Психологічна робота з переселенцями – досвід Грузії

Клінічний психолог Джана Джавахішвілі та психіатр, доктор медицини Ніно Махашвілі приїхали до Києва, щоб поділитися власним досвідом роботи з переміщеними особами в Грузії.

У зв’язку з останніми подіями досвід Грузії щодо психологічної роботи з переселенцями став затребуваним в Україні. Клінічний психолог Джана Джавахішвілі та психіатр, доктор медицини Ніно Махашвілі приїхали до Києва, щоб поділитися власним досвідом роботи з переміщеними особами в Грузії та надати практичні рекомендації спеціалістам центрів соціальних служб для сім’ї, дітей і молоді та соціально-психологічної допомоги сім’ям.

Семінар відбувся під час тижневої навчальної сесії за підтримки Програми розвитку ООН, Мінсоцполітики та Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії МОЗ України, та зібрав 30 учасників.

«Після майже 20 років від моменту першої хвилі переселенці в Грузії в 1996 рр. ми провели дослідження. Виявилося, що чверть людей досі мають посттравматичний синдром, 20% – тривожний розлад, 20% страждають від депресії, часто бачимо алкогольну залежність та функціональну інвалідність. І це не унікальна ситуація – в усьому світі війна залишає свій відбиток, – навела сумну статистику психіатр, доктор медицини Ніно Махашвілі. – При цьому серед тих, хто страждає депресією, 70% не отримують жодної психологічної допомоги, а 50% переконані, що з ними все добре, що не обов’язково треба бути радісним, ініціативним, власну апатію вважають нормою».

«Дійсно, багато переселенців відчувають себе жертвами, і це може призводити навіть до агресивної поведінки. Але чому це так?, – запитує в учасників клінічний психолог Джана Джавахішвілі. – Справа в тому, що при втраті матеріальних речей, будинку, професії, достатку, власної ідентичності, навіть родичів, людина намагається психологічно себе захистити і чіпляється за найпростіший спосіб соціальної ідентифікації – жертви, а потім починає себе поводити згідно з обраною роллю. І коли приходить соціальний фахівець і розмовляє з позиції “Я хочу допомогти”, то він підсилює роль жертви і провокує людину на те, щоб вона залишалася в статус-кво, тобто займала дитячу позицію стосовно власного життя. Важливо погасити цю роль, працювати з переселенцями з позиції паритету – “Я хочу зрозуміти, що трапилося”, “Я хочу поспілкуватися”, “Я хочу запитати, як Ви почуваєтеся” тощо».

Під час семінару психологи-практики з Грузії навели безліч прикладів з власного життя та стратегій ефективної соціально-психологічної роботи з переміщеними особами. Так, вони наголошували на тому, що люди краще за нас знаються на своєму житті, що перша задача соціальних фахівців та психологів – це активне слухання. Запропонована стратегія роботи з переселенцями – це віднайти в спільноті активних лідерів, дати їм завдання скласти список тих, кому перш зав все потрібна допомога, включити їх в спільну роботу, дати відповідальність та привнести структуру та рутину в життя громади. Активні люди серед переселенців дають ресурс для того, щоб допомогти всій чи більшій частині громаді. Переміщені особи мають бути суб’єктами процесу, а не об’єктами «допомоги», вони мають бути залучені активно до процесу взаємодії.

«Якщо громада виявляє ворожість, то треба завоювати довіру через дітей – граючись з ними. Якщо діти сприймуть вас, то прийме і громада в цілому», – ділиться робочими секретами Ніно. «Переселенці можуть бути агресивними через те, що всі довкола можуть стати в одну мить ворогами, бо у цих людей фундаментально погіршилося відчуття безпеки у світі, в соціумі».

На завершення учасники семінару ділилися ситуаціями за власної практики та обговорювали ефективні стратегії поведінки у схожих ситуаціях.

Запрошуємо вас до перегляду фото з семінару.

Більше порад є в презентації спікерів.

Вашій увазі також – Методичні рекомендації з надання першої психологічної допомоги.

****

Проект Програми Розвитку ООН «Підтримка реформи соціального сектору в Україні»

Проект надає підтримку Урядові України та Міністерству соціальної політики України в прискоренні впровадження реформ у соціальному секторі та досягненні коротко- і середньострокових цілей соціально-економічного розвитку України. Протягом дії проекту з 2011 року було підготовлено пропозиції до пенсійної реформи, адміністративної реформи в соціальній сфері, оптимізації діяльності установ, що надають соціальні послуги, розроблено понад 26 нормативних документів з питань соціальних послуг.

За сприяння Проекту понад 1200 представників структурних підрозділів з питань соціального захисту та надавачів соціальних послуг з усіх регіонів України пройшли навчання щодо планування, управління та надання соціальних послуг (зокрема з оцінки потреб громади в соціальних послугах, соціального замовлення, контролю якості, стандартів, обізнаності громадськості, розрахунку вартості соціальних послуг, управління діяльністю територіальних центрів тощо).

Консультаційну підтримку було надано місцевим органам влади всіх регіонів України з питань впровадження соціального замовлення; місцевим органам влади та соціальним службам в пілотній Полтавській області для апробації моделі інформування громадськості про соціальні послуги.

Джерело : Програма розвитку ООН в Україні