Молоді науковці відвідали Боремельське Надстир’я та обговорили проблеми довкілля

Той момент, коли їдеш на екологічну школу-семінар спершу лише із цікавості до назви місця її проведення – Хрінники! Звучить заманливо, чи не так?

А потім дивовижним чином усі очікування щодо самого заходу і місця його проведення перевершують будь-які сподівання: Хрінники – надзвичайно мальовниче селище, що розташоване на березі величезного Хрінницького водосховища, тут працюють археологи-любителі і професіонали, відшуковують фундаменти стародавніх поселень, а також показують нам інші знахідки – фрагменти предметів побуту племен, що проживали тут багато століть тому (навіть Готи свого часу проживали у цій місцевості!). Сусіднє село Боремель також здивувало тим, що його територія неочікувано нагадала Ірландію, а ще й тим, що там просто з-під землі виглядають залишки старовинних замків, а посеред поля можна побачити величезну яму ─ колись це був винний погреб, або частина підземного ходу, що вела до замку, але зараз, на жаль, її просто перетворили на сміттєзвалище, яке навіть не очищують – лише наповнюють…

Саме проблемам екології й було присвячено захід – приємно вразили студенти різних спеціалізацій географічного напрямку навчання: соціальна географія, геоморфологія, палеографія. Молоді люди активно переймаються такими важливими проблемами як: зсуви ґрунтів, вирубування лісів, відсутність достатніх потужностей для переробки сміття у Києві, а також практичне впровадження сортування відходів та відсутність бажання його розділяти у мешканців київських багатоповерхівок, хоча це вже десятиліттями практикується у країнах ЄС. Найважливіше, насправді, те, що окрім визначення екологічних проблем у презентаціях-доповідях, студенти шукають шляхів вирішення цих проблем: створюють власні громадські організації та щоденною працею й наполегливістю долучаються до вирішення питань, якими теоретично мали б опікуватися політики, але допоки ми будемо цього чекати – Україна ризикує перетворитися на гігантський смітник, який, попри Угоду про Асоціацію та численні обіцянки, вже точно ніхто не захоче взяти до Євросоюзу…

Можна довго сподіватися на владу – просити можновладців вплинути на процеси, закликати їх до дій, протестувати і кричати «ганьба», а можна просто згадати, що у нас демократія – тобто, влада народу, а народ – це ми, і почати щось робити самостійно: сортувати відходи, збирати сміття під час чергової прогулянки з друзями, або посадити кілька дерев у себе на дачі, якщо нема можливості глобально боротися із проблемою вирубування лісів. Величезне дякую організаторам заходу – Товариству Дослідників України ─ екологічна школа-семінар не лише дала мені нові знання і знайомства, але й допомогла глибше побачити важливі екологічні проблеми та примусила згадати мою улюблену цитату президента Кеннеді: “Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни!” Отже, почнімо кожен із самого себе і зробімо Україну чистішою, успішнішою, зеленішою ─ саме такою країною, у якій буде приємно жити нам самим і якою можна буде пишатися, показуючи її своїм друзям-іноземцям.

Авторка тексту: учасниця школи-семінару Анна Загребельна