Спільна заява ГО та аналітичних центрів щодо вирішення проблем енергетичної незалежності України

 Протягом останніх кількох тижнів ми спостерігаємо вкрай політизовану, викривлену та небезпечно поверхневу дискусію щодо проблематики постачання вугілля з районів Луганської та Донецької областей, що тимчасово непідконтрольні Уряду України. Відсутність системного, стратегічного вирішення проблеми залежності енергетики України від нестабільного в економічному плані та дуже неоднозначного у моральному плані товарообігу з підприємствами за лінією розмежування вже призвела до протистояння. Без формування й реалізації чіткої та ефективної політики у цьому питанні контроверсії тільки наростатимуть. Ми розуміємо, що задіяння тимчасових надзвичайних заходів на ринку електроенергії є необхідним, але не належним вирішенням проблем.

Наголошуючи на факті бездіяльності органів, відповідальних за формування відповідної політики протягом останніх років, вважаємо нагальною необхідністю якомога швидше узгодження та реалізацію шляхів подолання енергетичної кризи. Саме процес конструктивного діалогу, за умови виявлення належної політичної волі та відповідальності, зможе об’єднати різні боки поляризованого суспільства.

Тому ми звертаємося до Уряду, Президента та Верховної Ради з вимогами:

1.       Консолідувати сторони протистояння навколо спільного пошуку вирішення принципової проблеми – гарантування енергетичної безпеки України. При цьому досягти такого консенсусу щодо короткострокових дій, який дозволив би уникнути аварійних відключень електроенергії і одночасно забезпечив розв’язання проблем у сфері енергопостачання. Центром прийняття конкретних рішень має бути Кабінет Міністрів України, адже відповідальні за енергетичну політику відомства довели свою неспроможність впливати на ситуацію.

2.       Відповідний діалог та розробка конкретного плану дій має бути якомога більш прозорими та інклюзивними. Суспільно неприйнятною є діюча методика формування тарифів на оптово-ринкову ціну електричної енергії, в результаті якої значною мірою зросли прибутки компаній теплової генерації, але разом із тим ними не забезпечено диверсифікації джерел поставок палива та безпеки енергозабезпечення держави. Такий підхід несе значні корупційні ризики та не стимулює підприємства забезпечувати стабільну роботи енергосистеми.

3.       Будь-який план заходів має обов’язково включати конкретні кроки у середньостроковій та стратегічній перспективі з чіткими очікуваними результатами, термінами та індикаторами виконання. Наголос має бути зроблено на заміщенні антрацитного вугілля іншими видами палива, та з умовою стабільного забезпечення функціонування енергетичної системи країни .

4.       До прийняття остаточного рішення про переведення українських АЕС у маневрений режим роботи, провести повноцінний аналіз та оцінку ризиків щодо технічних можливостей роботи енергоблоків в такому режимі.

5.       Серед комплексу заходів у середньостроковій перспективі мають бути розглянуті такі конкретні пропозиції:

• Створити умови для стабільного та конкурентного імпорту вугілля марки «А» з декількох країн-постачальників, а також передбачити відповідальність компаній – незалежно від форми власності – за забезпечення необхідних запасів вугілля. Ймовірно, такі умови включатимуть коригування поточної методики формування ціни на електроенергію теплової генерації та/або запровадження регуляторних бар’єрів для закупівлі дешевшого вугілля з ОРДЛО за світовими цінами.
• Розробити та невідкладно прийняти Закон України про критичну інфраструктуру та її захист, де визначити станції теплової генерації об`єктами критичної інфраструктури, та зобов`язати їх операторів гарантувати безперебійну роботу у кризових ситуаціях. Зобов’язати операторів ТЕС і ТЕЦ надавати у щоденному режимі деталізовану інформацію щодо запасів вугілля та планованих надходжень.
• Уряду та парламентарям реалізувати системні перетворення ринку електроенергії та пов’язаного з ним ринку енергетичного вугілля. Проект Закону “Про ринок електричної енергії” давно готовий, закон про ринок вугілля давно на часі.
• Перевести теплові станції, які наразі використовують антрацитове вугілля, на інші види палива тощо. Для реалізації відповідних проектів цілком реально знайти зацікавлених інвесторів, зокрема повернутися до пропозицій з боку бізнесу та уряду Польщі, інших західних країн. При цьому, переобладнання існуючих теплових блоків має базуватися на економічній та екологічній доцільності, а також відповідати довгостроковій енергетичній стратегії країни. Іншими словами, застарілі та некритичні станції мають бути закриті, застарілі критичні – оновлені для, у тому числі, збільшення ефективності використання палива.
• Прийняти політичне рішення щодо моделі технічного приєднання ОЕС України до об’єднаної континентальної мережі ENTSO-E, розглянути варіант будівництва ВПС (вставок постійного струму) на західних кордонах України необхідної потужності для диверсифікації потенційного імпорту електроенергії.

6.       Стратегічні рішення у довгостроковій перспективі мають враховувати наступне:

• Кожний виклик одночасно є можливістю. Відмова від вітчизняного вугілля або суттєве обмеження його споживання може бути компенсоване із найбільшою вигодою, якщо буде здійснюватися за рахунок зменшення споживання шляхом підвищення енергоефективності та заміщення теплової генерації відновлюваною, з врахуванням екологічного впливу.
• Разом з операційним вирішенням проблеми постачання енергетичного вугілля, Уряд та Верховна Рада мають приділяти найбільшу увагу стимулювання розвитку галузі відновлюваних джерел енергії. Відновлювальна енергетика має отримати найвищий пріоритет з огляду на комплекс сукупних переваг – створення робочих місць, зміцнення енергетичної безпеки держави, виконання міжнародних кліматичних та природоохоронних зобов’язань, розвиток вітчизняної інтелектуально-ємної промисловості тощо.
• Ми також розуміємо, що змін в цілому потребує державна політика щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. При цьому, мають зберігатися можливості реінтеграції окупованих територій, підприємств та населення в єдиний економічний простір України.

Виправлення помилок у здійсненні публічної енергетичної політики не буде можливим без належної персональної відповідальності посадових осіб, чия професійна бездіяльність та недбалість призвели до поточної кризової ситуації. Розслідування про зловживання на державних та приватних енергетичних компаніях з’являються регулярно, й ігнорування знайдених фактів є неприпустимим.

Крім цього, для відновлення довіри, ми закликаємо виконати зобов’язання щодо ротації складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків енергетики та комунальних послуг. За нещодавно ухваленим Законом, процес ротації НКРЕКП уже повинен був початися. Нам як ніколи потрібен регулятор, якому би довіряв і ринок, і громадськість.

Рекомендуємо Президенту, Уряду, в тому числі Міністерству закордонних справ та закордонним дипломатичним представництвам терміново консолідувати зусилля для співпраці із закордонними партнерами з метою захисту внутрішніх та зовнішніх інтересів України у сфері енергетичної безпеки.

І останнє. Ми вважаємо, що Уряду, Президенту, представникам більшості слід покращити рівень комунікації з громадськістю – як через експертні середовища, так і напряму. Влада повинна чесно розповідати про проблеми енергосистеми і чесно окреслювати виходи з серйозної ситуації, в якій ми опинилися. Українська громада заслуговує на те, щоб чути правду.

Хто підписав Звернення: