Дивитися на образи минулого: 5 фільмів програми DOCU/УКРАЇНА

Концепція цьогорічного Docudays UA проголошує: «Образ майбутнього — це те, що нам варто уявляти й втілювати вже зараз». Утім, неможливо створювати образ майбутнього, не пам’ятаючи минулого. Допомогти з цим завданням береться цього року національний конкурс DOCU/УКРАЇНА.

Більшість з п’яти фільмів, зібраних у цій програмі, про зовсім недалеке минуле, яке, однак, стало точкою відліку нової реальності — про початок і перший рік повномасштабного вторгнення. Окупація Маріуполя, життя біженців/-ок в Ужгороді, перший День Незалежності в стані повномасштабної війни. Фільми Мстислава Чернова, Дмитра Грешка і Володимира Тихого — кожен на свій штиб документують прояви війни. Страшно, але багато з того, що їм вдалося вхопити, здається, ми вже починаємо забувати. Відбувається щось нове, і ці події перестають бути частиною нашої повсякденної реальності. Або, можливо, ми свідомо відштовхуємо пам’ять про ці найстрашніші дні й місяці якомога далі, бо так легше? 

«20 днів у Маріуполі» Мстислава Чернова — документування війни, жорстке, безпосереднє й болісне. Кадри, знімати які було небезпечно, але, судячи з усього, для автора та його колеги, фотографа Євгена Малолетки — неможливо не знімати. Кадри, що вплинули на хід війни, а проте, не змінили його. Кадри, що лишилися нам як спадок, як згадка, як докази в майбутніх судах, як пам’ятник всім тим людям, що загинули в Маріуполі.

«Король Лір: як ми шукали любов під час війни» Дмитра Грешка розповідає про переселенців/-ок, які опинилися в Ужгороді та під керівництвом місцевого режисера ставлять шекспірівську трагедію. Режисер фільму спостерігає цей експеримент з арттерапії крок за кроком, від задуму до щасливого фіналу — успішної прем’єри вистави «Король Лір». У цій неспішній оповіді цікаво спостерігати за трансформацією переселенців/-ок, що за збігом трагічних обставин, відкривають самих себе по-новому. За емоційними змінами місцевих жителів/-ок, зокрема й режисера вистави, який раптом у хаосі війни бачить змогу втілити свою давню мрію.

У своєму новому фільмі «День незалежності» Володимир Тихий знову використовує прийом побудови наративу в межах «одного дня», який ми вже бачили в його попередній стрічці «День українського добровольця». «День незалежності» —  це один день народу, що, мов пазл, складається з різних реальностей незнайомих між собою людей із різних куточків країни. Військові, цивільні, безкінечні тривоги, святковий пиріг, спалена ворожа військова техніка на Майдані та промовистий напис на стінах зруйнованого будинку: «Час чує нас».

«Залізні метелики» Романа Любого розповідає про обставини збиття літака MH17. У цій стрічці архівні кадри, перформанс, документальні спостереження сплітаються в препарування риторики російської пропаганди та оприявнення інструментів масового вбивства. Ще у 2019 році, коли Любий починав роботу над стрічкою, за його словами, він відчув, що ця війна змінить світ. Надідея цього фільму — показати, що не буває війни, яка нас не стосувалася б. Будь-яка війна стосується всіх і кожного/-ої на цій планеті, і російська війна проти України — не виняток.

«Крихка пам’ять» —  інтимне, сімейне кіно, яке створювалося без прив’язок і відсилань до війни, — може здатися в цій добірці фільмом з іншої реальності та іншого життя. Але можливо, саме цей фільм, у якому молодий режисер фіксує втрату пам’яті свого діда, колись відомого й успішного оператора, створює місток між старим і новим світами, порушуючи питання сили та слабкості нашої пам’яті. Тендітності й сили наших життів. 

У фільмі Мстислава Чернова «20 днів у Маріуполі» є фраза про те, що дивитися на війну неможливо. Дуже боляче. Але дивитись потрібно. І від цього має бути боляче. Так само неможливо і боляче споглядати свого діда, який страждає від Альцгеймера, або фотографію родича, який загинув у авіакатастрофі. Неможливо і боляче дивитись на свою сім’ю, що вимушено мешкає в спортзалі незнайомого міста. Але потрібно. Без цього не вийде створити образ майбутнього.

Чільне фото: кадр з фільму «20 днів у Маріуполі».

Текст: Дар’я Бассель, координаторка програми DOCU/УКРАЇНА, директорка індустрійної платформи DOCU/ПРО.

_______

Ювілейний 20 Docudays UA відбувається за підтримки Посольства Швеції в Україні, Українського культурного фонду, Польського інституту в Києві та Чеського центру Київ. Думки, висновки чи рекомендації не обов’язково відбивають погляди урядів чи благодійних організацій цих країн. Відповідальність за зміст публікації несуть винятково його автор(к)и.

Джерело: Docudays UA.