В київській книгарні пройшло читання-обговорення книги «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію»

8 січня в книгарні Readeat в Києві пройшли читання-обговорення книги «Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію». Її разом з авторами презентували ініціатори створення -представники «Східноукраїнського центру громадських ініціатив».

Книга містить 25 особистих історій українців, які діляться досвідом перебування в російській окупації чи її наближення. У виданні зібрано спогади жителів Запоріжжя, Київщини, Луганщини, Харківщини, Херсонщини і Чернігівщини, які охоплюють період із 2014 по 2022 рік. Очевидці подій написали свої історії самостійно й закарбували власні переживання про досвід життя в окупації, під обстрілами, втрати родичів, друзів чи рідного дому,  евакуацію, страждання тварин, полон тощо. Драматичні історії різних за віком і родом занять цивільних українців дають зрозуміти, чому для цих людей є неприйнятним життя під владою росіян.

Під час заходу автори поділилися реаліями життя в окупації з їхніх текстів та зачитали уривки, обговорили актуальні питання в умовах посилення російської агресії.

Один з авторів Іван Залогін розповів про своє життя підлітком в окупованому Луганську:

«Насправді моя історія вона більше не про дім і про нав’язувану окупаційну систему, а найбільше вона про підлітка, який сидить у своїй кімнаті і намагається зрозуміти чому все відбувається навколо, він намагається жити в цій тоталітарній системі».

Презентуючи свою історію Іван додав, що спротивом в тоталітарній системі є навіть те, що ти можеш поділитися з кимось, хто ближче до тебе, своєю позицією.

Громадська діячка, авторка оповідання про окупацію Бучі Наталія Гуран розповіла, що у своєму тексті вона через призму відносин людини і тварини показує всі страхіття окупації. Презентуючи свою історію Наталя звернулась до присутніх із закликом:

«Я всі оповідання прочитала і закликаю вас. Незважаючи на те, що вони дуже короткі, але вони дуже концентровані, тому запрошую до повільного і вдумливого читання. У кожному оповіданні там є подвійне дно. Можна читати і далі провалюватися в роздуми».

Тетяна Черепанова, яка писала про окупацію Бердянська, зазначила, що сьогодні ці всі історії нам потрібні. Адже українці не повинні забувати події окупації, повинні підтримувати військових. Вона також  розповіла про долю свого собаки, який описується у її тексті:

«Ми змогли вивезти собаку з Бердянська, але 4 січня цього року він помер і помер саме через обстріли. Ми стояли під обстрілом 3 години, коли його вивозили. Думки були, що ми можемо померти, він може можливо кудись втекти. Ми його вивезли, але російські обстріли, його все одно наздогнали».

Обговорюючи книгу учасники зустрічі роздумували над тим, що цивільні можуть робити зараз задля відновлення справедливості та наближення перемоги.

«Давайте пам’ятати, давайте боротися, робити те, що можемо. Правда за нами, зрештою це переможе», – закликав наприкінці голова СЦГІ Володимир Щербаченко.

Цю книгу підготували в рамках проєкту «Посилення громадянського суспільства для трансформації культури пам’яті – ненасильницькі зусилля для протидії війні Росії проти України» Східноукраїнський центр громадських ініціатив за підтримки «Kurve Wustrow — центр навчання та взаємодії у ненасильницьких діях» в рамках програми «Громадянська служба миру» (ГСМ).