури, погана транспортна доступність. В інших випадках не враховано потреби у значних адаптаційних роботах (вирівнювання, знімання шару чорнозему чи торфу, очищення від забрудненості тощо). Все це належить до непродуктивних витрат, що вимагають значного додаткових фінансування, яке, ймовірно, у багатьох випадках так і не буде знайдено.

Досить поширеною проблемою є інституційна слабкість і фінансова неспроможність залучених до управління індустріальними парками керуючих компаній. Адже саме ці компанії, укладаючи договір з ініціатором про створення та функціонування індустріального парку, повинні забезпечити його облаштування та залучення учасників, надавати інвесторам весь необхідний комплекс послуг з обслуговування й супроводу. Однак в Україні подібний досвід мають лише лічені (на пальцях однієї руки) компанії і то вони перебувають на стадії становлення.

На жаль гіркий досвід компанії CTP (Нідерланди)[2], яка стала першою іноземною керуючою компанії в Україні (займається плануванням, розробленням і будівництвом індустріальних парків в країнах Центральної та Східної Європи, є оператором близько 100 парків у шести країнах – Угорщині, Польщі, Румунії, Чехії, Словаччині і Сербії), не сприяв приходу на український ринок зарубіжних операторів.

Варто зазначити, що чимало ініціаторів створення індустріальних парків та керуючих компаній нарікають на те, що не можуть скористатися державною підтримкою. Але тут скоріше за все проблема в їх фінансовій та інституційній неспроможності. Адже відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 4 червня 2024 року № 644  «Деякі питання державного стимулювання створення та функціонування індустріальних парків»[3] встановлено новий порядок надання такого стимулювання. Так максимальний розмір державної підтримки складає 150 млн грн, при цьому співфінансування з боку заявника (ініціатора чи керуючої компанії) має бути у співвідношенні 50 на 50, тобто держава покриває 50 відсотків кошторисної вартості проєкту облаштування та/або витрат на приєднання до інженерних та транспортних мереж, (для деокупованих територій – 80 на 20). Також заявник бере на себе зобов’язання ввести в експлуатацію будівлі та/або споруди виробничого призначення загальною площею не менше 5000 кв. метрів та залучити двох учасників індустріального парку протягом трьох років з моменту укладення договору державного стимулювання.

Для того, щоб скористатися цією реальною підтримкою з боку держави ще цьогоріч потрібно подати заявку до уповноваженого банку до 15 серпня ц.р. Далі банк перевірить заявку, Мінекономіки перевірить документи та ухвалить рішення про допомогу. Після цього сторонами підписується договір і кошти будуть перераховані на спеціально створений рахунок. І тут основне: оплата відбудеться після того, як роботи будуть виконані, а заявник сплатить свою частину. І ще важливий аспект: якщо умови не будуть виконані, то заявник має повернути державі всі витрачені з державного бюджету кошти.

У випадку, якщо індустріальний парк правильно організований, а ініціатор та/або керуюча компанії є інституційно та фінансово спроможні, то питань щодо отримання державної підтримки не повинно би бути. Якщо ж були сподівання, що держава візьме на себе всі витрати і ризики з облаштування і запуску індустріальних парків, то вони, звісно, марні.

Інша справа, де знайти власні 50 (20) відсотків? Як варіант, можна розглянути можливість муніципальних запозичень. Якщо індустріальний парк є перспективним, то навіть місцевий бізнес може бути готовим викупити облігації, випущені органом місцевого самоврядування для його облаштування і запуску.

Але що ми розуміємо під «правильно організованим» індустріальним парком? Передусім йдеться про правильну оцінку інвестиційних потреб та потенціалу громади на етапі розгляду цієї ідеї та оцінки доцільності його створення.

Зокрема, для формування правильної стратегії щодо створення індустріального парку необхідно добре розуміти які потреби громади в інвестиціях, яким потенціалом вона реально володіє і до яких організаційно-управлінських, маркетингових та інших заходів / кроків необхідно вдатися, щоб залучити інвесторів. Насамперед слід визначити, які цілі і завдання стоять перед громадою у сфері залучення інвестицій, для чого вони потрібні, які вигоди можуть принести громаді, які типи і обсяги інвестицій вона реально може залучити. Далі слід оцінити свої конкурентні переваги, здійснити бенчмаркінг (порівняльний аналіз) з сусідніми громадами. Для цього можна провести SWOT-аналіз громади в контексті залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Також потрібно брати до уваги тенденції і тренди на ринку інвестицій, як на українському, так і на глобальному. Далеко немаловажним є безпековий фактор і ситуація щодо гарантій для інвесторів, тим паче під час війни.

