Повертати із забуття борців за волю України. 6 річниця освітньої ініціативи «Медвин. Повстання»
У січні виповнюється 6 років від заснування освітньої ініціативи «Медвин. Повстання». У непростий 2024 рік активісти з Медвина і Богуслава реалізували важливі задуми з дослідження і популяризації і ...
Додано:
Марина Гогуля

У січні виповнюється 6 років від заснування освітньої ініціативи «Медвин. Повстання».
У непростий 2024 рік активісти з Медвина і Богуслава реалізували важливі задуми з дослідження і популяризації і досі недостатньо знаної сторінки українського визвольного руху — Медвинського антибільшовицького повстання (1919–1922). Зосереджувалися на історіях — учасників повстання, їхніх родин, людей, котрі ними повстанцями, борючись за незалежну Україну.
Почався минулий рік з важливої події — оголошення IV Літературного конкурсу імені Івана Дубинця, котрий освітній ініціативі «Медвин. Повстання» допомагали організувати Український інститут національної пам’яті, Національний музей Революції Гідності, Музей історії Богуславщини, Товариство дослідників України, ГО «Молодь в тренді», земляки та родичі Івана Дубинця. Конкурс створено для того, щоб повернути з забуття ім’я літописця Медвинського повстання, привернути увагу до ідей, які він поширював, місць і подій, якими надихався. Прозові твори українською мовою обсягом до 1210 слів (конкурс був присвячений 121-річчю з дня народження діяча), в яких мали б згадуватися Медвин або Медвинське повстання, приймали до кінця весни. У 2024 році участь в конкурсі взяли 48 учасників, серед котрих 9 — віком до 18 років і 39 дорослих авторів. Переможців оголосили 17 серпня, під час відзначення 105 річниці Медвинського повстання. Ними стали Галина Яценко (м. Львів), Анастасія Мироненко (м. Київ), Іванна Чижевич (с. Поромів, Волинська обл.), Анна Снєгір (м. Мелітополь — м. Київ). Найкращі твори зібрані тут.
На день народження Івана Дубинця освітня ініціатива «Медвин. Повстання» організувала також подію в Музеї історії Богуславщини. Того дня презентували вуличну банерну виставку та брошуру під назвою «Лицар правди» Іван Дубинець, а дослідниця біографії діяча Марина Гогуля розповіла про його життєвий шлях та громадянську місію, зокрема, про діяльність очолюваного ним деякий час об’єднання ДОБРУС.
Справжнім скарбом для вивчення діяльності Івана Дубинця стали номери газет «Українські вісті» та «Український Прометей», у яких публікував свої спогади, репортажі, відозви й Іван Дубинець. Частину номерів цих газет, що знаходяться у Науковій бібліотеці Києво-Могилянської академії, ми опрацювали, та поповнили знайденими у них текстами нашого земляка віртуальну бібліотеку освітньої ініціативи «Медвин. Повстання».
Увагою не обійшли і й інших відомих діячів родом з Медвина, друзів Івана Дубинця — майстрів укранського народного одягу Федора та Олександру Бражників, українських емігрантів, які в США виготовляли народні строї для провідних українських творчих колективів, зокрема, для хорової капели Олександра Кошиця, танцювальних колективів Василя Авраменка, фільмів і театральних вистав, які створювали українці за кордоном. У першій половині 2024 року відбулися презентації банерної виставки і брошури «Бражники — майстри українського костюма» в Богуславській публічній бібліотеці, Медвинському ліцеї, Медвинській публічній бібліотеці, Білоцерківському обласному інституті післядипломної освіти.
Видатному медвинському подружжю присвятили і окремий екскурсійний маршрут Медвином, який представили в серпні 2024 року, під час відзначення річниці Медвинського повстання. Екскурсія пролягає з центру Медвина до кутка і вулиці Гірчаків, де здавна жив рід Бражників, Сарапучиною горою та урочищем Стара Мацаєва, до якого прилягає ліс Гірчаків, в якому під час Медвинського повстання перебували повстанці. Важливою точкою екскурсії та відкриттям минулого року стала могила батька і брата Федора Бражника — Марка і Максима Бражників, що знаходиться у старій частині Золоточубового цвинтаря в Медвині. Знайти її допомогла родичка Федора Бражника Любов Якубова. Однією з улюблених локацій туристів стала садиба Бражників на вулиці Гірчаків з хатою зі старовинним інтер’єром, господарка якої — родичка видатних майстрів Оксана Зубчевська розповіла про приїзд у 1970-х Олександри Бражник з США до Медвина, творчу та благодійну діяльність подружжя.
