Можливості людей з інвалідністю на ринку праці Італії

Говорячи про європейський досвід працевлаштування громадян з інвалідністю, особливу увагу слід виділити італійцям. Цікавим в Італії є те, що доволі низький норматив створення робочих місць для людей із інвалідністю (квота на підприємствах становить лише 2%) зумовлює працевлаштування 55 відсотків таких громадян в країні. ГПО «Права людини» вирішила розглянути італійську систему працевлаштування громадян з інвалідністю більш детально.

В Італії існує федеральне і регіональне законодавство, яке підтримує інтеграцію на ринок праці. Шукачі роботи з інвалідністю повинні зареєструватися для оцінки в місцевому відділенні Організації міністерства охорони здоров’я (ASL). Після цієї оцінки (функціональний діагноз, соціально-професійне досьє і заключний звіт), визначається конкретний потенціал для роботи кожного претендента. Згідно з цим потенціалом людина реєструється у відповідному листі очікування.

Що стосується субсидування зайнятості, то на це передбачено щорічний бюджет в 31 мільйон євро для компенсації податків, сплачених роботодавцем за працівника з інвалідністю. Максимальний рівень компенсації передбачений для людей з робочим потенціалом, зниженим більш ніж на 79%, а також для всіх людей з психіатричною або інтелектуальною інвалідністю. Компенсація податків регіонами для даних груп буде не більше 10% від загального доступного бюджету.

Згідно закону №68/99, відповідальність за організацію послуг з інтегрування на ринок праці покладено на місцеві адміністрації. Успіх закону, і професійна інтеграція громадян з інвалідністю, залежить від здатності різних служб (зайнятості, охорони здоров’я, соціальних послуг і навчання) ефективно взаємодіяти на місцевому рівні. Коли людина з проблемами в навчанні починає працювати, держава зберігає його соціальний пенсійний дохід, якщо він не заробляє в рік більше 15.000 євро без вирахування податків.

Захищені майстерні для людей з інвалідністю в Італії поділяються на два типи:

Компанії першого типу націлені на допомогу громадянам з інвалідністю: на таких підприємствах один або більше таких громадян зазвичай входять до складу Ради Директорів, більшість співробітників – люди без інвалідності. Вони підтримують тих, хто її має.

Другий тип майстерень надає безпосередньо робочі місця. У таких соціальних компаніях переважна більшість співробітників мають інвалідність. Деякі працівники беруть на себе роль «вчителів» для менш кваліфікованих і часто виконують в компанії координуючу роль.

Також в Італії діє широкий спектр програм підтримуваної зайнятості. Про деякі з них розкажемо більш детально.

Так, програма Accoglienza ( італ. ласкаво просимо) дозволяє соцслужбам ініціювати прийняття громадян з інвалідністю на початку їх роботи.  Організації, що беруть участь в програмі, можуть допомогти підготувати особу з інвалідністю до соціальної інтеграції. Програма дозволяє учасникам отримувати підтримку людей, які добре знають соціальні та медичні проблеми людей з інвалідністю.

Програма Orientamento (італ. професійне керівництво) полягає в тому, що спеціально навчені співробітники допомагають особі з інвалідністю обрати найкращий для неї варіант на ринку праці. Учасники програми крок за кроком відкривають для себе, що б їм хотілося робити, і що вони можуть робити. Користуючись підтримкою, вони вчаться бути більш незалежними, а потім приймати рішення про працевлаштування самостійно.

Програма  Accompagnamento (італ. супровід) полягає в наданні громадянам з інвалідністю посередника в роботі. Такий посередник визначає потреби людей з інвалідністю і компаній, в яких вони працюють. Він супроводжує свого підопічного до робочого місця і відповідає за успіх його діяльності.

Як бачимо, спектр можливостей для людей з інвалідністю на італійському ринку праці є досить широким. Сподіваємось, що всебічним вирішенням цієї проблеми займуться і в Україні.

Стаття була підготовлена за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту “Громадська синергія” під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС. Зміст цієї статті є виключною відповідальністю ГПО «Права людини» і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».