Фокус (не) на культуру? Як війна змінює культурний ландшафт Львова

Чи достатньо було року повномасштабної війни, щоб в Україні усвідомили ідеологічне підґрунтя російського нападу та важливість культури? Це питання радше риторичне. За рік після 24 лютого і на державному, і на місцевому рівнях культурні проєкти лишаються поза пріоритетом. Про зміни, що відбулися за цей час у культурному ландшафті Львівської громади, читайте у новому матеріалі ОПОРИ за результатами розмови з директоркою Інституту стратегії культури (ІСК) та депутаткою Львівської міської ради Юлією Хомчин.

У перші тижні російської агресії чи не кожна інституція та установа у Львові створила гуманітарний хаб, прихисток чи інформаційний центр для вимушено переміщених осіб, зосередившись на термінових викликах. Рівень самоорганізації та взаємопідтримки культурного середовища в кризовій ситуації був вражаючим, тобто багаторічний курс громади на підвищення спроможності інституцій культури виявився виправданим.

Однак в цілому 2022 рік видався для розвитку культури у Львові нелегким та навіть напруженим. Однією з ключових проблем став відчутний відтік кадрів. Чимало працівників мистецьких установ виїхали за кордон, щоб реалізовувати власні проєкти там. Ще частина через скорочення запиту на культурний продукт змушена була перепрофільовуватися та шукати інші шляхи прибутку. Також багато працівників культурної сфери нині захищають країну в лавах ЗСУ. 

Аналізуючи процеси релокації культури, в Інституті стратегії культури помітили, що Львів став одним із основних міст, куди приїздили дієвці культури. Втім, через динамічну ситуацію багато з них тут не затримувалися — вони поверталися додому або виїжджали за кордон. Саме тому співрозмовниця підкреслює також важливість налагодження співпраці з культурними дієвцями з числа ВПО: “У Львові зараз є великий відсоток креативного класу всієї країни. Це люди, які переїхали сюди, і місто може затримати їх, запропонувати їм умови. Це той вектор, за яким варто рухатися. Тому що такі люди продукують додаткові сенси”. Пригадуючи втілене у цьому напрямку, співрозмовниця відзначає відкриття простору “Я — Маріуполь”, що відбулося за сприяння міської влади. Також Львівський органний зал, музей “Територія терору”, театр Лесі Українки, Jam Factory Art Center, Муніципальний мистецький центр та інші львівські заклади культури приймали в себе релоковані інституції та індивідуальних дієвців. 

Попри те, що бюджетна підтримка культурної сфери у Львові в останні роки поступово зростала, урядова Постанова № 590 призупинила фінансування культури, залишивши захищеними лише критичні потреби. Це заробітні плати, комунальні послуги, закупівля засобів і ресурсів для роботи в умовах відсутності електроенергії. Як наслідок, під загрозою опинилися циклічні програми, проєкти та події. Так, через недостатнє фінансування та воєнний стан в громаді провели на 70% менше заходів, ніж у попередньому році. Наприклад, не відбулися фестивалі з календарного плану управління культури ЛМР, як “Флюгери Львова” та ще низка знакових для міста подій. Цей виклик оцінюють як серйозний, адже несистемність багатьох проєктів може призвести до їх цілковитого зникнення. Цьому сприяють також розпад команд та попередні обмеження, пов’язані з пандемією. Зараз, коли фінансування культури припинилося, як ніколи є розуміння того, наскільки місто підтримувало цю сферу раніше. Налагоджена та відпрацьована система “посипалася”.

Війна стала на заваді впровадженню стратегічних проєктів та ініціатив. Насамперед ідеться про Муніципальний фонд культури Львова, створення якого у Львівській міській раді погодили у липні 2021 року. Інституція мала би працювати подібно до Українського культурного фонду і, як зазначає директорка Інституту, була запланована у стратегії міста ще до створення УКФ. 

Ще одна нереалізована ініціатива — створення Резиденційного дому, сталої платформи для розвитку мистецтва та міждисциплінарної взаємодії. На звернення ІСКу управління комунальної власності ЛМР запропонувало перелік потенційних просторів для Дому, але з початком повномасштабного вторгнення його облаштування стало на паузу. На думку співрозмовниці, Фонд культури міг би не тільки залучати ресурси з міського бюджету, а й шукати грантову підтримку, що потенційно розв’язало би проблему фінансування.

Криза, спричинена війною, сприяла багатьом управлінським перетворенням. Йдеться найперше про реорганізацію мережі бібліотек. Так, у вересні створили Львівську муніципальну бібліотеку, об’єднавши дві централізовані бібліотечні системи — для дітей і для дорослих. Відтепер це єдина мережа 49 публічних бібліотек, що має спільну візію розвитку. 

Окремою ініціативою стало об’єднання Львівського органного залу та муніципального хору “Гомін”. Цей симбіоз, на думку Юлії Хомчин, мав би показати нові якісні результати. “Хор ‘Гомін’ — унікальне явище для культури України і Львова. Це чоловічий хор з давньою історією. За останній рік вони стали дуже відомими через те, що виконали саундтрек до відомого серіалу ‘Чорнобиль’. Але потенціал хору значно більший, ніж те, як вони його реалізовують. І добрий менеджмент органного залу мав би їх підсилити”, — ділиться співрозмовниця.

Під час війни надзвичайно важливим стало партнерство в галузі культури. Попри невиправні руйнування, війна, як і кожна криза, показала нові вектори для розвитку. Культурна дипломатія, мережування, подолання комплексу меншовартості — все це наповнює культуру сьогодні. Юлія Хомчин переконана: “В умовах війни відчинилося вікно можливостей. Зараз весь світ хоче знати українців, і для нас найкраще презентувати себе через культуру”.

Для планування розвитку культури у Львівській громаді місто спирається на Стратегію розвитку культури до 2025 року, яка, за словами Юлії Хомчин, хоч і потребує перегляду через специфіку воєнного часу, залишається добре обґрунтованим дороговказом. Водночас триває дискусія про те, чи доречно сьогодні напрацьовувати нову стратегію, враховуючи виклики та досвід повномасштабної війни.

У 2023 році бюджет Львівської міської ради передбачає фінансування галузі культури лише в межах захищених статей. В умовах відсутності бюджету розвитку установи, що фінансувалися з нього, перевели на основний фонд, за що 6 грудня 2022 року проголосував депутатський корпус. Співрозмовниця вважає, що бюджет на 2023 рік дозволить зберегти базу культурної сфери Львова. Натомість пріоритетними завданнями вона називає повернення та збереження людей із мистецького середовища, створення сприятливих умов для їхньої діяльності, втримання динаміки розвитку інституцій та функціонування творчих команд.

Довідково: 

Проєкт “Промоція соціальної згуртованості у громадах та посилення демократичних цінностей” реалізує Громадянська мережа ОПОРА за підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED). Його мета на локальному рівні — допомогти місцевому самоврядуванню напрацювати якісні рішення для розв’язання конкретних проблем, які виникли під час та після війни, а також забезпечення належних умов для кожного мешканця громади. Проєкт спрямований на підвищення соціальної єдності, посилення впливу громадянського суспільства на місцевому рівні та залучення неурядового сектору до подолання наслідків війни. На цьому етапі проєкт реалізовується у трьох цільових громадах (Івано-Франківськ, Львів, Рівне).