«Я боровся за українську державу…» У Богуславі відбувся вечір пам’яті Георгія Фастовця

У День пам’яті та примирення в Богуславі в культурному просторі ГО «Навколо Нас. UA» відбувся захід «Я боровся за українську державу…», присвячений провіднику Організації Українських Націоналістів на Богуславщині Георгію Фастовцю (1923–2012). У 20 років його призначили керівником районного проводу. Про події Другої світової війни він розповів 2001 року на диктофон краєзнавцям, працівникам богуславського музею Петру Гогулі й Ніні Левченко. Нині цю розповідть оцифрували, а її уривки — голос Георгія Фастовця слухали на заході.

«Тут була ОУН. Ми були молоді хлопці, дуже здібні. Тут були явки, тут було організовано дуже добре все… 25 серпня 1943 року у садибі Солухи на Зароссі вибрали мене провідником ОУН у Богуславському районі. Мені було 20 років. Але сказали, що ми старі, а ти, молода людина, щоб цю ідею проніс через життя… Їх у проводі було три, а я четвертий. У нас у проводі був [художник] Мартиненко, підполковник петлюрівський Науменко і Солуха Петро Федорович, редактор газети. З центру приносили нам газети, тут не було. А місцева газета – «Вільна Україна», коли приїхала німецька адміністрація, то каже: «Яка вона вільна? Звільнена!». І перекреслив «вільна», і написав «звільнена». І пішли арешти, і ми побачили, що німці не люблять українську ідею і що це такі самі вороги, як і Москва» — згадував у цьому інтерв’ю Георгій Фастовець.

У 1945 році його викрили, заарештували і допитували кагебісти. Проте під час допитів, які нерідко відбувалися і з тортурами, нікого зі своїх побратимів, що перебували в підпіллі, не видав. На суді над собою 1946 року, де спочатку отримав смертну кару, а згодом вирок замінили на 25 років таборів суворого режиму, він сказав:

«Я боровся за українську державу проти злійшого ворога Москви і руського народа, котрий хотів поневолити наш український народ». Роки власної молодості він провів у совєтському концтаборі В’ятлаг. Такою була ціна боротьби за вільну Україну. Вийшовши на волю, здобув освіту, оселився у Каневі, де спочив 2012 року.

Поділитися спогадами про Георгія Фастовця прийшли його рідні, друзі, дослідники визвольного руху: племінник Володимир Гніденко, краєзнавець Петро Гогуля, а також друзі і знайомі з Канева, де Георгій Йосипович провів частину життя — Яків Прогнімак, Ігор Ліховий, Костянтин Андрієнко, Іван Кугно, Володимир Вдовіченко, Олена Клєщева.

На пам’ятному вечорі під акомпанемент Василя Крижанівського заспівали повстанських пісень, які знав і виконував Георгій Фастовець — «Подай, дівчино, руку на прощання», «Розпрощався стрілець зі своєю ріднею».