Ретроспектива Олександра Коваля на Docudays UA-2019

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA та Довженко-Центр презентують ретроспективу класика української документалістики Олександра Коваля (1945–2018). Шість знакових стрічок видатного режисера представлять його учні, колеги, відомі кінематографіст(к)и Сергій Буковський, Вікторія Бондар, Валентин Васянович.

Олександр Коваль — режисер, оператор, педагог, автор майже 80 фільмів, відзначений низкою престижних нагород, серед яких Національна премія імені Тараса Шевченка, Державна премія імені Олександра Довженка, звання Народного артиста України.

Учень Едуарда Тімліна, випускник ВДІКу (майстерня Романа Кармена), Олександр Коваль багато років працював на студії «Укркінохроніка». Його 20-хвилинна робота «Маланчине весілля» (1979) відкрила двері у поетику документального кіно, перетворивши кінотекст з інформаційно-повчального, пропагандистського на справжню «непостановочну» розповідь про людську долю. Фільм був відзначений «Срібним голубом» авторитетного Лейпцизького міжнародного фестивалю документального кіно DOKLeipzig.

Олександр Коваль багато часу присвячував викладацькій діяльності у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, де виховав кілька поколінь документалістів та докуметалісток.

У рамках ретроспективи будуть показані фільми, які є не лише яскравою ознакою часу, коли жив і творив митець, а й частиною історії нашого сучасного кінематографу.

ВХІД ВІЛЬНИЙ

24, 25, 27 березня, початок о 19:00
Довженко-Центр, вул. Васильківська, 1, м. Голосїївська

Додаткові покази: 26, 27, 28 березня, початок о 19:50
Кінотеатр «Жовтень», вул. Костянтинівська, 26

ПРОГРАМА ПОКАЗІВ:

24 березня, 19:00 | Довженко-Центр

Вступне слово Сергія Буковського — автора кінострічок, відзначених нагородами престижних міжнародних кінофестивалів. Сергій Буковський почав роботу на «Укркінохроніці» як асистент режисера Олександра Коваля і вважає себе його учнем.

«Кінорежисер Олександр Коваль» (реж. Сергій Буковський, 12 хв). Серія з циклу фільмів-есеїв про українських режисерів-документалістів «Невідоме кіно».

«Маланчине весілля» (реж. Олександр Коваль, 1979 рік, 20 хв). Документальна кінодрама про жительку с. Чапаївка Золотоніського району Черкаської області Марію Кутир, життя якої віддзеркалило долю українських жінок покоління другої світової війни.

«Ой горе, це ж гості до мене» (реж. Павло Фаренюк, оператор Олександр Коваль, 1989 рік, 28 хв). Зворушливий фільм-портрет жінки, яка пережила Голодомор 1933 року і чиє життя встигло вмістити в себе стільки драматичних моментів, яких не зумів би прописати жодний сценарист. Одна з перших стрічок, що піднімає тему Голодомору. Назва фільму відсилає до одного з рядків вірша Павла Тичини 1921 року.

Додатковий показ: 26 березня, 19.50 | Кінотеатр «Жовтень»

25 березня, 19:00 | Довженко-Центр

Вступне слово Вікторії Бондар — кіносценаристки, журналістки, головної редакторки студії «Укркінохроніка» у 1987–1993 рр.

«Дід Іван з села Річки» (реж. Олександр Коваль, 1978 рік, 10 хв). Герой фільму — тримбар дід Іван з Івано-Франківщини. Через його історію Олександр Коваль знову звертається до свого улюбленого прийому – поглянути на українське село крізь призму інтимних історій його жителів.

«Відкрий себе» (реж. Ролан Сергієнко, оператор Олександр Коваль, 1972 рік, 37хв). Фільм про знакового українського філософа і поета Григорія Сковороду, який ледве не вперше показаний як жива людина та позбавлений радянського нальоту, що був притаманний офіційному погляду. Заборонена радянською цензурою, ця картина вийшла на екрани лише через 15 років у часи перебудови.

«Сектор мовчання» (реж. Олександр Коваль, 1970 рік, 19 хв). Режисерський дебют Олександра Коваля, який було знято як дипломну роботу на студії «Укркінохроніка» на запрошення її тодішнього директора Віктора Шкуріна. Розповідь про роботу екіпажу рятувального судна «Афанасій Нікітін» в Чорному морі біля Одеси, в якому відчувається справжня поетика моря, любов до якого в режиссера з’явилася ще в часи численних стажувань на різноманітних студіях СРСР, в тому числі і в Магадані.

