Уроки української історії, які необхідно пам’ятати!

Народ, що не знає своєї історії,
є народ сліпців.
Олександр Довженко (1894-1956) –
письменник, кінорежисер, художник.

Українська Держава, захисники своєї  Батьківщини та весь український народ на 25-му році існування Незалежної України проходить найважливіший іспит на спроможність відстояти омріяну та вистраждану в трагічних подіях XX століття свою Незалежність.

Щоби збагнути всю можливу катастрофу державності в наш час необхідно повернутися майже на сторіччя назад. В 1917 році, після Лютневої Революції в Росії 4 березня в Києві засновується Українська Центральна Рада – Перший самоврядний орган українського народу. Навколо України вирує вже третій рік велетенська пожежа Великої війни, в якій українці не воювали за свої інтереси, а як це не раз було, послугували тільки гарматним м’ясом. Тоді визріло рішення про нагальну необхідність боронити рідний край.

21 квітня 1917 року пройшов Всеукраїнський військовий з’їзд. Він обрав Військовий Генеральний комітет, як найвищий орган для організації Української Армії. В той час в Києві перебувало багато українців – досвідчених офіцерів – фронтовиків, але при підтримці, недавно обраного (20 березня 1917 року) Голови Центральної Ради професійного історика та соціаліста по своїм уподобанням М.С. Грушевського, Головою Військового Комітету був обраний… Симон Петлюра – відомий літературний критик.

Незважаючи на певну некомпетентність Грушевського та Петлюри в військовому будівництві при активній участі бойових офіцерів 1 травня 1917 року була сформована перша українська військова частина – Перший український полк імені Б.Хмельницького.

Для того, щоби зрозуміти витоки сумних подій сьогодення треба знову повернутися до подій перших років існування УНР. 16-17 жовтня 1917 року пройшов Всеукраїнський з’їзд представників Вільного козацтва. Головним отаманом було обрано генерал-лейтенанта Павла Скоропадського.

За короткий період було створено боєздатне українське військо: Український імені гетьмана П. Полуботька козачій полк, Гайдамацький Кіш Слобідської України, Запорізький корпус, Залізна Дивізія, Військово-морські сили, морська піхота, артилерійські полки, танки, літаки, бронепоїзд, снаряди і набої. Був і патріотизм і жертовність, все необхідне, щоби відстояти Незалежність – але вона, нажаль, була втрачена.

Причин поразки було декілька. Після Жовтневого перевороту 1917 року в Петербурзі, більшовицький вождь Ленін, своєю, нажаль, дієвою брехливою пропагандою про швидку можливість для кожного, хто підтримає його гасла, попасти в “безбожний червоний рай”, добився певних результатів. На жаль, гасла: “Грабуй – награбоване”, “Релігія – опіум для народу”, “Бога нема – тому все дозволено”, знайшли відгук не тільки в Росії, що і недивно, але серед частини, здавалося, більш побожного українського населення.

Після проголошення у Харкові зрадниками-безбожниками Української Радянської Республіки, почалось дезертирство деяких несвідомих вояків армії УНР, яких привабили більшовицькі агітатори, що мали можливість при бездіяльності двох фактичних керівників УНР, соціалістів-утопістів Винниченка та Грушевського, досить вільно розгулювали по Україні. Відомі слова В. Леніна, що без України Радянська влада – неможлива.

Щоби підтримати голодуючих в Росії, а тим самим допомогти втримати більшовицьку владу, з України пішли обози з хлібом натомість отримали каральні загони під керівництвом головоріза Муравйова, якого самі більшовики через рік розстріляли через неймовірну жорстокість. Неспроможність влади організувати опір окупантам привела до деморалізації, як військових, так і населення.

Героїчна жертовність української молоді, захисників Незалежності УНР, трьохсот  учасників бою з багатотисячним більшовицьким військом, бою який відбувся під станцією Крути 29 січня 1918 року,  це не тільки приклад для наслідування сучасниками, але і розуміння того, що ця трагедія сталась через те, що озброєне (четвертий рік іде Світова Війна) українство, незадоволене діями влади, не стало на захист Батьківщини, як один. В умовах загрози окупації, іде боротьба за владу, в Києві відбувається державний переворот – скидають генерала П. Скоропадського, Головним Отаманом проголошують політика та журналіста С. Петлюру. Військовим міністром УНР, в той час був найдієвіший генерал тої пори, який користувався величезним авторитетом серед військових – Олександр Греков. Але через персональний конфлікт з С. Петлюрою він змушений був піти у відставку. Українська Армія, яка раніше отримувала значні перемоги, без Олександра Грекова почала терпіти поразки, які з часом повністю деморалізували армію УНР.

Повна поразка армії стала можливою і ще через те, що народ був втомлений війною, що точилася на українській землі вже шостий рік (1914-1920 роки), він жадав Миру, а ще більшовики так заманливо обіцяли землю. Окрім того, мала ще велике значення позиція тих Європейських урядів, які в свій час визнали УНР та заключили з нею відповідні угоди, але не збагнувши до кінця важливості існування Незалежної України, покинули її на поталу.

