Сексуальне насильство під час війни: чому стається та як діяти постраждалим?

Коли на початку повномасштабної війни в медіа почали з’являтися повідомлення про випадки зґвалтувань окупантами, в масштаб проблеми було складно повірити. Жінки та чоловіки, люди похилого віку, діти й навіть немовлята — свідчення очевидців та постраждалих показують, що ніхто не застрахований від ризику сексуального насильства. 

Чому сексуальне насильство під час війни є поширеним явищем та що робити постраждалим? 

У Міжнародному протоколі з документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті визначають такі основні мотиви агресора: 

1. Сексуальне насильство може набувати масового характеру та скоюватися проти багатьох осіб, будучи стратегією досягнення військових цілей. У цьому випадку сексуальне насильство є частиною широкомасштабного нападу на цивільне населення, або актів геноциду.
2. Сексуальне насильство можуть застосовувати з метою послаблення громади та отримання контролю над нею. Його використовують, щоб покарати або знищити певну групу, тероризувати її членів, помститися їм, змусити покинути територію та поширити повідомлення про напади.
3. Сексуальне насильство може виступати як форма катувань у місцях тримання під вартою, в’язницях та слідчих ізоляторах. Застосовуючи його, агресор має на меті покарати, принизити, залякати постраждалих або шляхом примусу домогтися інформації від затриманих.
4. Інший мотив — спроба вплинути на окремих людей через їхні конкретні функції, роль або посаду в громаді — наприклад, на лідерів або активістів. Члени їхніх сімей також можуть піддаватися нападу як виду покарання, примусу надати інформацію про діяльність або місцеперебування близьких.
5. До сексуального насильства можуть вдаватися з метою об’єднання солдатів та бійців: скоєння його над цивільними або членами ворожих сил у цьому разі виступає винагородою, ритуалом ініціації або методом, за яким молоді члени групи стають співучасниками злочинів (і таким чином стають прив’язаними до більшої групи).
6. Також сексуальне насильство може здійснюватися як частина ритуальних або шкідливих колективних практик, наприклад, у віруваннях, що статеві зносини — часто з незайманими та/або дітьми — наділяють бійців особливою силою, непереможністю або є зціленням від хвороб.

Будь-яке сексуальне насильство — крім зґвалтування, це можуть бути погрози зґвалтування, каліцтва статевих органів, примусові оголення, вагітність, аборт, проституція, примус дивитися на сексуальну наругу, сексуальне рабство тощо — є воєнним злочином, порушенням законів та звичаїв війни. 

Як і за решту порушень норм міжнародного права, за сексуальне насильство передбачена відповідальність. Її призначають за результатами розгляду судових справ у Міжнародному кримінальному суді в Гаазі, створеними трибуналами або національним судом України. 

Саме тому важливо фіксувати злочини, свідками чи постраждалими від яких ви стали, та збирати максимум доказів для притягнення винних до відповідальності. 

Так, в офісі Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції радять:

• звернутися за медичною допомогою для фіксації стану здоров’я до медичного закладу (103);
• повідомити про злочин Нацполіцію (102), Генеральну прокуратуру (0 800 507 001) або Урядову гарячу лінію (15 47);
• зафіксувати злочин та можливих свідків: описати обставини, місце (адреса чи позначка на карті), дату й час злочину, ПІБ, дату народження та контакти постраждалої особи, детальну інформацію про злочинців (кількість, якщо відомо — імена й посади, наявність зброї, про що розмовляли між собою тощо), інформацію про схожі випадки у вашій місцевості, завдану шкоду, контакти свідків, фото/відео з місця подій. 

Якщо ви перебуваєте на тимчасово окупованій території і не маєте змоги звернутися до уповноважених органів влади — можна повідомити про злочин Офіс Генерального прокурора телефоном (096 755 02 40) або електронною поштою ([email protected]). 

Передати інформацію для подальшого розслідування можна: 

• на сайті Офісу Генерального прокурора України;
• через телеграм-боти: @stop_russian_war_bot або @war_crime_bot.

Сексуальне насильство нерідко стає сильною психологічною травмою для постраждалих, тому важливо звертатися й за психологічною допомогою. Таку допомогу можна отримати за телефоном Урядової гарячої лінії (15 47), Національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації (116 123), а також звернувшись до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги, що працюють на Сході України.

Керівник однієї з таких мобільних бригад Владислав Сєчин наголошує, що саме вчасна й професійна психологічна допомога може запобігти подальшому травмуванню та розвитку депресії у постраждалих. 

Тим, хто пережив сексуальне насильство, він радить у жодному разі не звинувачувати себе. Насильство — це завжди вибір кривдника, тож вся відповідальність за те, що сталося, лежить саме на його плечах. 

Важливо не закриватися у собі та знайти людину, якій можна буде відкритися. Це може бути хтось з близького оточення або професійний психолог — головним критерієм вибору такої людини має бути симпатія та довіра. 

У жодному разі не варто намагатися зрозуміти або виправдати того, хто вчинив злочин: це може лише поглибити емоційну травму. 

Фахівець наголошує, що звертатися до державних органів за допомогою чи ні — це особисте рішення кожного. Однак перелічені вище кроки допоможуть зібрати докази злочину на випадок, якщо постраждала особа змінить думку й наважиться повідомити про нього пізніше. 

Діяльність мобільних бригад соціально-психологічної допомоги на підконтрольних територіях Донецької та Луганської областей забезпечує МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» у партнерстві з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) за фінансової підтримки уряду Сполучених Штатів Америки в рамках проєкту «Комплексний підхід до вирішення гендерно зумовленого насильства та насильства проти хлопців, дівчат, чоловіків та жінок у східних регіонах України».