Соціальні послуги – європейський вибір

На шляху євроінтеграційних процесів перед нашою країною постає необхідність вирішення багатьох питань, в тому числі пов’язаних зі сферою соціального обслуговування людей з інвалідністю та їх сімей. Досвід європейської соціальної роботи рекомендує вживати активних заходів для попередження емоційного вигорання батьків/опікунів – доглядальників осіб з інтелектуальними порушеннями (ІП). Синдром емоційного вигорання визначається, як стан фізичного і психічного виснаження, викликаного тривалим перебуванням в емоційно перевантажених ситуаціях; особистісна деформація внаслідок емоційно утруднених або напружених стосунків у системі «людина — людина»; негативне ставлення до діяльності, втрата розуміння і співчуття у ставленні до клієнтів чи пацієнтів, що виникає на тлі стресу, викликаного міжособистісним спілкуванням; неспецифічна захисна реакція організму у відповідь на психотравмуючі чинники; процес поступової втрати емоційної, когнітивної і фізичної енергії, що проявляється в симптомах емоційного, розумового виснаження, фізичної втоми, розвиток негативної самооцінки, особистого відчуження і зниження задоволення від виконання певної діяльності.

Через велику кількість механічних дій по догляду за людиною з інтелектуальними порушеннями, незначний прогрес у розвитку особи з ІП, неможливість професійної самореалізації доглядальника, втрату соціальних зв’язків, розладів поведінки підопічного тощо, батьки\опікуни людини з інвалідністю найбільш схильні до емоційного вигорання.

Тривала і надмірна функціональне навантаження при наявності напружених міжособистісних відносин, що мають яскраве емоційне забарвлення, є основною передумовою формування синдрому вигоряння. Це відбувається поступово, в три стадії.

Емоційне виснаження — перша стадія емоційного вигорання. Вона проявляється в емоційному перенапруженні, почутті нестачі сил до кінця дня, і як результат — в зниженому емоційному фоні. Сприйняття приглушується, втрачається гострота почуттів, виникає відчуття «порожнечі», байдужість до всього оточуючого. На цій стадії синдром вигорання ще може розглядатися як захисний механізм, оскільки дозволяє чоловіку дозувати і економно витрачати свої енергетичні ресурси.

Потім починають дратувати підопічні, втрачається інтерес до спілкування. Це характерно для другої стадія вигорання — деперсоналізації. Вона проявляється в деформації (знеособлюванні) міжособистісних відносин. В одних випадках підвищується негативізм, активізуються цинічні установки і почуття в повсякденних контактах. У інших випадках, навпаки, підвищується залежність від інших. Причому «вигоряючий» сам не розуміє причини свого роздратування і починає шукати їх навколо себе.

На третій стадії — редукції особистісних досягнень — відзначається різке падіння самооцінки, яке може проявитися в тенденції до негативного оцінювання себе, своїх досягнень і успіхів, до редукування власної гідності, обмеження своїх можливостей і обов’язків щодо інших. Спілкування з людьми викликає дискомфорт. На останній стадії можливі психосоматичні реакції і зловживання психоактивними речовинами (алкоголем, наркотиками).

Вирішенням проблеми емоційного вигорання є створення необхідних умов для забезпечення відпочинку доглядальників та впровадження відповідних послуг.

Українська система соціальних послуг не передбачає соціальної послуги «тимчасовий перепочинок доглядальника» (respite care). Плановий тимчасовий перепочинок необхідно упроваджувати в Україні для осіб з ІП як державну гарантію на виконання статей 19 «Незалежне проживання та включення до громади»  і 23 «Повага дому та сім’ї»  Конвенції про права осіб з інвалідністю ООН. Наша країна ратифікувавши Конвенцію у 2010 році, тим самим взяла на себе обов’язки привести законодавчу базу стосовно людей з інвалідністю у відповідність  вимогам статей. Після первинного звіту України про реалізацію Конвеції в Комітеті ООН людей з інвалідністю, наша країна отримала наступні рекомендації:

• щодо статті 23 Комітет рекомендує: забезпечити необхідну підтримку сім’ям з дітьми з інвалідністю, гарантувати право дітей з інвалідністю рости в сім’ї
• щодо статті 19 Комітет закликає: вжити заходів для деінституціалізації, виділити достатньо ресурсів для розвитку допоміжних послуг у місцевих громадах, які дозволили б усім особам з обмеженими можливостями вільно обирати з ким, де, і за яких умов вони житимуть.