По цілому ряду цих основних причин, Українська Армія перестала існувати, що привело до загибелі УНР. Втрата Незалежності Україною стало початком Величезної Катастрофи не тільки для України, але і для всього Світу.

Сподіваюсь, що я веду цю істину до відома читачів, нагадаю, ще раз слова Леніна: “Без України Радянська влада – неможлива”. Переконаний, якби Українська Народна Республіка встояла, не утвердилася кривава комуністична диктатура на одній шостій Земної Кулі.

Червоний терор в СРСР – це не тільки знищення мільйонів невинних жертв через масові розстріли і штучний голодомори, а це і винищення національних культових споруд, знищення сотні тисяч священників, і створення культу Вічно Живого Леніна та жахливого культу “Батька всіх народів ” – Сталіна. Саме ті потворні явища в СРСР привели до того, що в країнах західної демократії, як противага комуністичній загрозі почалися створюватися антикомуністичні тоталітарні течії такі, як фашизм в Італії та нацизм в Німеччині. І чим більшими були успіхи сталінського режиму по знищенню свого народу, тим більше громадян в різних країнах Європи підтримували антикомуністичні партії та рухи.

Тобто виникнення диктаторських режимів було відповіддю, в певній мірі, на провокаційну діяльність в тих країнах сталінської агентури. В той же час Сталін таємно, але постійно сприяв приходу Гітлера до влади. У 1929 році відбулись вибори в Рейхстаг, нацисти ці вибори програли, а вже через чотири роки вони отримують значну підтримку населення та достатню кількість депутатських мандатів.

Причиною зміни світогляду німців стала українська трагедія – Голодомор.

З дозволу Сталіна у вимираючу Україну для освітлення, розповсюдження, трагічних подій приїздять про нацистки настроєні журналісти та кінооператори, вони зі знятими кінострічками повертаються в Німеччину. Використовуючи сталінський метод швидкого розповсюдження агітації, нацисти з допомогою пересувних кінотеатрів у всіх містах і селах Німеччини демонструють українську трагедію, як попередження, що може чекати німецький народ в разі перемоги сталінської ідеології. Так українська трагедія допомогла Гітлеру стати канцлером Німеччини. Коли в Україні вимирали цілі села, зібраний хліб з України ешелонами радянська влада відправляла в Німеччину. Цим вона допомогла Гітлеру укріпитися у владі і нагодувати його народ.

Така співпраця Сталіна і Гітлера привела пізніше, за рахунок України, до Великого Договору про дружбу між нацисткою Німеччиною і СРСР у 1939 році, як наслідок до розподілу Європи. Таємні договори двох диктаторських режимів привели до окупації цілого ряду країн Європи, що в кінцевому результаті викликало Другу Світову війну. Країни Європи, які в свій час рішуче не підтримали УНР, стали жертвами цих диктатур, це привело людство до Катастрофи, загибелі десятків мільйонів людей.

В цій страшній війні Україна загубила біля 10 млн. своїх громадян. Можна сміливо стверджувати, що трагедії Другої світової війни XX століття, не було би, якби не була зруйнована Незалежна Українська Республіка в 1920 році. Десятилітня атеїстична пропаганда зруйнувала моральні засади народу, і породила все негативне, що ми бачимо сьогодні в нашій Україні.

Частина українського суспільства, як і на початку XX століття, а також і в наші дні під впливом московської пропаганди зраджує свою Батьківщину, сподіваючись на московський “рай”. Переконаний, що вони будуть так само обмануті, як і їхні попередники.

Необхідно народу України постійно  підтримувати  свою армію та не бути байдужими, до подій які відбуваються в Україні, особливо до тих, які несуть загрозу втрати Незалежності України. Існує  сподівання, що країни Світу зроблять правильний висновок з трагічних помилок минулих часів, щодо України та рішуче зупинять агресію знахабнілого кремлівського керманича, послідовника Сталіна – Путіна, який нахабно порушив підписані Росією міжнародні угоди, щодо гарантій територіальної цілісності нашої Держави.

В  2015 році Людство згадувало два сумні ювілеї – 100-річчя від початку Першої Світової Війни та 75-річчя початку Другої Світової Війни. Маю надію, що Світ не повторить помилок минулого! Вірю, що з Божою Допомогою і рішучими діями, Президента, Уряду, Українського Війська та активній позиції мільйонів небайдужих громадян України і при дієвій підтримці світової спільноти, російські вояки та кремлівські маріонетки будуть видворенні з нашої землі, до їх господаря Путіна та агресія Росії буде зупинена!

Марко Сімкін – директор департаменту культури, міжнаціональних відносин та релігій ГО “Центр сприяння і розвитку проектів та програм ЮНЕСКО у Львівській області”, кореспондент Forum International Press Tv в Україні.