Від війни на Донбасі постраждали 580 тисяч дітей

Усі діти, яких так чи інакше зачепив збройний конфлікт на Донбасі, мають отримати статус жертв військових дій та збройного конфлікту. Таких дітей зараз в Україні близько 580 тисяч. 22 тисячі дітей проживають на лінії зіткнення. За офіційними даними 68 дітей загинули, 186 отримали поранення за час конфлікту. Такі дані озвучила під час дискусії в Українському кризовому медіа-центрі Людмила Волинець, експерт з прав дітей, заслужений працівник соціальної сфери, кандидат політичних наук.

Серед дітей з прифронтової зони, переселенців, дітей військових немає тих, хто не постраждав би від конфлікту. Так само постраждалими є діти, що залишилися на непідконтрольній території та живуть «у паралельній реальності». «Це діти, які були вирвані із звичного середовища, які кожного дня бачать батьків у неналежному психологічному стані, діти, які живуть на прифронтових територія – постраждалі всі до одного, діти, які спокійно засинають під обстріли – постраждалі діти. Всі ці діти мають імена. За кожним іменем стоїть величезна трагедія», – підкреслила Леся Литвинова, волонтер, співзасновниця волонтерського Центру допомоги переселенцям на Фролівській. За словами Дар’ї Касьянової з міжнародної благодійної організації «Благодійний фонд «СОС Дитячі містечка», такий статус хоч і не передбачає фінансової допомоги, проте дає доступ до оздоровлення, лікування та реабілітації.

Як встановити психологічну травму?

Робота психологів у зоні конфлікту ніяк не координується. В Україні немає жодного нормативного акту про психологічну травму. «Навіть дитина, яка на власні очі не бачила збройного конфлікту, не можна казати, що вона не отримала психологічної травми. Всі ці діти мають родичів, однокласників, які постраждали чи чиє житло зруйнували. Або вони живуть у такій місцевості, де кожного дня очікують, що лінія зіткнення зміниться, і завтра ця війна буде у них», –  вважає Ірина Сазонова.

Діти-комбатанти

Україна виявилася неготовою і до запобігання, і до адекватного документування випадків участі неповнолітніх дітей у збройному конфлікті. Ще рік тому внесли законодавчі зміни, згідно з якими дитина, яку втягнули у діяльність збройних формувань, є жертвою та свідком, а не злочинцем. Проте відповідальність за такий злочин досі не встановили. «У судах перебуває дев’ять справ щодо осіб до 18 років, які брали участь у збройних формуваннях. Всього таких зареєстрованих проваджень 27. Але із внесенням змін до закону, діти, які залучені до конфлікту, є апріорі постраждалими і мають мати статус дитини постраждалої від збройного конфлікту», – наголосив Олексій Лазаренко, віце-президент Всеукраїнської фундації «Захист прав дітей».

Точних цифр ніхто не знає

Справжня статистика щодо різних категорій дітей відсутня. Збирати її почали лише з 2015 року через данні органів охорони здоров’я та Нацполіції. Інформація з тимчасово окупованих територій не надходить. «Ми не можемо бути впевненими у даних по сиротах та дітях, які залишилися без опіки батьків [за лінією розмежування]. Зв’язку з тією територією немає. Ми спілкуємося «конфіденційно», коли треба з’ясувати долю конкретної дитини», – розповіла Раїса Родіна, начальник Служби у справах дітей Луганської обласної військово-цивільної адміністрації.

Із початком війни роботи у соцпрацівників лише побільшало. Проте кількість самих працівників чомусь зменшилася:  за три роки з 175 до 166. На одного фахівця у Донецькій області припадає 4 917 переселенців, 7274 – у Луганській області. За офіційними даними, кількість дітей, які потребують усиновлення, зросла лише на 1%. Проте, на думку Світлани Клочко, екс-заступника начальника Служби у справах дітей Донецької обласної ВЦА, дітей, чиї батьки стали вести асоціальний спосіб життя через війну, – у рази більше. «Якщо немає працівників, які на ранньому етапі неблагополуччя працюють з родиною, виводять батьків на більш висок соціальний рівень, дитина може втратити опіку. Державним службовцям просто не вистачає часу працювати з сім’ями або позбавляти батьківських прав, хто на це заслуговує», – вважає вона. «Виникла ідея збільшити удвічі чисельність соціальних працівників. Не один на 2-4 тисячі, а збільшити цю цифру вдвічі. Цей закон був проголосований та підписаний Президентом. Хотілося б, щоб таке збільшення почалося з території Донецької та Луганської області», – додав Юрій Молоканов, заступник завідувача секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму.

Щоденні проблеми

Серед інших проблем – постановка на квартирний облік сиріт та дітей, які залишилися без опіки батьків, адже на первинному обліку вони знаходяться на непідконтрольних територіях. Також незрозумілим залишається питання паспортів. «Діти, які залишилися на тій стороні, у 16 років отримують паспорт «ЛНР». Якщо у нього тут є якесь житло, ми не можемо на нього це житло оформити, бо такий паспорт не дає для цього підстав», – пояснила пані Родіна.

Сьогодні дуже важко повернути з РФ до України дітей, які туди виїхали з батьками і там втратили піклування. З 26 таких дітей поки що змогли повернути тільки 5. «Так само важко повернути дітей з непідконтрольних територій Донецької області. Це стосується дітей, які перебувають у закладах охорони здоров’я. Наші діти проходили лікування там, а повернути їх, навіть маючи тут рідних, не вдається», – розповіла Наталія Тимофеєва, начальник Служби у справах дітей Донецької обласної ВЦА.

Є інформація, що на тимчасово окупованих територіях, представники самопроголошених республік просто «віджимають» приміщення дитячих будинків сімейного типу та їхній автотранспорт. Не дивлячись на це, жодна така родина не відмовилася від дітей. «Жодний дитячий будинок чи прийомна родина не повернула дітей в інтернати. Система сімейного виховання себе виправдала, вона стійка, у тому числі в умовах війни», – зазначила Дар’я Касьянова.

Для вирішення деяких адмінпитань, на КПВВ облаштують адміністративні центри. «11 січня Кабмін затвердив План реінтеграції окремих районів Донецької та Луганської областей. Там пропонується створити адміністративні центри на лінії розмежування. Навіть на підконтрольній території отримання паспортів чи ID-карток іде дуже тяжко. Ми зараз готуємо зміни, які б дозволили вирішувати ці проблеми одразу на КПВВ», – зазначив Юрій Гримчак, радник міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.

Зі своїми проблемами люди більше звертаються до громадських організацій, ніж до держави. Зараз є тенденція на відсторонення від них. «Держава зараз не справляється з навалою проблем. Зараз є тенденція до відділення організацій від держави, ми не розраховуємо на державу як на помічника. Потрібно не лише закріплювати у законах, але й знаходити механізми, як вирішувати проблему знизу, і що робити, якщо з’являється проблема, яка не закріплена у законі», – вважає Вікторія Федотова, керівник Громадської організації «МАРТІН клуб».