Катерина Немира: «Українці завжди організовувались і ставали проти зла пліч-о-пліч»

Пандемія COVID-19 змінює наш звичний спосіб життя, диктуючи нові правила поведінки і змінюючи нас самих. Якими будемо ми, країна і світ після неї? Наскільки технології здатні поглибити нашу ...

«Людська гідність в контексті суспільних викликів».  Немира
Катерина Немира: «Українці завжди організовувались і ставали проти зла пліч-о-пліч»

Пандемія COVID-19 змінює наш звичний спосіб життя, диктуючи нові правила поведінки і змінюючи нас самих. Якими будемо ми, країна і світ після неї? Наскільки технології здатні поглибити нашу самотність чи наші соціальні зв’язки? Про ці та інші важливі речі у межах проекту «Людська гідність в контексті суспільних викликів»* спілкуємося з художницею, скульпторкою та письменницею Катериною Немирою.

  1. Думки про те, що світ після пандемії вже ніколи не буде іншим, звучать усе частіше. Яким, на Вашу думку, він буде? 

Такого об’ємного загальнолюдського думання про шляхи розвитку, контакти, життєві цінності, екологію…людство ще не мало. Тому обов’язково настануть зміни в поведінці, ставленні до природи, взаєминах людей між собою, а з ними – і зміни в суспільному житті. Не знаю, чи переважить думаюча частина людськості і почнеться шлях самовдосконалення, врівноваження і мудрого використання ресурсу, чи, навпаки, світ піде по дорозі «якось буде», але те, що все зміниться – це однозначно. Не тільки пандемія, а ще  й зміни клімату свідчать про те, що таки маємо стати мудрими і почати рахувати і кількість людей та автомобілів, площі лісів та об’єми питної води, можливості використання ресурсів… Маємо обрати дорогу збереження Землі і життя на ній.

  1. Психологи стверджують, що у часи випробувань (як під час пандемії) людьми керує страх та інстинкти виживання. Чи здатні ми вберегти вищі людські цінності в умовах викликів сьогодення?

Брат письменника Романа Іваничука, попавши в совєтский табір, перше, що почув від старого в’язня: «Хочеш вижити – ніколи не їж зі смітника». Ми маємо достатньо описів поведінки людей в умовах викликів. Це – і подвиги лікарів, які, розуміючи реальні загрози, намагались винайти ліки і випробовували їх на собі, і вистави Курбаса в страшних умовах життя в совєтских таборах і багато інших прикладів, коли «людські цінності» перемагали ницість. Тому я вважаю, що ми, маючи тепер можливість здійснення миттєвих  контактів онлайн, а отже – можливість негайної реакції і надання допомоги, можливість об’єднатися, таки зуміємо вибудувати суспільство, де оті «ЛЮДСЬКІ ЦІННОСТІ» переважатимуть над ницими інстинктами.

  1. Сьогодні особливо гостро постає питання збереження незалежності України. Як Ви гадаєте, чи готове суспільство відстоювати свою свободу, опинившись в умовах обмеження дій?

Українці завжди організовувались і ставали проти зла пліч-о-пліч. Тут справа не в кількості готових людей, а в силі їх спротиву. Як уважно придивитись і проаналізувати, то Україна переживає ще не найгірші дні. Забороняли мову, книгодрукування, театри, обезголовлювали керівництво, фізично знищували свідому частину українців, інтелігенція розмовляла російською або польською, та й були ми століттями нацією без держави, але вистояли. То й тепер, в часи інтернету, діджиталізації  та розширених контактів – вистоїмо. Вірю. І тоді більшість Громадян України відчує силу слів Василя Полетика, сказаних на початку ХІХ ст.: «Як приємно працювати для слави і добра Батьківщини. Наші власні почуття, свідомість, що ми не байдужі до інтересів Батьківщини, служать нам нагородою!»

  1. Очевидно, що держава як інституція змушена обмежувати права і свободи громадян під час пандемії. Але є велика небезпека зловживання владою. Наскільки великою є ця проблема для України?

Світ виявися не готовий до пандемії, хоч переживав її не раз. Але, може, вперше маємо такий глибоко затаєний і незрозумілий та широко розрекламований вірус. Видно, як хаотично і спонтанно реагують на цей виклик  керівники різних країн, навіть тих, де панує повага до Права і Гідності людини. Як намагаються об’єднати зусилля у вивченні проблеми і її подолання.