Громаді необхідно підготувати інформацію про галузі, які мають найкращий інвестиційний потенціал. Фаховий підхід до створення індустріального парку та залучення інвестицій полягає в тому, що зусилля повинні бути зосереджені на кількох ключових галузях, що мають конкурентні переваги і можуть забезпечити зростання місцевої, а то й регіональної економіки. Для кожної галузі/сектора місцевої економіки бажано визначити потенційні вітчизняні та зарубіжні компанії, які можуть генерувати мобільні проєкти і відповідають цілям розвитку громади в окремих секторах і технологіях. Підготовлена інформація про пріоритетні галузі/сектори, яка пропонується інвесторам (на доступній для них мові), повинна включати текстовий матеріал та ілюстрації (графіки, діаграми, малюнки, фотографії тощо) та відповідати прийнятній для інвесторів формі подання.

Ці галузі визначаються з урахуванням положень стратегічних документів розвитку громади і регіону, статистичних та аналітичних даних, результатів різноманітних дискусій та обговорень, зокрема й місцевим бізнесом.

Важливо зробити аналіз характеристик галузей, які мають найкращі ринкові можливості з урахуванням існуючих глобальних і регіональних тенденцій і трендів та можуть бути найбільш конкурентними для залучення не тільки внутрішніх, але й передусім ПІІ в економіку громади і регіону.

Таким чином можна визначити сильні сторони, ідентифікувати свої конкурентні переваги, які будуть привабливими для окремих груп інвесторів і в майбутньому вибудувати на цій основі свою маркетингову стратегію. Також буде краще зрозуміло свої слабкі сторони, над якими необхідно працювати. Водночас здійснення бенчмаркінгу з іншими громадами дозволяє оцінити свої та їхні позиції з точки зору доцільності індустріального парку та можливості залучення потенційних інвесторів.

Слід розуміти, що інвестор під час оцінки місця вкладення майбутньої інвестиції бере до уваги низку факторів, серед яких: інвестиційні витрати та вартість ведення бізнесу, характеристика ринку, наявність та вартість робочої сили, її кваліфікація, доступ до природніх ресурсів, стан інфраструктури, рівень підтримки та просування бізнесу, політична і соціальна стабільність тощо.

Крім того інвестор бере до уваги й інші фактори на місцевому рівні, які будуть мати вплив на його остаточне рішення. Здебільшого оцінюються інфраструктурні умови та стан інвестиційного середовища (див. рисунок нижче).

Рисунок 1. Фактори, що впливають на рішення інвесторів

Водночас ключовим питанням у процесі створення індустріального парку та залучення інвестицій є розвиток інституційної спроможності персоналу, що є одним із ключових засобів підвищення інвестиційної привабливості на місцевому рівні.

Важливим завданням у сфері залучення інвестицій, яке повинно стояти перед місцевою владою,  полягає у формуванні і збереженні стійкого інтересу інвесторів до своїх територій, що полягає у максимальному сприянні і підтримці інвестицій.

Ну і чи не найголовніше – наявність і адаптація трудових ресурсів для потреб ринку.

Відтік і втрата внаслідок війни трудових ресурсів став найболючішою проблемою сьогодення. Україна й так впродовж останніх років фактично стала частиною європейського ринку праці і діючий бізнес ще у довоєнний період все частіше нарікав на брак кваліфікованих кадрів на ринку праці. Під час війни ж ситуація ще суттєво погіршилася.

Очевидно, що питання залучення в Україну додаткових трудових ресурсів з-за кордону необхідно вирішувати вже у найближчій перспективі. І немаловажним для цього є вивчення зарубіжного досвіду щодо трудової міграції.

Так чи інакше, але обов’язковим елементом, який обов’язково слід враховувати при опрацюванні ідеї та підготовці рішення щодо створення індустріальних парків, їх облаштуванні та запуску, а також формуванні програм із залучення інвестицій, має бути чітке розуміння стосовно наявності людського потенціалу, можливість залучення трудових мігрантів, створення додаткової соціальної інфраструктури для них. Постійна увага до трудових ресурсів та максимальне сприяння їх адаптації до потреб ринку праці, поруч з іншими, є ще одним ключовим елементом, який дозволить вашому індустріальному парку бути успішним.

[1] https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=45629531-ea5f-4a91-9050-fe47b001dc22&title=DovidkaProIndustrialniParkiVUkraini

[2] https://24tv.ua/economy/znayomtesya_ctp_shho_treba_znati_pro_kompaniyu_yaka_kupila_zemlyu_poblizu_lvova_n1239773

[3] https://www.kmu.gov.ua/npas/deiaki-pytannia-derzhavnoho-stymuliuvannia-stvorennia-ta-funktsionuvannia-industrialnykh-parkiv-i0

Василь Федюк