“Пам’ять про Майдан” – новий відеоролик Українського інституту національної пам’яті

18 листопада 2015 року Український інститут національної пам’яті заснував Музей Революції Гідності.

«Майдан, як протест, був задокументований в цифрі, як жоден інший протест ХХІ століття. Події Майдану не то що тоді, в 2014 році, навіть тепер не є ще класичною історією. Потрібно як мінімум 50 років між самою подією і періодом її осмислення», – ділиться очільник Національного музею Революції Гідності Ігор Пошивайло.

Метою заснування музею було  збереження пам’яті про події та людей Майдану, артефактів Майдану, зокрема, знаменитої “йолки”.Робоча група розпочала збір артефактів Майдану, запис свідчень учасників, розробила концепцію Музею Майдану та пам’яткоохоронну документацію, завдяки якій пам’ятні місця подій на Грушевського та Інститутській отримали статус пам’яток культурної спадщини.

«Це вулиця Інститутська, але частина з неї зараз перейменована на Алею Героїв Небесної Сотні. Вона залишається фактично такою самою, якою вона була під час отих трагічних подій. Мало що змінилося. Залишилися прострелені стовпи. Тут є дуже багато слідів на деревах. В стіні є сліди від куль. Що тут з’явилося? Люди просто стихійно почали тут робити невеличні меморіальні місця пам’яті. Якщо тут не буде створена особлива меморіальна зона, то рано чи пізно, цю проїжджу частину відкриють і вона перетвориться на звичайну вулицю. Вона не буде тим місцем куди люди мали б приходити», – наголошує співробітниця Інституту Тетяна Ковтунович.

Пам’ять про Майдан дуже швидко розвіюється, тому створення інфраструктури пам’яті нині як ніколи на часі. Це питання має вирішити Національний меморіально-музейний комплекс Героїв Небесної Сотні.

«Наша ідея була створити фізичний простір для тих ініціатив, які виникли на Майдані, аби відстоювати демократичні цінності, захищати гідність і свободу», – пояснює Ігор Пошивайло.

Після 20 лютого 2014 року пам’яткоохоронці вже мали близько 1000 предметів.

«В нас є 3 коктейлі молотова, які зроблені з електричних лампочок. Одна наповнена палаючою сумішшю, а інша – перцем. Скло поплавлене. По суті це також для нас дуже промовистий предмет. Скло плавиться при температурі понад 700 градусів. Кілька досить емоційних речей, які належали героями небесної сотні це дві прострелені каски з різними отворами внутрішнім і зовнішнім, навіть із залишками крові і мозку. Сподіваємося рано чи пізно ці предмети будуть ідентифіковані. Я вже не кажу про барикадний, так званий «хенд мейд» – біти, шоломи,  щити і предмети самооборони, предмети захисту. Маємо кілька речей опозиційної сторони, зокрема беркутівські, речі амуніції. Маємо унікальні об’єкти, зокрема Lanos автомайданівця. Для нас було важливо щоб кожний предмет мав свою персональну історію», – розповідає Ігор Пошивайло.

Український інститут національної пам’яті з 2014 року розпочав проект «Усна історія Майдану».

Перші 143 спогади про події Революції Гідності у рамках проекту було записано в березні-квітні 2014 року безпосередньо на Майдані переважно в аудіоформаті. З літа 2014 року співробітники Інституту розпочали записи на відеокамеру. Тим, що найбільше вразило і запам’яталося, мали змогу поділитися люди різного віку, професій та суспільних верств з усіх регіонів України.

В 2015 році в рамках проекту було започатковано серію друкованих видань. Першою побачила світ книжка «Майдан від першої особи. 45 історій Революції Гідності», в якій представлено спогади очевидців та учасників подій із різних кіл протестного середовища з метою представити структуру Майдану та масштаби його самоорганізації.

Другу збірку – «Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах» – склали спогади митців, більшість із яких не лише брали безпосередню активну участь у подіях Революції Гідності, а й фіксували все, що відбувалося, у своїх мистецьких творах та проектах. Видання побачило світ в 2016 році.

У березні 2015 р. в рамках проекту «Майдан: усна історія» було розпочато збір записів про події Революції Гідності в областях. До проекту долучилися місцеві науковці, викладачі, музейники та архівні працівники, які мали досвід усноісторичного інтерв’ювання.

Як результат було записано 415 інтерв’ю (відео- або аудіо) в 22-х обласних центрах та 5 містах – Дрогобич, Теребовля, Умань, Кривий Ріг, Бердичів. Спогади про події, що відбувалися в Криму та на окупованих територія Луганської та Донецької областей, було записано безпосередньо в Інституті.

На основі цих записів було сформовано третій випуск серії: «Майдан від першої особи. Регіональний вимір». Він складається з двох частин. Перша частина, що включає регіони в алфавітному порядку від Автономної Республіки Крим до Луганської області, побачила світ у 2017 році, а другу, що включила розділи від Львівської до Чернігівської областей, було презентовано 21 листопада 2018 року до п’ятої річниці Революції Гідності.

«Спогади найбільше передають ту реальність. Більше нічим ти її не передаси. Багато людей, які говорять про те, що те що вони переживали на Майдані було настільки потужнім, що воно ніколи не повториться. Наразі вже зібрано більше 1200 записів», – пояснює особливості роботи з усною історією Тетяна Ковтунович. 

Відеоролик “Пам’ять про Майдан” входить в серію відеоробіт про те, що робить для вас Український інститут національної пам’яті.

Продакшн відео: Young & Hungry production.

Нагадаємо, що Інститут підготував серію із п’яти короткометражних відеороликів про діяльність протягом 5 років. Відео показує ключові напрямки і здобутки України протягом п’яти років реформ у сфері національної пам’яті та інформаційної війни з Росією. Декомунізація, Музей Майдану, відкриття архівів, реабілітація репресованих та популяризація історії для всіх — від Карпат до прифронтових міст.

Джерело: УІНП.