Іван Крулько: “Робота нардепа в сесійній залі – це лише 20% роботи”

ВІ “Активна Громада” продовжує знайомити вас з експертами з депутатського корпусу Верховної Ради України. Говоримо з ними на важливі політичні, соціальні та економічні теми.

Разом з Іваном Крулько, першим заступником голови комітету Верховної Ради України з питань бюджету, говорили про те, як Верховна Рада України взаємодіє з іншими гілками державної влади, чим займається нардеп, окрім роботи у сесійній залі та яким чином відбувається взаємодії ВРУ з Офісом Президента України. 

Розмову провів Віталій Гліжинський, координатор ВІ «Активна Громада».

Віталій Гліжинський: Розкажіть, будь ласка, про роль ВРУ у структурі державної влади. Яка основна роль?

Іван Крулько: Безумовно, ВРУ є єдиним законодавчим органом. Тобто, це прийняття законів, які мають найвищу юридичну силу, це прийняття Конституції, яка є над всіма законами. І, безумовно, в цьому плані парламент мусить цю головну функцію свою виконувати. І деколи, знаєте, складається враження в людей, що депутати сидять, кнопки натискають, зараз уже менше кнопкодавлять, або тепер сенсорну кнопку мають. Я показував у Factbook, як ця сенсорна кнопка працює. Близько мільйона людей передивилося це відео на моїй сторінці. Це рекорд – людям цікаво як це працює, але їм здається, що цим вся робота депутата й обмежується. Насправді робота в парламенті, от конкретно в сесійній залі, з моєї точки зору, нормального депутата, це лише 20% роботи, 80% роботи – це взаємодія з виборцями, зустрічі, поїздки, це прийом громадян, розв’язання проблем людей, з якими вони стикаються, це розгляд різного роду звернень, це робота в комітеті, це робота в різного роду ТСК, парламентських органах, це участь у засіданнях уряду, у роботі різних комісій. Наприклад, комісія, в якій я беру участь, Державний фронд регіонального розвитку, або Комісія по визначенню державних інвестиційних проєктів, або комісії, які створені в Міністерстві освіти та Міністерстві охорони здоров’я, в Міністерстві молоді та спорту. Тобто, це величезний масив роботи. В мене ще є партійна робота, адже я заступник голови партії й там величезний обсяг. Тобто, те що ми бачимо в телевізорі, воно не завжди відповідає тому обсягу роботи, який активний депутат здійснює впродовж своєї роботи. Дуже часто це механічно, особливо, коли йде розгляд в другому читанні, поправки розглядають, ти вже знаєш свою позицію, механічно голосуєш. “Слуги народу” зробили такі зміни в закон, коли кількість голосувань прив’язана до виплати чи не виплати зарплати. По суті, ти не голосуєш – тобі зарплату не платять. І не важливо що ти робиш. В інших парламентах світу там інакше голосування: там іде голосування за поправки більшістю від присутніх. Тому, якщо ти хочеш, щоб за твою поправку голосували, сам приходь і ще й інших організовуй, скільки прийшло – скільки голосує. А в нас ні, в нас більшість від складу парламенту, тобто, 226 голосів для ухвалення будь-якого рішення у Верховній Раді. Насправді ми в такому випадку знаходимося в ВРУ. Чи це мені подобається? Особисто, я скажу, що не дуже. Тому що я свій робочий час міг би більш ефективно спрогнозувати й спланувати. Дуже часто буває я змушений відкладати важливі зустрічі або участь у важливих заходах, там де мене запрошують як спікера, різного роду конференції, круглі столи, де йде жива дискусія, де ти можеш великому колу людей донести якусь інформації, але я відмовляюся від цього, тому що я маю бути в сесійній залі. І якби був інший регламент, то, очевидно, що можна було б інакше планувати. Ну, я не скаржуся, я просто говорю як воно є насправді і якби я хотів формувати свій робочий графік, як депутат. По-перше, для мене робота в парламенті – це не випадковість. Я хотів займатися політикою ще студентом, я готувався для цього, починав з помічника народного депутата, прийшов усі щаблі, я розумію що таке парламентська робота, я був в багатьох парламентах світу, знаю як працює демократія у світі, з точки зору відповідального депутата. Що треба монобільшості – їм треба, щоб депутати ходили на роботу, бо якби не було цих обмежувальних заходів, вони б взагалі розпустилися і ніхто нікуди не ходив би, тому для них приймають такі закони. Всі інші уже теж є частиною цього процесу, тому ми виконуємо їх, наскільки можна.

Віталій Гліжинський: Повертаючись до законодавчої та виконавчої влади. Як ви думаєте, в чому полягає баланс повноважень законодавчої та виконавчої влади?

