Ті, що плетуть Перемогу: “крила” для янголів-охоронців від чернігівських волонтерів

Маленький великий щоденний героїзм – це про нас, українців! Нині, мабуть, немає людей, котрі б так чи інакше не були задіяні у допомозі армії, біженцям, постраждалим від війни або тим, хто не може сам про себе подбати.  

«З наших щоденних маленьких вчинків робляться великі справи, – каже волонтерка Марина Лисенко з Чернігова, котра організувала плетіння маскувальних сіток на фронт. – Це спільна праця багатьох чернігівчан: хтось допомагає матеріалами, хтось жертвує кошти на тканину та фарбу, ще хтось щодня приходить приходить в’язати сітки…  Нині вся наша Україна – таке ж величезне полотно, де усі небайдужі по ниточці вплітають свій внесок у нашу спільну Перемогу!

Плетуть усі, навіть маленькі дітки!

З початком війни безліч людей опанували нову волонтерську «спеціальність», – розповідає Марина. – І я також – не виняток… Моя історія волонтерства почалася після того, як 24 лютого поділило життя на «до» і «після». Спершу були розпач і шок, далі – найстрашніші у житті тижні, коли рятувалися у підвалі від страшних обстрілів, і навіть тимчасова евакуація за кордон, звідки я постійно рвалася додому… Повернувшись до рідного Чернігова, вирішила, що хочу допомагати: взялася закривати оперативні потреби військових, а потім нас попросили сплести одну сітку. Мій чоловік – інженер-проектувальник, він звик мислити масштабно, тому відразу сказав: «А чому тільки одну? У нас приватний будинок, давай зробимо каркас, будемо плести, і нехай усі охочі приходять і також плетуть сітки разом із нами… Сказано – зроблено: зробили каркаси і справа пішла-поїхала!

У нашій сім’ї плетуть усі! Ми з чоловіком та нашими двома дітками – «універсальні солдати»: плетемо,  ріжемо,  фарбуємо тканини, приймаємо заявки від військових на нові сітки…  Спершу ми різали на смужки різноманітний одяг, який збирали «зі світу по сорочці», але хотілося уніфікувати сітки, тому тепер перейшли на постільну тканину, яку фарбуємо спеціальною фарбою у кольори камуфляжу. Є різні техніки плетіння, потрібно, щоб сітка була міцна, але не занадто важка, і найголовніше – щоб надійно маскувала. Це дуже часо- та трудоємке заняття, тому дякуємо усім тим, хто нам допомагає, зокрема, і добродіям Goodacity. Кожна людина своїм вузликом, своєю стрічечкою вплітає свій внесок у нашу Перемогу!  

За два місяці – понад півсотні крил!  

Волонтерка Марина Лисенко зі своїми дітками – вони також долучаються до плетення сіток

“За два місяці, що ми плетемо сітки, уже вийшло майже півсотні «крил» для наших захисників, розповідає жінка, – і усі вони уже поїхали туди, де зараз найбільш необхідні, в «гарячі» точки на Сході та Півдні, для тих, хто обороняє кордони нашої області. Сітки ми плетемо різного розміру: одні – на окопи, інші на техніку – для танків та артилерії  та на автівки. 

Буває, до нас приходять плести сітки люди навіть із маленькими дітками, і вони своїми тендітними пальчиками також долучаються до роботи – коли дивишся на це, аж сльози на очі навертаються…  Я щаслива, що є такі люди, і що їх так багато!  Ми інколи говоримо, що плетемо “крила” для янголів-охоронців. Адже наші солдати – це наші ангели-охоронці, і ми плетемо “крила”, аби накрити та сховати від ворога їхню техніку та окопи, їхні життя…  

Плетіння сіток, зазначає Марина, – це наш головний напрямок, але попри те, є ще багато інших волонтерських активностей –  збір коштів на автівку для військових,  купували необхідну оптику та форму…  Живу під гаслом – «Кожен із нас зараз має робити все, що він може, тільки трішки більше!”

Маскувальні сітки плетуть навіть дітки!