У Черкасах презентували книгу «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022»

У Черкасах у ХАБі «ВСІ СВОЇ» 29 вересня відбулася презентація книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022». Розповісти свої історії втрат та випробувань до Черкас приїхали дві ...

Додано:
eucci

IMG_0989
У Черкасах презентували книгу «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022»

У Черкасах у ХАБі «ВСІ СВОЇ» 29 вересня відбулася презентація книги «Жити попри все. Розповіді жінок про війну, 2014 та 2022». Розповісти свої історії втрат та випробувань до Черкас приїхали дві авторки-героїні книги –  Марина Супрун, дівчина з Ягідного на Чернігівщині, яка школяркою пережила понад 30 днів полону у підвалі разом з односельцями, та Людмила Біленька, яка 10 років чекає сина з полону. Про це повідомляє «Східноукраїнський центр громадських ініціатив».

Ідея книги, яку ініціювала ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», полягає у тому, щоб 11 українок різних професій і з різних регіонів розповіли про пережитий травматичний досвід війни 2014 та 2022 років. Серед випробувань, що випали на долю жінок, є втрата дому, бізнесу, близьких та рідних, перебування в окупації та полоні, сексуальне та гендерно зумовлене насилля, пов’язане з війною.

Людмила Біленька розповіла про свій досвід пошуку сина, який потрапив в полон ще у 2014 році, – зокрема й про те, як вона потрапила до громадської організації, яку створили рідні військовополонених. Пані Людмила зізналася, що вагалася — чи варто розповідати таке особисте на загал — у книжці. Але тепер впевнена — про це мають знати, бо він кожного з нас залежить дуже багато. На власному досвіді вона відчула, як важливе будь-яке небайдуже втручання – співчуття, підтримка, навіть найменша інформація, яка дає надію. А ще не менш важливо, що подібні книги дають можливість задокументувати історію від перших осіб — щоб створювати живу та правдиву історію пам’яті. І це стало вирішальним для рішення пані Людмили взяти участь у цьому проєкті — вона хоче, щоб історія її сина збереглася на папері і її мали змогу читати діти та онуки. 

«Мені пощастило: коли я була маленькою, мої батьки-студенти часто відвозили мене до дідуся та бабусі, – згадує пані Людмила. – І тільки тепер я розумію, чому вони мені намагалися так багато розповідати про все, що відбувалося у суспільстві через події в нашій родині — я з дитинства знала про колективізацію, голод, війну. А моїм братам та сестрам, які зростали в росії, цього не розповідали. І зараз, коли ми з ними спілкуємося, вони не можуть повірити у те, що «їхні костромські рєбята» роблять в Україні. І мені дуже важко їм щось доказувати, бо в їхньому житті не було тих родинних історій, яких були у мене».

Марина Супрун, наймолодша авторка книги, які на момент потрапляння в полон було всього 16, поділилася своїми емоціями, які й досі нагадують про той пекельний місяць. Їй довелося прожити його разом з односельцями у шкільному підвалі — 300 людей стали фактично «живим щитом» для окупантів. Вона зачитала ривок зі свого тексту, який не може не викликати сильні емоції:

«Я досі чітко пам’ятаю як відкрилися двері погреба. «Єсть кто?» У відповідь темрява. І тиша. Вони кинули якусь вибухову штуку. На диво, ми досі мовчимо. Насправді, я не знаю, як би могло бути, якби не мама. Вона вибігла і почала благати не вбивати дітей. Дві секунди, і я біжу слідом за нею. Тоді керувала не я і не мама. То був він – страх»…

Але героїні мали змогу не тільки відверто розповісти про втрати, а й поділилися, що чи хто підтримав їх на шляху подолання наслідків травмування — у кожній розповіді, яка розміщена у книзі, можна знайти ці моменти допомоги та підтримки, які авторки відрефлексували разом з психологинею проєкту. І ці приклади можуть стати допомічними багатьом українцям — як тим, хто має подібний досвід, так і тим, хто шукає для себе точку опору та шляхи боротьби з відчаєм та знесиленням. Цей важливий меседж для єднання українського суспільства підкреслила на презентації розповіла Надія Нестеренко – представниця  «Східноукраїнський центр громадських ініціатив».

Книга розповсюджується безкоштовно і доступна онлайн.

Ця подія відбувається за підтримки Фонду “Партнерство за сильну Україну”, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.


 

Останні публікації цього розділу:

Прозорість у дії: понад 170 журналістів та активістів опанували тонкощі корпоративної реформи та приватизації

Заміна вироку на військову службу може підривати довіру до закону та правосуддя — експертки МБО «Служби порятунку дітей»

Безоплатні експертні фахові консультації для ветеранів та членів їх родин

Палиця для людей з інвалідністю, «Майстерня чудес» та корисні смаколики: в Ужгороді молодь представляла бізнес-ідеї

Революційний закон про «прозоре будівництво»: що і як необхідно оприлюднювати?

Як відчищати історію Донецької області від проросійських міфів