Іван Крулько: По-перше, це різні гілки влади і якраз баланс між ними полягає в тому, що одна не повинна втручатися в роботу іншої. Тобто, ми не можемо як депутати наказати жодному міністру прийняти таке рішення, підписати такий наказ, чи Уряду прийняти розпорядження. Ми можемо пропонувати, критикувати, але не можемо замість них прийняти рішення. У нас були випадки, коли одна гілка влади втручалася в іншу гілку влади, це було в історії України. Був такий період, коли прем’єр-міністр Леонід Кучма вибив собі повноваження приймати декрети Кабінету міністрів, які мали силу закону. І зараз ми до декретів Кучми вносимо зміни законами України. Наприклад, є такий відомий декрет про державне мито, він діє до сьогодні. З 1994 року. І в той декрет вносимо зміни законами, які вже приймає парламент. Тобто, це був такий виняток. І так само був  виняток, коли як президент Леонід Кучма приймав укази з економічних питань, а президент не може цього робити й ці укази з економічних питань діяли на рівні з постановами Кабінету міністрів. Тобто, такі випадки були в історії й вони не є окрасою законотворчості й нормотворчості, але це є наш приклад з життя. Насправді найголовніше, що повинен мати парламент з точки зору взаємодії з Кабміном – це контролюючу функцію. Дивитися, щоб Кабмін виконував свої завдання відповідно до Програми діяльності Уряду, яка затверджується парламентом і відповідно до тих зобов’язань, як Уряд брав на себе, коли йшов всім складом на цю роботу. Хоча, я вам скажу таку річ, що, наприклад от зараз уряд Дениса Шмигаля не має Програми діяльності Уряду, він працює просто собі, без програм. Чим вони займаються, що нам контролювати? Ми, наприклад, і не знаємо. Тому що ми наполягали, щоб така Програма парламентом була затверджена, але сама коаліція ж і провалила для того, щоб тримати уряд на гачку, бо Програма дає на рік індульгенцію – тобто, впродовж року Уряд не можна відправити у відставку. І для того, щоб такої індульгенції в уряду Шмигаля не було – сама провладна коаліція не прийняла Програми діяльності Уряду. Хоча вона і так була слабенька, ні про що. І виникає питання: якщо коаліція за таку Програми не голосує, то навіщо коаліції такий уряд?

Віталій Гліжинський: Як відбувається взаємодії ВРУ саме з Офісом Президента, чи з самим Президентом України?

Іван Крулько: Зараз у нас така ситуація цікава. Нещодавно в Офіс Президента перестали пускати за посвідченням депутатів. Такого не було ніколи, зараз це є. Причини? Треба з’ясовувати. Другий момент, якщо Президент зі своєю фракцією «Слуги Народу» комунікує, то з іншими фракціями такої комунікації прямої не відбувається.  Ми тільки бачимо Президента, коли він приходить щось повідомити парламенту, виступити з річними посланнями. Він виступає, але питання там не ставляться і він йде. Тому насправді комунікація відбувається виключно з його фракцією більше, коли вони  збираються у своєму офісі, але з нашою фракцією «Батьківщина» ми жодного разу за цю каденцію не мали такої зустрічі з Президентом, де могли б напряму ставити питання. З прем’єр-міністром така зустріч була. Ми в принципі з Офісом Президента, з деякими його представниками комунікацію маємо, але вона є більш індивідуального характеру, а не загального, коли може бути вся фракція і ця фракція може з’ясувати питання, які стосуються співпраці та взаємодії. Чи це нормально? Ну це треба вже визначитися Президенту, бо якби він захотів – він би ініціював таку зустріч, ми б безумовно прийняли запрошення і ми маємо питання, які могли б задати в форматі роботи фракції.  

Віталій Гліжинський: Щодо роботи Кабінету міністрів: як відбувається взаємодія ВРУ та Кабміну?

Іван Крулько: Депутат може брати участь в роботі Кабміну, засіданнях Кабміну. Поки що з цим проблем немає і під час цих засідань депутат може ініціювати, взяти слово і щось прокоментувати. Невелика кількість депутатів бере участь у засіданнях Кабінету міністрів, хіба є якесь питання, яке депутата турбує, тоді він може взяти участь в такому засіданні. Ну, і, безумовно, через контрольні функції, через дебати в парламенті, через участь урядовців в засіданнях комітету, через можливе запрошення на фракцію, таке теж буває, для того, щоб якийсь закон особливо розглянути. Тоді урядовці або фракція самі можуть ініціювати зустрічі, бо хочемо обговорити деякі деталі ініціатив, щоб фракції могли їх підтримати.

Віталій Гліжинський: Що б Ви хотіли побажати нашим глядачам/слухачам в контексті взаємодії виборців з народними депутатами?

Іван Крулько: Така взаємодія дуже потрібна і депутат мусить бути близьким до свого виборця. Тобто, виборець має його легко знайти. Мене знайти не важко. Тому що я, по-перше, свій телефон роздаю всім. Ну і є формат приймалень, в тому числі в парламенті. І є формат, коли я у своїх приймальнях веду прийом громадян або коли  накопичуються звернення. Якщо потрібно персонально переговорити, тоді я можу це робити особисто або через помічників. Або люди можуть мені писати, наприклад, через Facebook, я дуже часто реагую.

Відео розмови можна переглянути на YouTube-каналі ВІ “Активна Громада”. 

Довідка. ВІ “Активна Громада” від Інституту “Республіка” презентує серію навчальних відео та матеріалів “Тиждень з Верховною Радою” у форматі інтерв’ю з народними депутатами в межах проєкту “Парламент та громадяни: відкритий діалог”, який реалізовується за підтримки Програми USAID РАДА, що виконується Фондом Східна Європа.  

Примітка. Місія “Активної Громади”: досягти добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту “Республіка”. Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.