Половина Туру Вишиваним Шляхом пройдена!

Більша половина Туру Вишиваним Шляхом вже позаду, наші мандрівники відвідали багато різних міст та сіл, дізнались безліч нового та отримали яскраві враження! Тому ми вирішили запитати їх про те найцікавіше, що запам’яталось з мандрівки.

Що було найбільшим здивуванням під час подорожі?

Іра Журавель: Самое большое удивление – это древнее городище Стольско. Вернее удивление от того, что я никогда не слышала и не знала про такое место! Место с древнейшей историей, с впечатляющим размахом, а почти никто не знает…

Христя Жук: Найбільше здивування було в Музеї українського весілля у Диканьці – це перший настільки інтерактивний музей зі всіх, де я була!

Сергій Нагорний: Печерка у Почаївській лаврі. Зовсім не очікував, що для того, щоб в неї попасти, потрібно стати «спелеологом» і пролізти через дуже вузький отвір.

Сергій Чекмарьов: Найбільшим здивуванням було те, що всі жінки гупають (саме гупають) дверима в автомобілі. Зі Слов’янська до Лубен (де ми зараз) так роблять всі

Яких цікавих людей ви зустріли?

Іра Журавель: Каждый человек на моем пути был интересный, уникальный, со своей историей. И самое главное сокровище этого маршрута – это люди. Но больше всего запомнились Галина Фесюк и Лука Павлюк в городе Жолква – невероятно позитивные и активные люди, настоящие фанаты своего дела и региона. Я бы хотела перенять этот запал позитива.

Запомнились Надя Козар и Богдан Лазорак в селе Нагуевичи. Молодые активные люди, которые безмерно любят свою работу, свой регион, которые открыты и гостеприимны.

И это, конечно, Йосиф Бартош – нынешний хозяин и смотритель  замка Сент-Миклош. Душевный, творческий и прекрасный человек!

Христя Жук: Я була просто вражена 77-річною Анастасією Дойниковою з Миргороду, яка мріє підкорити найвищу гору планети. Так, за плечима миргородчанки вже кілька найвищих точок Землі: у свої 70 років Анастасія Дойникова підкорила Ельбрус, а в 75 років — Казбек!

Анастасія Йосипівна стала займатись альпінізмом на пенсії. Тоді, каже, і розпочалося її туристичне життя. А ще жителька Миргорода обожнює кататися на роликах, хоча опанувала це “мистецтво” лише 15 років тому, коли їй було 62 роки. Також приймає участь у змаганнях та марафонах.

Для того, щоб підкорити найвищу точку Землі — гору Еверест – вона постійно тренується. Щодня Анастасія Йосипівна витрачає годину на спорт, пробігає близько 10 км.

Сергій Нагорний: Очільниця відділу культури міста Жовква – Галина. Це настільки цікава і добра людина, що у спілкуванні з нею посмішка просто не сходила з мого обличчя.

Сергій Чекмарьов: Складно відзначити когось одного, тому що всі вони найцікавіші для певної області чи міста, в котрому ми були. У Слов’янську мені запам’ятався координатор Євген, він дуже організаційна людина, багатьох знає і може навирішувати цікаві штуки:) В Миргороді Анастасія Дойникова, у котрої в свої 78 життя насиченіше, ніж у сучасної молоді. І так можна довго писати.

Яку найсмачнішу чи найдивнішу страву спробували? 

Іра Журавель: Нас кормили очень вкусно! Трудно даже вспомнить, что было самое вкусное. Наверно, в ресторане “Закарпатський Креденс” мы кушали запечённые перцы, салат Паланок. Самое удивительное – борщ в чашке в ресторане “Под замком” в Олесько.

Христя Жук: Найсмачніший куліш на вогні у Лубнах!

Сергій Нагорний: Сирний суп у Жовкві. Дуже смачний і дивний, як на мене)

Сергій Чекмарьов: Червоний борщ з полуницею на Полтавщині.

Яке місцеве слово найбільше запам’яталось?

Іра Журавель: Я старалась запомнить слова в каждом регионе. Их было много, запомнились “шваблики” – спички, “лазево” – лестница, “ринзаль” – тротуар.

Христя Жук: В Слов’янську кажуть “пасипалісь”, а в Харкові “паплилі”, що означає “погнали”))

Сергій Нагорний: “Кремзлики” і “кнедлики” – це такі страви в Закарпатській області.

Сергій Чекмарьов: жИночка.

Про яку найдивнішу для вас назву населеного пункту дізнались?

Іра Журавель: Никогда не знала про город Белз, который расположился возле границы с Польшей, такое интересное и какое-то заморское название, я сразу себе представляла город с телефонами Беллса =) Также про город-крепость Тустань – от слова “тут стань”, который раньше был крепостью и таможней.

Христя Жук: Мгар – якась дуже не українська вже назва )))

Сергій Нагорний: Одне з найстаріших міст України – Белз. За однією із версій назва походить від кельського слова, що означає “вода”, “потік”.

Сергій Чекмарьов: Ще поки не було такого, чекаю здивування далі на маршруті)

*** Тур Вишиваним Шляхом – це дивовижна подорож найкрутішими місцями маршруту “Вишиваний Шлях”, яку здійснюють четверо популярних українських  мандрівників протягом 5-28 червня 2017 року.

Мета заходу – розкрити туристичний потенціал, різноманітність і красу України, символічно об’єднати західні та східні регіони, сприяти розвитку сільських територій, популяризувати активний відпочинок та здоровий спосіб життя.

Слідкуйте за новинами проекту на сайті та в соціальних мережах:

Сайт: www.ornamentway.com

FB: www.facebook.com/VyshyvaniyShlyakh

Instagram: www.instagram.com/ornament.way

YouTube: www.youtube.com/channel/UCmbN2Go8bEs-qewcc0MQoAg