Велике навантаження у вирішенні соціальних питань та відстоюванні інтересів цільової групи в нашій країна лягає на громадські організації . Прикладом такої діяльності став проект Благодійного товариства допомоги особам з інвалідністю внаслідок інтелектуальних порушень «Джерела». За підтримки донорів впродовж року організація реалізовувала проект «Соціальні послуги – європейський вибір: тимчасовий цілодобовий догляд осіб з інтелектуальною недостатністю», що реалізовувався в рамках проекту «Соціальні послуги спільними зусиллями» за підтримки Європейського Союзу  https://www.facebook.com/EUDelegationUkraine/ в партнерстві із Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) https://www.facebook.com/UCIPR та Спілкою Робітничих Самаритян Грузія (ASB-Georgia) https://www.facebook.com/ASBinGeorgia. Проект був націлений на соціальну адаптацію осіб із ІП  через отримання досвіду підтриманого проживання під час тимчасового цілодобового догляду. Метою цього проекту стало упровадження європейської моделі «тимчасового цілодобового догляду» особам з ІП, які не є членами БТ «Джерела» на професійній основі, отримання досвіду підтриманого проживання для молоді з інтелектуальною недостатністю, як підготовки до майбутнього автономного проживання з підтримкою, надання послуги «тимчасового перепочинку доглядальника». Основними завданнями проекту стало:

• формування позитивної громадської думки стосовно догляду осіб з ІП у громаді замість інтернату і впровадження соціальної послуги «тимчасового цілодобового догляду» особам з ІН та «тимчасовий перепочинок доглядальника», як складової догляду у громаді шляхом інформування цільової групи
• розробка методичних засад, етапів, адаптаційних супровідних послуг та форм адміністрування комплексних послуг «тимчасового цілодобового догляду» особам з ІН та «тимчасовий перепочинок доглядальника»
• залучення волонтерів до надання комплексної послуги
• пілотування комплексної послуги
• лобіювання впровадження послуги на постійній основі завдяки соціальному замовленню

У рамках проекту було передбачено упровадження цілодобового догляду упродовж 8 днів для осіб з ІП, які не є знайомими ні з фахівцями, котрі здійснюють догляд, ні між собою. Під час реалізації проекту було розроблено та пілотовано необхідні супутні послуги, які б дали можливість бодай мінімально спостерігати за поведінкою майбутніх отримувачів послуги під час 6 групових занять та надано консультування батькам, щодо планування майбутнього. Проведено детальне консультування психолога, який мав вивчити  думку матері стосовно того, як працівники повинні врахувати особливості її дитини, під час розвитку довірливих стосунків між працівниками і клієнтом, а також у ході формування терапевтичної групи осіб з ІП.

Практичне відпрацювання методик підготовки до підтриманого проживання осіб з ІН було  проведено під час тимчасового цілодобового догляду 32 бенефіціарів проекту, котрі раніше не мали контактів ні один з одним, ні з БТ «Джерела».

Досвід організації став вагомим внеском в розвиток інноваційних соціальних послуг. Відомо про спробу надавати тимчасовий догляд для осіб з ДЦП Спілкою Самаритян України. Для цільової групи проекту держава пропонує тимчасовий цілодобовий догляд лише в інтернаті, і то у випадку хвороби доглядальниці чи іншої невідкладної ситуації.  Матері вважають неприпустимим здавати до інтернату сина чи доньку зі зниженим інтелектом на час власного перепочинку, а до соціальної послуги прийнятної якості доступу не мають. Трапляється, що родина самотужки вирішує проблему – особу з ІП беруть для догляду на короткий період члени родини, найчастіше – бабусі. Але бабусі і мами старішають і проблема загострюється.

Виконання проекту стало наступним вагомим кроком для досягнення життєздатності послуги із тимчасового цілодобового догляду осіб з ІП, для підготовки їх до майбутнього підтриманого проживання та для тичасового перепочинку доглядальників. Під час реалізації проекту було розроблено методику уведення сімей до програми тимчасового перепочинку, пілотовано методи адаптації (супутні послуги), апробовано способи формування груп з числа незнайомих між собою та з працівниками клієнтів для організації перепочинку, підготовлено фахівців для надання зазначених послуг. Фактично, було зроблено первинні інвестиції для створення моделі послуги, яку можна буде демонструвати усім, від кого залежить її впровадження як гарантованої. Надалі для забезпечення послуг потрібні будуть лише кошти на покриття поточних витрат: оплата персоналу, комунальних платежів і вартості утримання приміщення, харчування клієнтів, їх страхування на період тимчасового перебування, витратні матеріали тощо. Ці кошти або будуть платити законні представники клієнтів у разі, якщо відчують потребу у послузі, або кошти будуть надані з міського бюджету за механізмом соціального замовлення.

Джерело – БТ “Джерела”