2024 року нам доводилося попрацювати з архівними справами та свідченнями, що стосувалися членів ОУН на Медвинщині. Розшифрували зроблений 2001 року працівниками Богуславського музею Петром Гогулею і Ніною Левченко записану на диктофон розповідь керівника ОУН (б) на Богуславщині Григорія Фастовця (1923–2005), працювали зі слідчими справами оунівців Григорія Фастовця з Туників, Дмитра Гриба та Галактіона Фартушного з Медвина, за якими НКВД — МГБ засудило їх до таборів.
Також у центрі Медвина, на орієнтовному місці поховання встановили інформаційну табличку керівнику ОУН (б) в Медвині Івану Сарапуці, який загинув у бою з нацистами 1943 року.
Навесні співзасновники освітньої ініціативи “Медвин. Повстання” вирушили в експедицію в Київ, щоб записати інтерв’ю з родичами Івана Дубинця Валентиною Биковською, Олександрою Гармаш, Ольгою Самсоненко, Аліною Павлюченко. Тоді ж випала щаслива нагода поспілкуватися з рідним братом медвинського художника, дисидента Віктора Салати Григорієм Салатою. Влітку 1974 року Віктор намалював на стіні медвинської сільгосптехніки карикатуру на голову КДБ СССР Андропова, висловивши таким чином протест щодо колоніального статусу України. За це його посадили до в’язниці, а після повернення, 20 грудня 1979 року чоловік зник безвісти. Про нього ми зняли короткий документальний фільм.
Справжнім мистецьким відкриттям у Медвині стали картини (переважно репродукції класичного живопису та сюжети в стилі наїв) місцевого художника й театрала Павла Микитовича Салати (1908–1979). У 1960-х він зобразив їх на стінах власної вітальні, а ми разом з ГО «Україна Інкогніта» оцифрували їх у вже напівзруйнованій хаті, щоб зберегти для майбутнього.
Однією з найяскравіших культурних подій Медвина стало минулого року відзначення 105 річниці Медвинського повстання, що традиційно відбулася на території Міністерської (старої музичної) школи, де свого часу навчався і викладав його літописець Іван Дубинець, очевидець повстання, майбутній літературознавець Юрій Лавріненко. На заході виступили бард Сашко Сироїд, бандуристки з Медвина Оля і Яна Салати, медвинський вокальний ансамбль «Світанок».
Хедлайнерами заходу став київський гурт «Хорея Козацька», котрий виконав двогодинну музичну програму з пісень Української Революції та віршів українських класиків, покладених на власну музику. Згадували на заході і одного з натхненників вшанувань — бандуриста Тараса Силенка, який відійшов у засвіти, а за життя неодноразово виконував пісні думи під бандуру на заходах, присвячених Медвинському повстанню. Завдяки «Хореї Козацькій» чи не вперше за століття під стінами школи знову пролунали українські патріотичні пісні, заборонені в часи російського зверхництва.
Під час заходу відбулася гутірка з етнологинями Яриною Закальською, Наталією Телегей, головою ГО «Навколо Нас. UA» Оксаною Гуменюк, які поділилися досвідом експедицій Медвинщиною і Богуславщиною. Разом з ними цього літа ми побували в низці сіл цих громад, краще пізнали сам Медвин, його місцеві ремесла, рецепти, звичаї, традиційний одяг, а ще — вуличні прізвища, назви кутків.
Захід мав і благодійний характер, під час ушанування медвинських повстанців медвинські та богуславські волонтери зібрали на ярмарку та майстер-класах 42 498 грн на потреби наших українських військових.
Важливою подією осені 2024 року була наша традиційна акція «Квіти пам’яті», під час якої вшановували українських воїнів — медвинців, котрі загинули у російсько-українській війні та медвинських повстанців. Спочатку разом з рідними і друзями полеглих захисників ми відвідали їхні могили на цвинтарях у Медвині. Цінним було те, що біля могил воїнів історіями їхнього життя могли поділитися батьки та друзі. Другою частиною акції були відвідини могили одного з лідерів Медвинського повстання — бандуриста Антіна Митяя («Петюха»), до якої ми вирушили у с. Стара Буда на Черкащині.
«Антін Митяй боровся у Медвинському повстанні до кінця – не пішов на большевицьку амністію, після захоплення будьонівцями Медвина пішов у захід отамана Дмитра Цвітковського, боровся у підпіллі й загинув у бою з більшовиками восени 1921 року» — розповів краєзнавець Петро Гогуля.
Укінці січня 2025 року ми оголосимо V Літературний конкурс імені Івана Дубинця та продовжимо розповідати про тих, хто присвятив життя боротьбі за вільну Україну. Адже совєтський, а, отже, російський міф у нашому суспільстві і досі нерідко бере гору, а це неприпустимо, особливо в часи коли Росія знову намагається відібрати у нас державу та вбиває наш народ за те, що ми є українцями.