Пронизлива і глибоко інтимна драма: в Миколаєві показали кіно про людей, що кинули виклик стереотипам

Фільми «Мустанг» і «Bar Bahar / Ні тут, ні там» стали справжнім одкровенням для аудиторії Миколаєва. Кіно, зняте жінками-режисерами про традиції і сучасність, про вірність і свободу, про релігію і гендерну рівність змусило битися серця глядачів ще сильніше.

Кінопоказ пройшов в рамках фестивалю мистецтв Mykolaiv ART WEEK: IDентифікація (блок «Più Forte») за підтримки ГО «Центр Соціальна Дія» та Норвезького Гельсінського Комітету.

Фільм “Мустанг”

Обидва фільми презентували в двох різних локаціях – арт-просторах на теренах спальних районів міста, Намиву і Водопою, що відносяться до околиць Миколаєва. Глядачі після показу не приховували емоції, дякували за затишну атмосферу і осмислений вечір.

Фільм «Мустанг» спільного виробництва Франції, Туреччини та Німеччини, знятий жінкою-режисером Деніз Гамза Ергювен, оповідає про життя п’яти неповнолітніх сестер. Кожна з них зіштовхує зі схожою проблемою, яка чекає на дівчат у турецькому суспільстві: їм не дають закінчити навіть середню освіту, а перебуваючи під тиском моралістів і громадськості, їх змушують виходити заміж у підлітком віці.

Фільм викриває психологічні травми, що так рано позбавляють дитинства. Піднімає тему дискримінації, насильства, жорстокого ставлення, інцестів і дитячих шлюбів. Для непідготовленого глядача таке різке оголення виразок суспільства може бути просто шокуючим.

Але як інакше? Мовчання лише тільки посилює. А потрібно починати жити по-іншому. Тому що різноманіття є стійкою умовою розвитку, і ділити людей тільки на «тих і цих» стає все складніше, натикаючись на нові винятки.

Фільм “Bar Bahar / Ні тут, ні там”

Ізраїльсько-французький фільм «Bar Bahar / Ні тут, ні там» – це феміністський маніфест, політичне висловлювання та квір-драма одночасно. Режисерка Майсалун Хамуд демонструє історію трьох палестинських дівчат, які мешкають в одній квартирі в Тель-Авіві і намагаються знайти баланс між консервативними засадами та викликами сучасності.

«Прийшов час для жінок встати й заговорити, – каже режисерка. – До сих пір ми слухалися чоловіків, і вони заправляли усім навколо».

Це був справжній жіночий голос свободи в царстві патріархального, ультраконсервативного, ригідного, жорстокого суспільства. Приклад того, як складні зовнішні обставини і перешкоди не завадили героїням зробити усвідомлений вибір свого шляху у житті.