Оборона Донецького аеропорту та спогади “кіборгів”: у Музеї Майдану показали документальний фільм

В Інфоцентрі Музею Майдану показали фільм “Аеропорт. Неповернення” виробництва Суспільного мовлення. Більше про стрічку розказали творці та учасник оборони ДАПу, Герой України Євген Межевікін.  

Вторгнення росії в Україну у 2014 році та 242 дні героїчної оборони Донецького аеропрорту, який став одним із символів стійкості та незламності українців – про це і не тільки говорили на показі фільму. Творці стрічки – режисерка Сніжана Потапчук та продюсерка Катерина Феленюк розказали про перші виїзди на схід країни навесні 2014 року. Тоді, кажуть, не було розуміння що таке антитерористична операція, а хроніку, яка лягла в основу стрічки, команда знімала під російськими обстрілами. Частину відео довелося фільмували на фотоапарат, адже професійну камеру прострелив ворожий снайпер. Сніжана Потапчук стала і очевидицею боїв за звільнення Авдіївки. 

“Коли оголосили початок проведення АТО, ми просто взяли камеру й поїхали знімати на тимчасово окуповані території, бо це ж наша країна! Нам було важливо почути думки людей про всі ці події. Фільмували все, що бачили на Донеччині наприкінці травня 2014 року. Було страшно, в повітрі лунають постріли, вибухи. Ми були дуже азартні й на початку війни ще думали, що куля не вбиває, а понад усе хотіли зафіксувати побачене там”, – пригадує Сніжана Потапчук, режисерка фільму. 

Із промовистої тиші розпочинається зустріч. Згадавши хвилиною мовчання загиблих воїнів російсько-української війни, Герой України, легендарний “кіборг” Євген Межевікін розповідає про перші місяці російсько-української війни, відвагу воїнів та опір донеччан, які захищали рідне місто. Для них летовище було символом України, фортецею, яка бореться й не здається. Місцеві трималися за аеропорт як за надію і, ризикуючи життям, допомагали оточеним у ДАПі українським військовим. 

“Оборона ДАПу – це була перша значуща подія, яка показала, наскільки ми сильні, як ми можемо єднатися та нищити ворога. Тоді ми показали, як усі плани росіян руйнуються й розбиваються тільки від однієї назви – Донецький аеропорт, бачили їхню паніку та страх. Усі найкращі російські підрозділи тоді залишилися там. І на світовій арені про цю битву говорили всі й завжди, допоки вона тривала. Ця подія дала поштовх та продемонструвала, що можемо ми, українська армія, та що насправді може кожен із нас – громадянин і доброволець”, – каже Євген Межевікін, військовослужбовець ЗСУ, полковник, Герой України, повний кавалер орденів Богдана Хмельницького.

“Донецьк – це Україна” – лунало на сході держави навесні 2014 року, адже боротьба тривала. Протести проти “русского міра” та проукраїнські акції у Донецьку свідчили про спротив громадян, а незгодним тоді казали: “Чемодан, вокзал, росія!”. 

І хоч минуло майже десять років, слова українських воїнів та добровольців, а також епізоди, які розповідають про підступність російських загарбників, не втрачають актуальності. 

“Тіло фільму побудоване на відеохроніці, а розповіді “кіборгів” ми знімали в 2019 році, коли готували фільм. Тоді це було в аеропорту Бориспіль, де в кадрі ще літала цивільна авіація. Тепер так щемко це бачити й загалом переглядати цей фільм, бо у нас з’являються додаткові емоції, відчуття, думки – після повномасштабного вторгнення в нас є інший досвід. Наш час настільки насичений подіями, що нині вже інколи й важко пригадати, а як саме все було у 2014 році. Тому сьогодні варто нагадувати, через фільми зокрема, навіть про таку недавню та вкрай важливу для нас історію”, – наголосила Катерина Феленюк, виконавчий продюсер фільму “Аеропорт. Неповернення”. 

Трохи більше години тривав фільм “Аеропорт. Неповернення”, потому розчулені гості аплодували стоячи, ділилися враженнями та емоціями, дякували Євгенові Межевікіну за мужність. “До зустрічі в Донецьку!” – такі символічні слова сказав один із відвідувачів, донеччанин, який змушений був покинути місто у 2014 році.
За доброю традицією музейних заходів вечір завершився спільною світлиною на згадку. 

Пам’ятаймо наших героїв!

Джерело: Національний музей Революції Гідності.