Людський розвиток – завдання секторальних реформ в Україні

29 липня в рамках засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики при Науково-дослідному інституті праці та зайнятості населення МСП та НАН України  відбувся круглий стіл«Соціальний сектор як інструмент людського розвитку».

Засідання проходило за підтримки UNICEF в рамках дослідження “Аналіз реформування соціального сектору в Україні”, що виконувало Бюро соціальних та політичних розробок.

В зустрічі взяли участь представники провідних наукових інституцій, зокрема, Науково-дослідного інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи, Державної навчально-наукової установи «Академія фінансового управління» та НДІ праці і зайнятості, представники міністерств, а також низка міжнародних та вітчизняних неурядових організацій, що працюють в соціальному секторі.

Як зазначила Голова Координаційно-експертної ради (КЕР), Керівник Міжнародного благодійного фонду«Карітас України» Дзвеніслава Чайківська, КЕР вже 3 роки об’єднує фахівців, які працюють в соціальному секторі та займаються питаннями його розвитку. За цей період будо розроблено низку нормативно-правових документів, разом з представниками профільних міністерств та міжнародних організацій вироблено спільне бачення з найгостріших проблем соціального захисту, визначено найпріорітетніші кроки на шляху його реформування.

Заступник Директора з наукової роботи Науково-дослідного інституту праці та зайнятості населення Леонід Ільчук зазначив, що експертний майданчик для вироблення спільного бачення, яким є КЕР, показав свою ефективність та знову збирає експертів для обговорення нових підходів до розвитку соціального сектору, зокрема і як інструменту забезпечення людського розвитку.

Секретар КЕР, керівник експертної групи, що проводила дослідження, Ігор Камінник представив два звіти– «Аналіз зацікавлених сторін (соціального сектору)» та «Аналіз нормативно-правових та стратегічних документів у сфері реформи соціального сектору».

«Нашою метою, – відзначив він, - було проведення роботи для з’ясування хто реформує соціальну сферу, якими принципами та візіями вони керуються, та врешті – яким вони бачать результат своїх реформ. З іншого боку, ми хотіли проаналізувати – а якими власне законами, підзаконними актами тощо регулюється соціальний сектор зараз, які проблеми є з нормативним регулюванням та що робити для їх подолання».

Аналіз зацікавлених сторін дозволив унаочнити кілька нагальних проблем, реформування соціального сектору. Перша проблема – різні тлумачення терміну «соціальний сектор» та низька координація дій різних зацікавлених сторін. На жаль, зараз в Україні, процес реформування ведеться кількома незалежними один від одного інституціями, кожна з яких має власне, відмінне від інших, бачення майбутнього соціального сектору. Це в свою чергу призводить до появи різноманітних нормативно-правових актів та навіть законів, що протирічать один одному. Така нескоординованість головних реформаторів є однією з найвагоміших перепон, що  веде до безпосереднього  гальмування самої реформи.

Друга проблема – відсутність спільної ідеологічної платформи у реформаторських груп. Під час моніторингу було виявлено, що дуже часто громадські організації та ініціативи, що фінансуються донорськими структурами, змушені адаптувати свою проектну роботу під вимоги того чи іншого донора. Як наслідок – ідеологія донора, який спорадично розуміється на українському контексті, знаходить своє пряме відображення на розроблених за його фінансової підтримки законах.

Третя проблема полягає у формалізмі, що призводить до «звітування розробленими законопроектами». Та чи інша громадська організація, чи урядова інституція отримує фінансування та, щоб його виправдати, розробляє нормативно-правові документи, що пізніше не будуть виконуватися. Поступово це перетворює нормативну базу на надзвичайно громіздку та протирічливу структуру.

На підставі опитування, експерти розробили модель соціального сектору як інструменту людського розвитку, відповідно  з доповіддю UNDP 2015 року «Праця в ім’я людського розвитку». Соціальний сектор складається з трьох базових компонентів: Тривалість життя і здоров’я; Знання; Гідний рівень життя.

Ці компоненти взаємопов’язані. Неможливо забезпечити тривалість життя без забезпечення гідного рівня життя, а гідний рівень життя без відповідних знаннь. Тому діяльність реформаторів, які зосереджуються лише на «вузькому клаптику реформування», призводить до погіршення ситуації з людським розвитком.

В ході дискусії, учасники круглого столу дійшли висновку, що реформа соціальної сфери має відбутися на основі концепції людського розвитку. Учасники також наголосили на необхідності створити спільну координаційну платформу, яка об’єднає основних гравців соціального сектору. Така платформа, на думку Артура Айвазова, голови сектору соціальної політики UNICEF Україна, потребуватиме спільної засадничої бази, що дозволить розробити узгоджений проект системної реформи соціального сектору. В основу такої плаформи буде покладено роботу та досвід КЕР, на базі якої будуть розроблені відповідні моделі та інструментарії, які потім будуть технологічно відпрацьовані у регіонах в якості пілотів. В подальшоу, найбільш успішні будуть впровадженні і закріпленні на рівні нормативно-правових актів для їх екстраполяції на національному рівні. Учасники відзначили, що широке залучення провідних наукових інституцій, вкрай необхідно для побудови збалансованого плану змін, забезпечення їх технологічної відпрацювання та переводу у «традиційну діяльність».

За результатами круглого столу, було вирішено за підтримки UNICEF та Карітас України переформатувати діяльність Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики для забезпечення активної участі наукових інституцій та оперативного впровадження та адвокатування напрацьованих технологій та документів.

• Інтерв’ювання зацікавлених сторін та аналіз їхнього бачення реформи соціального сектору
• Аналіз нормативно-правових та стратегічних документів у сфері реформи соціального сектору