Голоси війни: українські свідки звернулися до депутатів в Гаазі

Цивільні свідки воєнних злочинів виступили перед депутатами парламенту Нідерландів, щоб привернути увагу політиків до наслідків війни в Україні, розкрити правду про вплив війни на цивільне населення ...

Додано:
news

Парламентарі
Голоси війни: українські свідки звернулися до депутатів в Гаазі

Цивільні свідки воєнних злочинів виступили перед депутатами парламенту Нідерландів, щоб привернути увагу політиків до наслідків війни в Україні, розкрити правду про вплив війни на цивільне населення й обговорити шляхи притягнення росії до відповідальності.

Особливу увагу надали впливу війни на дітей, які належать до однієї з найвразливіших категорій у цьому конфлікті. Зокрема, свою історію розказала 17-річна Ольга, яка повернулася після десятирічної російської окупації, щоб здійснити свою мрію — жити й навчатися в Україні. Дівчина не називає свого прізвища задля безпеки.

«Жити в окупації — це жити в страху. Завжди боятися бути тим, ким ти є. Я жила в окупації із семи років. Війна прийшла в моє рідне місто влітку 2014 року. Вона почалася з вибухів. А ще з блокпостів, на яких якісь невідомі чоловіки зі зброєю перевіряли у всіх документи. Моя бабуся тоді сказала: “Я теж була дитиною, коли в 1942 році дізналась, що таке війна”. Мені стало страшно. “Ми всі загинемо?” — спитала я в мами. Ми не померли, але вмерло наше звичне життя», — розповіла під час виступу дівчина.

Ярослав Базилевич

Ярослав Базилевич також розповів свою історію нідерландським парламентарям. Його сім’я загинула внаслідок російського обстрілу у Львові влітку 2024 року.

«Наш будинок ущент зруйновано. Серед бетону й пилу лежали речі, які нагадували про моменти спокійного життя, мрії та майбутнє, яке ми так і не побачимо разом. Росія забрала все в мене. Те, що сталося з моєю родиною, — це тяжкий воєнний злочин, вчинений росією, акт геноциду проти українського народу. Я хотів би, щоб це був останній такий трагічний випадок, але, як ми бачимо, росія досі безкарно продовжує свою незаконну агресію», — розповів Ярослав.

Історії Ольги та Ярослава — це нагадування, що війна має обличчя, і кожне з цих облич має побачити світ, кожна історія має бути почута.

Голоси дітей_1

Також на заході виступила Юлія Тукаленко, психологиня фонду «Голоси дітей», яка працює з дітьми, що повернулися з окупованих територій і території російської федерації. Фахівчиня розповіла про основні психологічні труднощі, з якими стикаються діти, що повернулися на підконтрольну Україні територію.

«Ми не знаємо, у якому стані ті діти, які залишаються в окупації чи депортовані на територію рф. Але ті, які повертаються, вражають силою і стійкістю. Деякі з них працювали після школи, щоб лише зібрати гроші собі на виїзд (дорога з окупації — це не лише страшно, а й дорого). Ці діти їдуть самі, якщо батьки не підтримують їхню патріотичну позицію. Вони витримують багатогодинні допити й обшуки ФСБ на кордоні. Ми радіємо кожній дитині, якій це вдалося. Але на окупованих територіях залишаються тисячі. Сотні тисяч дітей. Що з ними відбувається, ми можемо лише здогадуватись», — підсумувала психологиня.

Ми закликаємо міжнародну спільноту долучитися до обговорень, підтримати зусилля України в притягненні винних до відповідальності й створенні умов для відновлення життя дітей і дорослих, які постраждали в цій жахливій війні.


 

Останні публікації цього розділу:

У Запоріжжі відбулася презентація книги “Коли не стукають у двері: 25 історій про російську окупацію”

Безпечного куріння не існує. АМКУ визнав оманливими повідомлення про меншу шкоду IQOS

Які тенденції у філантропії визначатимуть 2025 рік

Шість закладів освіти Миколаївщини отримали обладнання для змішаного навчання від ХОБФ "Об'єднання"

Опитування RISE Ukraine щодо наслідків призупинення фінансування USAID

Що таке «Build Back Better», або яким принципам має відповідати належне відновлення постраждалих громад