В Україні біда помножується на нещирість, нелюбов до держави Україна і бажання жити старими подвійними стандартами, набутими у спадок від російської імперії. Непрофесійність та підкилимне керівництво ворожих засланців, подвоює трагічність ситуації. Низький  освітній рівень загалу, нерозуміння законів розвитку суспільства та стереотипне, базоване на совєтській ідеології, бачення життя в державі, спричиняє до того, що загал не може визначити виклики та реагувати на них, а жадоба влади людей, яким  довірили керувати державою, провокує їх намагання діяти авторитарно і силою. Отже, таки є велика небезпека. Тому дуже важливо, що в протиставленні тому маємо частину суспільства, яка,  відповідно до можливостей, організовується і діє, щоб не допустити колапс.

  1. А як Ви ставитесь до того, що компанії Apple та Google розробляють технологію, яка дозволить користувачам відстежувати можливі контакти з хворими на COVID-19? Чи не вважаєте Ви це порушенням прав людини?

Порушення прав людини має багато проявів, з якими вже звиклися. Одні сприймаємо, як необхідні, інші поборюємо, відстоюючи свою свободу. Думаю, що й тут ситуація залежатиме від розуміння виробниками технологій і суспільством великої загрози. Тут важко вибрати єдино правильну поведінку. Бо зрозуміло, що загроз людству буде ще багато і готуватись до цього треба. Питання – як? І що приносити у жертву?

  1. Пандемія колись закінчиться, як людям відновити зв’язки? Як перестати боятися доторкнутися одне до одного? Чи ми зараз народжуємо онлайн-суспільство?

Ще так недавно ми вважали бон тоном цілуватись уста в уста при зустрічі. Потім залишилось правило цілуватись три рази в щоки, цілування рук священика і жінкам. Останні років 20 і це вже вийшло з моди. Рукостискання, поплескування по плечі – це ми робили щоразу, як зустрічались до коронавірусу. Тепер і це відійде. Люди мусять адаптуватись до нових умов, до правил, які оберігатимуть від можливих поширень хвороб. Відновлювати зв’язки – не означає торкатись одне одного, окрім зв’язків у родині. Але і тут будуть обмеження. Я не казатиму більше онукам: «Подаруй мені цілунок». Так, це – велика втрата. Але я буду з ними читати, грати в шахи, розповідати історії роду.

  1. Суспільство може відстояти свої права, коли люди об’єднуються. Але є велика небезпека отримати у майбутньому суспільство самотніх людей. Чи зможуть люди відстоювати свої права у новій реальності?

Власне, тому, що є самотніми, вони змушені будуть реагувати по-новому на виклики, шукати загальних правил і їх дотримуватись. Я не вважаю, що настав час самотніх людей. У мене особисто коло друзів, і то близьких, розширилось. І нехай з деякими з них я зустрілась тільки раз-два в житті – ми дуже близькі. Ця сітка близькості надзвичайно простора. І поєднує не тільки членів моєї родини, а й жителів інших міст, держав. Швидкість поширення інформації в суспільстві вже привела до того, що ми, такі різні, вміємо поєднати свої сили і зібратись для дій. Самотніми будуть ті, хто керується особистою користю і тупістю. Вони будуть самотніми, бо не довірятимуть навіть собі. Люди цікаві і творчі, працьовиті і мудрі будуть об’єднані спільними інтересами, зацікавленнями, ідеями. І оті онлайн-спілкування музикантів, вчених, фінансистів, журналістів посилились і розширились власне за час пандемії, бо люди потребують поділитись своїми думками, знахідками. Вони й допоможуть нам вистояти.

_______________________

* Проєкт Музею Гідності у Львові «Людська гідність в контексті суспільних викликів» зародився як реакція на ситуацію, в якій ми опинилися через COVID-19. Очевидно, що ми змушені переосмислювати цінності і підходи в комунікації. Однак ключовим питанням залишається питання поваги до людської гідності.

Пандемія, викликана COVID-19, стала тим «лакмусовим папірцем», який дає можливість побачити особливості індивідуального сприйняття, рівень соціальних взаємодій, а найголовніше – наскільки держави готові дотримуватися чи порушувати права людини та громадянина.

Ми цікавимося думками провідних мислителів/мислительок, діячів/діячок культури, громадських активістів/активісток, аби разом вистояти і не втратити найважливіше – свободу.

Музей Гідності не обов’язково розділяє погляди та думки авторів.


Тематика публікації:              

Останні публікації цього розділу:

У Вижницькій громаді на Буковині модернізовують систему водопостачання за допомогою Програми USAID DOBRE

Що змінилося в процесі надання адміністративних послуг у громадах Слобожанщини в умовах воєнного стану?

На Харківщині діти-сироти та батьки-вихователі потребують проєктів з неформальної освіти

Зміцнюємо голос громад Донеччини: спільна мета для відновлення

Комунальне підприємство ухиляється від обліку дерев: громадська організація подала до суду

Молодь Світловодська готує масштабний фест у місті