За даними Мінсоцполітики на третьому році повномасштабної війни кількість внутрішньо перемішених осіб (ВПО) в Україні досягла майже 4,9 млн. людей. Половині з них нема куди повертатися. Безпечніші громади, які прихистили ці мільйони, стикаються з труднощами. Але існують механізми та інструменти для того, щоб ВПО стали частиною громади, її «точкою росту».
Робоча група «Соціальні послуги» Програми «U-LEAD з Європою» організувала інформаційну сесію «Підтримка родин ВПО в громадах», щоб розповісти учасникам про добрі практики соціальної адаптації та інтеграції ВПО в життя громади, їх підтримку на державному та місцевому рівнях, зміни в чинному законодавстві щодо допомоги та забезпечення ВПО.
З громадами працювали експертки U-LEAD Наталія Кузяк та Ірина Змисна, а модерував захід Валерій Мікуліч, керівник робочої групи, радник з питань децентралізації та місцевого самоврядування Регіонального офісу U-LEAD у Житомирській області.
Люди, вимушені покинути свої домівки, приїжджають у громаду і в першу чергу звертаються до ОМС. Допомога з необхідними речами, житлом, відновлення документів, реєстрація як ВПО – перше, що потрібно. Далі необхідні правова, соціальна та професійна підтримка, соціальні послуги та культурна інтеграція. Обов’язковими є постійна комунікація та інформування.
Коли в громади прибуло багато людей з територій, де тривають бойові дії, це збільшило навантаження на всі служби (ЦНАПи, соціальні служби, освітні, медичні, комунальні заклади, тощо). Але при цьому з’явилася можливість залучити інвестиції й гранти на облаштування та розвиток соціальної інфраструктури, реалізації проєктів.
Серед ВПО можуть бути спеціалісти тих професій, яких наразі не вистачає в громаді. Для громади посилення конкуренції за робочі місця – це позитив. Можна обрати більш кваліфіковані й вмотивовані кадри.
На думку експерток, фахівці органів місцевого самоврядування мають бути зацікавленими допомогти ВПО, бо це людський та фінансовий ресурс, який необхідний для розвитку.
«Деякі громади виснажені настільки, що не закривають навіть певних базових потреб ВПО. Для цього потрібні кадрові, фінансові ресурси. Наш досвід 2014 року говорить про те, що чим довше відсутні умови для повернення переселенців на своє попереднє місце проживання, тим менше людей повернуться. Потенційно ті люди, які сьогодні є у громаді, вони там і залишаться. Вони рано чи пізно стануть вашими мешканцями. І важливо розуміти, що статус ВПО — це не характеристика людини, яка неспроможна. Це люди, які опинилися в певних життєвих обставинах», — наголосила Наталія Кузяк.
Хорошим кроком громади назустріч інтеграції ВПО є простори, які стануть соціальними хабами. Процес адаптації переселенців – це двосторонній процес.
«Не можна допомагати за принципом «нам без нас»: нав’язувати послуги або допомогу не вивчаючи запит людей, які приїхали в громаду. Треба зробити аналіз викликів. Люди – це не проблема. Це потенціал для розвитку», – додала експертка.
Це підтверджує досвід Хмільницької громади Вінницької області, яка розробила план інтеграції ВПО. Ним координуються дії всіх місцевих служб та установ, які опікуються переселенцями. Тут провели аналіз, зробили паспорт громади, дізналися кількість прибулих, якого вони віку і статі, з якого регіону, якої допомоги і підтримки потребують. Розробили план інтеграції, який включає такі кроки: забезпечення житлом, створення умов для отримання доходу, правова та психологічна підтримка, натуральна допомога тим, хто у кризовій ситуації.
У кожної громади є хороші приклади інтеграції ВПО: переселенці відкрили бізнес на новому місці або започатковували стартап, або об’єдналися задля реалізації спільних ініціатив для розвитку громади. Тут спрацьовує принцип «Рівний рівному: я це зміг і ти це зможеш». А якщо до цього всього підключиться громада, та розробить якусь програму підтримки чи дасть пільги, то буде хороша історія.
Велике навантаження на громаду переселенці створюють тоді, коли з 260 тисяч ВПО у центрі зайнятості на обліку – 116 осіб. (Дані Львівського ОЦЗ, – наведені експертками). Коли підтримка ВПО залишається на рівні натуральної допомоги і від цього виникає залежність.
«Слід розуміти, що розвивати залежність від гуманітарної допомоги не можна. Бо це точно не на користь громади. Для громад на третьому році повномасштабної війни це вже не має бути актуальним. І якщо це є актуальним, то ви задайте питання собі – чому це й досі так? Чого я не зробив у 2022-2023 році? Я не залучив донорів? Чи додаткові ресурси не знайшов? Чи так простіше?» – наголосила Наталія Кузяк.
І додала, що місцеве самоврядування може розвивати потенціал громади, координуючи і підтримуючи діяльність ВПО.
За словами Валерія Мікуліча, зміни в законодавстві і добрі практики громад у роботі з ВПО стали поштовхом для проведення цієї інформаційної сесії. А велика кількість запитань від учасників говорить про те, що підтримка ВПО в громадах є одним з пріоритетів для органів місцевого самоврядування.
