Гречка, концерти та дитячі майданчики: чому передвиборча «благодійність» шкодить благодійному сектору

Перед кожними виборами, чи то загальнонаціональними, чи то місцевими, в Україні активізується робота псевдоблагодійних фондів та ініціатив. Такі передвиборчі «благодійні» фонди не ведуть регулярної роботи, а починають допомагати тільки у  період виборчих кампаній. Зазвичай, вони не мають визначеної місії, працюють несистемно та непрозоро.  Їх головна мета – агітація під виглядом допомоги. 

Місцеві вибори 2020 року не стали винятком. За ініціативою Zagoriy Foundation соціологічна група «Соціоінформ» провела дослідження «Благодійність перед виборами». В рамках дослідження соціологи поспілкувались з представниками 20 благодійних організацій зі всієї країни та дізнались їх експертну думку.

Найпопулярніші види передвиборчої «благодійності»

«Засівання гречкою» або гуманітарна допомога очікувано лідирує. Напередодні кожних виборів починається активна роздача продовольчих наборів, ліків та іграшок, яка роздається в пакетах з логотипом того чи іншого політика або партії. Така агітація направлена на найбільш незахищені верстви населення, здебільшого на пенсіонерів.

Обладнання громадських місць – інший розповсюджений вид псевдоблагодійності. Зокрема облаштування дитячих та спортивних майданчиків, парків та скверів. Лавочку з прізвищем політика, за кошти якого її встановили, можна зустріти практично в кожному українською місті.

Часто кандидати влаштовують концерти та урочистості на свою підтримку, відвідують сиротинці, школи та дитячі садки. Рідше ініціюють освітні, екологічні та культурні заходи. Пандемія внесла свої корективи до нинішньої кампанії. Кандидати до місцевої влади активно використовували коронавірус: передавали лікарям захисні костюми та продовольчі набори. Від імені кандидатів та партій потенційним виборцям роздавали засоби індивідуального захисту. 

Чому передвиборча «благодійність» не ефективна?

Задача передвиборчого штабу проста: витратити якнайменше коштів, але охопити якнайбільше виборців. Саме тому така допомога зазвичай є дріб’язковою або разовою та зовсім не вирішує глобальних проблем.

«Фонди, які створені політиками, не є ефективними, бо вони не вирішують соціальних проблем, не діють системно. Наприклад, є хворі люди, яким постійно потрібні певні ліки, щоб жити, і якщо немає системної підтримки, щоденної, щомісячної, а є раз на чотири роки, то де тут ефективність?» — ставить риторичне запитання представниця південноукраїнського благодійного фонду. Крім того, така допомога не запобігає загостренню проблеми в майбутньому. «Короткострокові результати дає. А на майбутнє — ні. Це коли ми даємо рибку, а не вудку», — резюмує представниця благодійного фонду з Дніпровщини.

Звичайно ж, навіть така допомога інколи стає життєво необхідною, особливо під час пандемії:

«[Допомога] досить ефективна. Вони покрили багато потреб лікарні, які не покрили б ми чи хтось інший. Вони допомогли багато. Якби не два кандидати, ми б тут загнулися під час [пандемії] коронавірусу без масок, без засобів захисту, без халатів. Це великі кошти вкладаються», — пояснює представниця із західноукраїнського регіону.

В чому полягає шкода передвиборчої «благодійності»

Через спекуляції на темі благодійності під час кожних виборів, у суспільстві формується сталий стереотип, що всі фонди створені для агітації та працюють виключно на політиків.

«Люди сприймають звичайні благодійні фонди з упередженням, тобто їх підозрюють у вигоді», — припускає представниця благодійного фонду з Дніпровщини. «Після виборів ми стикаємося з тим, що кажуть: “От знаємо ми ту вашу благодійність! Це відмивання грошей”», — додає її колега з Києва.

Люди починають насторожено та скептично ставитись до благодійності та менш охоче підтримують справді достойні фонди та ініціативи. Представники медіа також з недовірою ставляться до сталих фондів. Журналісти неохоче розповідають про благодійні проекти, тому що бояться мимоволі бути залученими до якоїсь політичної кампанії. Внаслідок цього благодійний сектор недоотримує потрібну увагу та допомогу. Передвиборча «благодійність» знецінює працівників сектору та проблеми, якими вони займаються. Люди починають звикати до швидкої точкової допомоги та вимагати таку ж від сталих благодійних фондів. В суспільстві немає розуміння, чим насправді займаються професійні благодійники, що благодійність — це не обов’язково про «тут» і «зараз», а радше про системні та глобальні зміни.

Дослідження демонструє, що переважна більшість благодійних фондів не проти співпрацювати з політиками. Однак така співпраця потребує сталого та системного підходу, а не активізації виключно під чергові вибори.