Книгу «Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» презентували у Львові

У Центрі Шептицького у Львові 18 вересня «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» презентував книгу «Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022». Учасникам зустрічі розповіли про ...

Додано:
eucci

ЖитиЛьвів
Книгу «Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022» презентували у Львові

У Центрі Шептицького у Львові 18 вересня «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» презентував книгу «Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022». Учасникам зустрічі розповіли про видання, в якому 11 авторок написали свої історії переживання війни та пошуків стійкості.

Події, про якій йдеться в книзі, охоплюють часовий проміжок від 2014 до 2022 року. Авторки діляться власним досвідом про перебування в окупації та пережитий полон, розповідають про особисті втрати, які пов’язані з війною. Зокрема у книзі є розповіді про випадки сексуального та гендерно зумовленого насилля. Ініціатором створення цієї книги є громадська організація «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», яка з 2014 року документує порушення прав людини, пов’язані з війною.

 

Про те, як виникла ідея створення такої книги розповіла Надія Нестеренко, представниця громадської організації «Східноукраїнський центр громадських ініціатив»:

«Зараз йде гостра фаза війни, і ми подумали, що приклади подолання та відновлення мають бути доступними для всіх українців. Саме так виникла ідея створити книжку, в якій поєдналося б документування, збереження своєї історії і водночас інформація про те, що підтримувало людину впродовж цих випробувань». 

Свої історії учасникам дискусії розповіли у Львові дві авторки: Марина Супрун з Ягідного на Чернігівщині, яка ще школяркою перебувала у полоні понад 30 днів разом з односельцями. І Галина Тищенко — жінка, яка війна наздогнала двічі: у 2014 році, коли вона була змушена виїхати з Краматорська, і у 2022, коли в селі, де вона з родиною побудувала будинок, шаленіли від злості російські окупанти. Пані Галина є представницею SEMA Ukraine об’єднання українських жінок, які постраждали через сексуальне та гендерно-обумовлене насильство внаслідок збройної агресії Росії проти України.

«Холод, суцільна крига всередині мене. Аж нудить. Тепер я знаю, як виглядає жах. Скільки днів, місяців чи років повинно було проминути, щоб я це пізнала. Коли в моїй свідомості відбулося перше переосмислення життя “до” і “після”, я думала, що страшніше вже не буде. Просто не може бути. Я помилялася. Але розпочну з початку», – так починається текст Галини Тищенко, яка зізнається, що розпочати його писати їй було дуже непросто. Бо кожного разу, коли вона бралася писати, її тіло відчувало той самий холод. Той самий жах. Але жінка також розповіла, що по завершенню написання відчула полегшення. І впевнена — документування цих подій зокрема й у таких виданнях — вкрай важливо. Бо її есей- то вже свідчення, документ.

Але головним сюжетом кожної новели став шлях подолання та відновлення, під час якого вдалося віднайти сили для подальшого життя. Це й стало головною лінією дискусії, в якій взяла участь запрошена психологиня Олена Купріян, фахівчиня Центру психічного здоров’я та травматерапії «Простір надії» УКУ, психологиня у напрямку КПТ. Вона наголосила на важливості проговорювати пережите:

«З однієї сторони, нас примушують мовчати кривдники, і це було все життя України. З іншого боку, є велика потреба говорити. І тільки коли люди говорять про травму, вона починає зцілюватися. І це, що не вперше в історії України ми говоримо про те, що з нами роблять».

Також вона розповіла про те, як формується травматична пам’ять і як вона відрізняється від нашої автобіографічної пам’яті.

«Чому так важливо писати історію? Бо історія із травматичної пам’яті переходить в автобіографічну пам’ять. Наша автобіографічна пам’ять – це та пам’ять, яка має мітку часу. Ми знаємо, що це було тоді. Травматична пам’ять цієї мітки часу немає».

Авторки також підкреслили, що відчули на власному досвіді терапевтичну дію проговорення подібних травматичних подій. Марина Супрун вважає, що й висвітлення цих складних тем  допоможе людям, які пережили схожий досвід, але не наважуються про це говорити.

«Написання цієї книги було певною терапією і для мене. Психологи часто кажуть: якщо тебе мучать якісь думки, яким ти не можеш дати раду, то треба написати це на папері та спалити, – каже Марина. –  Але цю книгу, звісно, ми не будемо палити. Це має залишитися, щоб наступні покоління знали, як ми жили в цей непростий час».

Учасники презентації мали змогу отримати екземпляр книги, також її можна вільно завантажити на сайті СЦГІ. https://totalaction.org.ua/books/48

Наступні презентації книги відбудуться 24 вересня в Харкові та Полтаві.

Ця подія відбулася за підтримки Фонду Партнерство за сильну Україну, який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції.


Тематика публікації:            

Останні публікації цього розділу:

Для жителів Херсона та області провели онлайн-семінар з антидроної безпеки

Місцева влада Ріпкинської громади знає, як забезпечити ефективну взаємодію із громадськістю

Мешканці Зазимської громади обговорили екологічну складову Стратегії розвитку

У Рівному відбувся Форум молодіжних працівників та працівниць Рівненщини - 2024

Харків прийняв наймасштабніший форум благодійних організацій Північно-східного регіону

Час сформулювати спільну стратегію перемоги: представники громадянського суспільства України звернулися до світових лідерів