Додатковий показ: 27 березня, 19.50 | Кінотеатр «Жовтень»

27 березня, 19:00 | Довженко-Центр

Вступне слово Валентина Васяновича — режисера, сценариста, учня Олександра Коваля, лауреата численних міжнародних та українських премій.

«Дім — рідна земля» (реж. Олександр Коваль, 1990 рік, 110 хв). Світ українського села завжди був однією з ключових тем для Олександра Коваля. «Дім — рідна земля» — це його справжній фільм-заповіт, а разом з тим, лірична кіносповідь, знята у рідному селі Жердова на Київщині, де він народився, і де починав «свій шлях» в кіно як кіномеханік. Саме в цій роботі так легко розгледіти трагічний погляд Коваля на самого себе як на людину, що все життя змушена була себе приховувати.

Додатковий показ: 28 березня, 19.50 | Кінотеатр «Жовтень»

Фільми зберігаються на 35 мм плівці в Центральному державному кінофотофоноархіві України імені Г.С.Пшеничного, цифрові копії надано Довженко-Центром.

Довідково:

Творче життя Олександра Коваля (1945–2018) було тісно пов’язано зі студією «Укркінохроніка». Саме там з 1963 року він зняв майже 80 фільмів.

Його любов до кіно розпочалася ще в юнацькому віці, коли в 15 років він став завклубом та кіномеханіком в рідному селі. Першим фільмом, який Коваль показав своїм односельчанам був документальний фільм Володимира Сущинського «Фронтовий кінооператор», що досить символічно вплинуло на подальшу долю юнака. Вже як студент ВДІКУ він багато подорожував, проходив практику спочатку в Новосибірську, а потім і в Магадані на студіях документального кіно.

Серед постатей, які його надихали, Олександр Коваль неодноразово називав Василя Шукшина, Федора Достоєвського, Григора Тютюнника, Кріса Маркера та Йоріса Івенса, у своїх стрічках розповідав історії про таких видатних особистостей, як Леся Українка, Остап Вишня, Параска Горицвіт, Йосип Сліпий, але здебільшого все ж таки про своїх сучасників, як пишуть критики — «простих людей».

«Олександр Коваль з колегами зробили неймовірне — вони змінили тип героя, зробили його неформальним і живим. Оскільки все радянське документальне кіно було прибите до підлоги залізним штативом і важкими камерами, усі доярки і колгоспниці виглядали приблизно однаково. Покоління Саші дозволило істотно змінити вигляд і мову документального кіно. З’явився живий герой і оператори стали знімати «життя зненацька», спонтанне життя. Загалом, вони зрушили документальне кіно вперед, зробили його живим і цікавим» — Сергій Буковський.

Фестиваль – неполітичний та некомерційний

Docudays UA – єдиний в Україні міжнародний фестиваль документального кіно про права людини. Входить до Міжнародної мережі правозахисних кінофестивалів Human Rights Film Network. Відбувається щороку в Києві впродовж останнього тижня березня. Після завершення Docudays UA традиційно презентує найкращі фільми в регіонах України під час Мандрівного фестивалю. Покази та обговорення фільмів за участю експертів та експерток з прав людини тривають із жовтня до грудня (включно). Протягом року Docudays UA популяризує авторську документалістику в кінотеатрах у межах проекту DOCU/ХІТ. Розвиває в молоді критичне мислення в кіноклубах медіапросвіти з прав людини Docudays UA. Представляє проект культурної дипломатії SEE UKRAINE в Європі. Допомагає молодим українським документаліст(к)ам з виробництвом фільмів на платформі DOCU/PRO. Щороку випускає каталог нових українських фільмів для промоції закордоном. ХVІ Docudays UA відбудеться з 22 до 30 березня включно 2019 року в Києві.

Національний центр Олександра Довженка (Довженко-Центр) — найбільший український кіноархів, що зберігає понад 5000 найменувань ігрових, документальних, анімаційних українських та закордонних фільмів. Є єдиним членом Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF) в Україні. Здійснює реставрацію, збереження національних фільмів, особистих архівів кіномитців, музейних фондів, наукові дослідження в галузі кінематографії, дистрибуцію та промоцію українського кіно.

Джерело: Docudays UA.