Реконструкція Лебединського медичного коледжу ім. Ситенка: виконано технічно, втрачено стратегічно

У самому серці Лебедина, невеликого міста на Сумщині, розташований Лебединський фаховий медичний коледж імені професора М.І. Ситенка. Це не просто навчальний заклад — це одна з ключових установ освіти в громаді, місце, де вже понад століття навчають майбутніх медиків. Навіть у найважчі моменти війни коледж не припиняв свою роботу, забезпечуючи тяглість освітнього процесу.

Весною 2022 року будівля коледжу зазнала пошкоджень внаслідок обстрілів: вибиті вікна, порушений фасад. Руйнування не були критичними, однак вимагали оперативного втручання. У липні того ж року, в межах термінового розподілу коштів із резервного фонду державного бюджету, на об’єкт було спрямовано фінансування на ремонт. І вже у вересні 2022 року вікна було замінено, а коледж — формально відновлено.

Загальна вартість робіт мала скласти понад 572 тисячі гривень. Проте, за даними з публічних фінансових ресурсів, фактичні витрати склали лише 499 тисяч гривень. Різниця — 73 тисячі — не була спрямована на додаткові роботи на об’єкті. У відповідь на інформаційний запит ГО «НОВА Енергія» обласна військова адміністрація пояснила, що обсяг пошкоджень виявився меншим, ніж очікувалося, тому частину робіт не виконували. Вивільнені кошти було перерозподілено на інші заклади освіти.

З точки зору управління ресурсами така практика виглядає логічною. Проте у цьому конкретному випадку вона свідчить про інше — втрату можливості здійснити комплексне покращення вже визначеного об’єкта. Адже кошти вже були законтрактовані на цей коледж. І замість дофінансування на модернізацію — здійснено лише мінімально необхідний обсяг робіт.

Для прикладу, залишку в 73 тисячі гривень цілком могло вистачити на:

• встановлення тактильних наліпок і шрифтів Брайля для людей з порушенням зору;
• елементарну систему навігації для осіб з інвалідністю;
• енергоаудит будівлі як передумову до подальшого енергоощадного переоснащення;
• утеплення дверей чи стиків — для зменшення тепловтрат;
• навіть установку одного сонячного колектора для гарячого водопостачання.
• Проте жодне з цих рішень реалізовано не було.

Натомість на об’єкті встановлено вікна класу енергоефективності “С” — базовий рівень, який не забезпечує суттєвої економії енергії. Об’єкт частково відповідає вимогам безбар’єрності: наявний пандус і безбар’єрна вбиральня. Але доступ на другий поверх для маломобільних осіб неможливий. Ліфта немає, як і навігаційних рішень. І все це — на тлі будівлі, яка є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Цей кейс — приклад системної інерції у сфері відновлення. У 2022 році переважав принцип швидкої ліквідації наслідків обстрілів. Громади й обласні адміністрації діяли у стані постійного стресу, намагаючись охопити якомога більше об’єктів. Але саме тоді було важливо не втратити стандарт “відновити краще, ніж було”.

Ситуацію поглиблювала і відсутність належного планування. На момент реалізації ремонту План відновлення Лебединської громади ще не був ухвалений. Громадськість не долучалася до обговорень, а рішення ухвалювались вузьким колом посадовців. Станом на сьогодні ситуація з плануванням у громаді дещо покращилася, однак висновки з таких історій мають бути зроблені зараз — доки не стало запізно.

Це — не історія про розкрадання чи бездіяльність. Це — історія про виклики ефективного управління в умовах війни, про ціну кожної не використаної можливості. Бо коледж працює. Але щодня студенти заходять у ті самі стіни, без жодної ознаки того, що ця відбудова стала кроком уперед. Вони не бачать змін. А могли б.

І ось це “могли б” — головний біль української відбудови.

Цей матеріал підготовлено в рамках проєкту “Моніторинг відбудови соціально значущих об’єктів у Лебединській громаді”, що реалізується в межах субгрантингового компоненту проєкту “Контроль витрат на відновлення”, який реалізується за підтримки Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “НОВА Енергія” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу. Проєкт “Контроль витрат на відновлення” впроваджують Центр економічної стратегії, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій та ГО “Технології прогресу”.