Досвід CIVIL PITCH: як створювалося кіно громадської активності

Протягом року учасники та учасниці «CIVIL PITCH: фільми громадської активності» працювали над короткометражними документальними історіями. Це унікальний для України формат, коли громадські активіст(к)и та документаліст(к)и об’єдналися для створення стрічок, спрямованих на зміни в суспільстві. Режисер(к)и діляться своїм досвідом роботи над фільмами громадської активності.

Дмитро Тяжлов

режисер фільму «Без статусу. Україна»

Для мене це не перший фільм, який я створюю в співпраці з активістами. До цього я вже співпрацював з тими, кого обставини примусили стати активістами, так і з тими, для яких активізм – це спосіб життя. Одне з основних завдань, яке я сформулював для себе, працюючи над цим фільмом, — створити достовірну картину поневірянь шукачів притулку в Україні. Реальність їхнього життя та взаємодії з державними та недержавними організаціями є настільки абсурдними та непередбачуваними, що це складно навіть пояснити вербально, не те що фільмувати. Та ще й додатковою перепоною є те, що більшість важливих подій, таких як співбесіди, консультації, отримання матеріальної допомоги, знімати не можна. Ми знімали майже рік. І це був важкий рік для моїх героїв. І у фільмі можна побачити лише частину тих викликів, з якими вони стикалися. 

Дмитро Тяжлов представляє свою ідею фільму під час воркшопу у березні 2018-го року

Таїсія Кутузова

режисерка фільму «Ти, бля, рота закрий!»

Діяльність 16-річного Сергія Чагарова дивує. Підлітка зазвичай бачиш у кінотеатрі з попкорном, а не в сільраді з плакатом. І відвідують вони радше дискотеки, ніж державні органи з інформаційними запитами. Це надихає, але й стурбовує, бо так не повинно бути. Цей фільм – антропологія українського суспільства. Сергія оточує суцільний абсурд. Чиновники вдаються до особистих образ і навіть погроз фізичної розправи, Сергій при цьому намагається зберігати спокій і продовжує писати інформаційні запити. Коло тем, про які він пише, дуже широке: від локальної проблеми доступу до озера в Гатному до розкриття корупційних схем на мільйони гривень. Важливо було визначитись, на чому саме зробити акцент у фільмі. Коли Сергію на подвір’я підкинули вибухівку, стало зрозуміло, що насамперед треба говорити про загрозу життю активіста.

Команда фільму «Ти, бля, рота закрий!» (Таїсія Кутузова та Єлизавета Сокуренко)

Юлія Кочетова-Набожняк

режисерка фільму «Поки ви всі зі мною»

Цей рік був для мене дуже цінним досвідом одкровень та історій секс-робітниць. Їхня відкритість, довіра та можливість розділити з ними психологічний тренінг – те, що зворушило мене та підтримувало на всіх етапах роботи над фільмом. Секс-робітниці – абсолютно нова для мене тема, наразі табуйована та оклеєна стереотипами в Україні й, що найголовніше, зазвичай розказана не від першої особи. Тому для мене було важливим говорити з жінками, які мають цей досвід, а зараз працюють у соціальній сфері, щоб підтримувати та захищати інтереси інших секс-працівниць – принцип «рівний рівному» в дії. Мій чистий лист у підході до теми допоміг виокремити ключове та побачити людину, яка шукає себе, ставить питання, хоче бути щасливою та потрібною незалежно від свого досвіду. І тут за знайомство із сильними героїнями та підтримку проекту я вдячна команді «Легалайф-Україна». Героїні, які були готові щиро ділитись своїми історіями, – моя не тільки режисерська, але й людська удача. Я разом з проектом Civil Pitch за цей рік пірнула в новий світ активізму й історій – часом болючих, часом надвразливих, але точно вартих того, щоб бути розказаними. 

Режисерка Юлія Кочетова-Набожняк

Олексій Радинський

режисер фільму «Колір фасаду – синій»

Робота над фільмом про Флоріана Юр’єва та ситуацію навколо його «Літаючої тарілки» розпочалася ще до нашої участі в проекті Civil Pitch. Восени 2017 року нам вдалося здійняти доволі багато галасу щодо планів перетворити київську «Літаючу тарілку» на вхідну групу до торговельного центру Ocean Mall. У результаті виникла громадська ініціатива SaveKyivModernism, а забудовник, який за підозрілою схемою орендував у держави «Літаючу тарілку», був змушений публічно відмовитись від своїх планів (як ми зараз знаємо, це був лише тактичний маневр, адже жодних інших проектів щодо майбутнього «Літаючої тарілки» досі не оприлюднено). Від початку проект фільму супроводжував публічну кампанію на захист «Літаючої тарілки». Однак цей фільм не є стандартним «активістським фільмом» про перебіг громадянського спротиву, а сам Флоріан Юр’єв аж ніяк не відповідає стандартним уявленням про громадянського активіста чи учасника антизабудовного руху. Для мене найцікавішим було те, як людина, зайнята упорядкуванням своєї творчої спадщини, написанням автобіографії та іншими справами, якими варто займатися у віці 89-ти років, вирішує від усього цього відволіктися й узяти на себе тягар громадянської боротьби. Навіть не заради того, щоб уберегти від знищення свій власний архітектурний твір. Радше для того, щоб нагадати своїм сучасникам (тут я процитую самого Флоріана Ілліча): «Шлях капіталізму пройдено».

Перегляд відеоматеріалів фільму Олексія Радинського

Презентація фільмів-переможців «CIVIL PITCH: фільми громадської активності» відбудеться 23 березня 17:00 у кінотеатрі «Жовтень». Вхід на показ за безкоштовними квитками, які можна буде взяти у фестивальній касі кінотеатру.

Співорганізатори «CIVIL PITCH: фільми громадської активності»: Програма сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та впроваджується Pact в Україні; Goethe-Institut в Україні; Docudays UA.

Чільне фото: режисер(к)и та активіст(к)и проекту «CIVIL PITCH: фільми громадської активності» обговорюють ідеї майбутніх фільмів

Джерело http://docudays.ua