Професійна аграрна освіта в Україні: як перезавантажити систему на користь ринку?

Можливості, що відкриває для розвитку національного аграрного сектора Угода про асоціацію, будуть залишатися нереалізованими допоки якість професійної підготовки кадрів не буде відповідати потребам ринку. Виникає питання, чому понад 300 закладів професійно-технічної освіти наразі не спроможні виконувати свої функції ефективно?

Усі навчальні установи незалежно від типу функціонують у рамках єдиної  державної політики. З одного боку, це забезпечує рівність прав на здобуття професійної освіти, її доступність та можливість вибору професій різного кваліфікаційного рівня. З іншого – перелік навчальних предметів, тем у їх межах та кількість годин на вивчення є типовим в межах країни, що обмежує можливості закладів професійної освіти визначати напрями своєї діяльності.

Попри доступність професійно-технічної освіти, кількість учнів ПТНЗ щороку скорочується. Тільки 14% випускників шкіл здобувають професійну освіту, решта орієнтовані на отримання вищої. Звідси співвідношення кількості студентів вищих навчальних закладів до учнів професійно-технічних навчальних закладів – 6 до 1. Понад 90% старшокласників із сільських шкіл не мають намірів вчитися та працювати в аграрній сфері. Серед причин непопулярності професійно-технічної освіти можна назвати і несприятливу кон’юнктуру на ринку праці, і непривабливі умови праці, і непрестижність аграрних професій серед молоді.

Ситуацію на українському ринку праці робітничих професій можна назвати парадоксальною. З одного боку, рівень непрацевлаштованості випускників ПТНЗ є доволі високим і має тенденцію до зростання (10,4% у 2016/2017 рр. проти 6,6% у 2009/2010 рр.). З іншого боку, попит на робітничі професії залишається незадоволеним уже протягом тривалого періоду. А такі професії, як фермер та слюсар з ремонту сільськогосподарських машин та устаткування входять у ТОП-10 найбільш затребуваних в Україні.

Все це вказує на необхідність реформування професійної сільськогосподарської освіти відповідно до потреб ринку праці. Для цього воно повинно відбуватися одночасно зі змінами в аграрному виробництві. Однак, система ПТО в Україні як і раніше зорієнтована на підготовку кадрів для виробництва індустріального типу. Через застаріння практичної бази навчальних закладів та переважання в навчальному процесі теоретичної частини знання випускників не відповідають вимогам сучасного сільськогосподарського виробництва. Фермерам бракує знань та порад щодо правил світової торгівлі, сільськогосподарської політики ЄС, розвитку продуктивності та технічного розвитку, методів досягнення екологічної безпеки, сталого розвитку сільського господарства. У зв’язку з широкою приватизацію постала потреба у формуванні в учнів підприємницьких навичок, необхідних для успішної самозайнятості у майбутньому. Важливими є також уміннязастосовувати інформаційні технології, комунікаційні навички, включаючи ефективне спілкування іноземними мовами на професійну тематику, готовність до інноваційної колективної роботи, розуміння проектного циклу та своїх задач у ньому суспільного характеру (активність, відповідальність, творчість, адаптаційні здібності, професійна мобільність). Але навчальні програми не зорієнтовані на формування в учня вказаних знань та навичок.

Опитування проведене серед 375 респондентів (включаючи представників органів влади, закладів освіти та підприємств, а також випускників та учнів ПТНЗ) у 15 областях Українипоказало, що якість практичної підготовки наразі не задовольняє ані учнів, ані роботодавців. Причини цього криються, з одного боку, у хронічному недофінансуванні закладів. З іншого боку, суб’єкти господарювання мало зацікавлені у процесі підготовки майбутніх кадрів через відсутність у практикантів стажу й досвіду. Не здатні кардинально поліпшити ситуацію і чинні програми розвитку та підтримки освіти в аграрному секторі. Через недостатню обізнаність та низький ступінь залученості до міжнародних проектів аграрні ПТНЗ втрачають можливості вдосконалення навчальних планів, покращення матеріально-технічної бази, підвищення кваліфікації викладачів, налагодження обміну практикантами.

Для того щоб перезавантажити національну систему аграрної профтехосвіти та подолати загрозу кадрового “голоду”, стейкхолдерам доцільно звернути увагу на наступне:

– традиційна модель фінансування професійної освіти нагально потребує реформування на засадах державно-приватного партнерства. Перед державою постає важливе завдання створення системи пільг, знижок та інших податкових та фінансових інструментів, здатних “переконати” роботодавців спрямовувати кошти на підготовку необхідних професій;

– чинна концепція інформаційних систем ринку праці потребує модернізації на основі підбору та використання диверсифікованих джерел даних (статистичної та адміністративної інформації, дослідження підприємств, дослідження випускників);

– державний перелік професій сільського господарства доцільно переглянути й укрупнитиз метою як задоволення вимог роботодавців, так і  полегшення доступу до працевлаштування робітників аграрного сектора;

– у державних вимогах до змісту професійно-технічної освіти, рівня професійної кваліфікації випускників аграрних професійно-технічних навчальних закладів не вистачає таких загальнопрофесійних компетенцій, як знання щодо правил світової торгівлі, сільськогосподарської політики ЄС, уміння у сфері розвитку продуктивності та технічного розвитку, екологічної безпеки, сталого розвитку;

- аграрні робітничі професії потребують популяризації серед молоді, у тому числі шляхом створення та трансляції тематичних рекламних сюжетів.

– співпраця між вітчизняними закладами профтехосвіти і міжнародними та вітчизняними фондами має бути виведена на якісно новий рівень для всебічної підтримки участі учнів та викладачів у міжнародних програмах;

– методи надання освітніх послуг слід адаптувати до потреб різних цільових груп населення (семінари, тренінги, консультації), включаючи  підвищення кваліфікації та перекваліфікацію, модульні курси, дистанційне навчання та неформальні методи освіти.

Довідково: проект «Сприяння регіональній професійній освіті у сфері сільського господарства та розвитку сільських територій в країнах Східного партнерства» отримує підтримку через схему регрантингу Форуму громадянського суспільства Східного партнерства та фінансується Європейським Союзом в рамках його підтримки громадянського суспільства в регіоні. У рамках схеми регрантингу Форум громадянського суспільства Східного партнерства підтримує проекти своїх членів, які сприяють досягненню місії та цілей Форуму. Загальна сума для конкурсу 2018 року складає 250 000 євро. Гранти доступні для ОГС країн Східного партнерства та країн ЄС. Основними напрямками підтримки є демократія та права людини, економічна інтеграція, навколишнє середовище та енергетика, контакти між людьми, політика в галузі соціальної та трудової політики.

Проект спрямований на покращення регіональної професійної освіти у сфері сільського господарства країн Східного партнерства. Метою даної ініціативи є вивчення потреб регіональної професійної освіти аграрного спрямування, розробка рекомендацій щодо подальшого вдосконалення програм професійної освіти на регіональному рівні у країнах-учасницях Східного партнерства (зокрема, Україні, Молдові та Грузії), а також просування реформ у країнах Східного партнерства у сфері професійної освіти, посилення регіональної співпраці та ефективного формування державної політики.