Роботи, 3D-друк і сміливість експериментувати: формула FabLab Truskavets

У місті Трускавець на базі СЗШ №3 команда ГО «Ініціативний центр «Толока» ініціювала простір – шкільну майстерня, що зараз діє як інноваційний освітній та соціальний хаб. Сьогодні FabLab Truskavets є  учасником програми «Хаби розвитку мейкерства» від ініціативи Tolocar.

Лабораторія надає доступ до широкого спектру професійного обладнання, яке дозволяє учасникам миттєво бачити результат своєї праці, перетворюючись із просто споживачів контенту на креативних мейкерів, винахідників та майбутніх соціальних підприємців.  У FabLab Truskavets технології працюють не лише для розвитку навичок, а й для психологічної підтримки громади в умовах війни. Таким чином, філософія простору базується на поєднанні двох векторів: технічної інноваційності («від ідеї до прототипу») та психосоціальної адаптації.

При цьому, особливим акцентом у діяльності простору є робототехніка.

«Я ніколи не думала, що можна самій зібрати робота»

Навчання починається з простого — з подолання страху. Перший етап — робота з освітніми роботами Edison V3 у середовищі візуального програмування EdBlocks. Діти складають блоки коду, ніби конструктор Lego, і бачать, як робот рухається, реагує на перешкоди чи змінює напрямок.  Це критично важливий момент, коли дитина перестає боятися помилок і починає сприймати кодинг як захопливу мову спілкування з машиною, формуючи базове алгоритмічне мислення без стресу від складного синтаксису. 

«Я ніколи не думала, що можна самій зібрати робота. Коли нам відкрили його і показали купу деталей і дротів, я злякалася. Але крок за кроком нам пояснили що до чого… Коли ми його ввімкнули і він запищав — ми з подругою верещали голосніше за нього! Це найкращий день у школі за всі роки».

Від страху до інженерного азарту

Наступний рівень — створення власного робота на платформі Otto DIY. Тут робототехніка тісно переплітається з 3D-технологіями, демонструючи повний цикл виробництва продукту. При цьому, учасники фаблабу не отримують робота з коробки — вони власноруч друкують корпусні деталі на 3D-принтерах лабораторії, спостерігаючи, як з котушки пластику народжуються «тіло» майбутнього механізму. Паралельно з цим йде робота з програмуванням: спочатку у спеціалізованих тренажерах Otto, а згодом у повноцінному середовищі розробки, де прописуються сценарії поведінки, такі як танці, емоції чи калібрування рухів.

І тут з’являється найцінніше — досвід помилки, де потрібно навчитися знаходити та виправляти технічні несправності, налаштовувати сервоприводи та забезпечувати ідеальну взаємодію компонентів. 

“Робот почав дивно смикатися, виявилося — сів акумулятор. Замінили, і він знову побіг. Мені подобається, що тут можна експериментувати. Якщо код неправильний — робот просто впаде, і можна спробувати ще раз»

Саме через такі ситуації діти засвоюють головний принцип мейкерства: помилка — це не фінал, а етап налагодження.

Найглибшим рівнем занурення є робота з реальною електронікою, де ігрова форма поступається місцем серйозній інженерії. Учні беруть до рук паяльники, опановують техніку безпечної та якісної пайки, вивчають фізичні принципи роботи електронних компонентів. Це дозволяє їм друкувати моделі роботів власної розробки чи знаходити в мережі складні проєкти з відкритим кодом, модифікувати їх та оживляти за допомогою власноруч спаяних схем. 

«Тут купа дротів! Я відчував себе сапером у кіно: “Червоний дріт чи синій?”. Я спочатку забув поставити резистор, і мій світлодіод спалахнув і згас назавжди. Зате тепер я на все життя запам’ятав, навіщо потрібен опір у колі. Коли я сам зібрав схему і вона заблимала — це було відчуття, що я геній».

Робототехніка як інструмент інтеграції

Командна робота над роботами стала важливим соціальним інструментом інтеграції дітей-ВПО та місцевих школярів. Спільне складання схем, пошук помилок у коді, перші успіхи — усе це створює середовище рівності. А також, коли школяр, який боявся торкнутися мікросхеми, сам паяє контакти й калібрує сервопривід — народжується впевненість.

Виїзні сесії у селі Модричі підтвердили гостру потребу у децентралізації технічної освіти. Для багатьох дітей саме FabLab став першим місцем, де вони змогли взаємодіяти з сучасними технологіями не теоретично, а практично. Коли підліток із  школи у сільській місцевості вперше бачить, що робот рухається завдяки його коду — змінюється уявлення про власні можливості.

У FabLab Truskavets формується покоління дітей, які не сприймають технології як щось недосяжне. Вони знають: робот — це не фантастика, 3D-друк — це не магія, а помилка — це частина процесу. І саме з таких маленьких інженерних перемог формується культура відповідальності, творчості та дії.

 Програма «Хаби Розвитку Мейкерства» організована в рамках #TOLOCAR – частини проєкту «Ефективне державне управління завдяки GovTech і прозорості в Україні», що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) і реалізується Deutsche Gesellschaft für internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH у тісній співпраці з українськими та міжнародними партнерами.