Доступність має бути для людей, а не «для галочки» – фестиваль Інклюзіон у Харкові

У рамках фестивалю доступності та безбар’єрності «Інклюзіон» на круглому столі «Доступний Харків. Бажане та дійсне»зустрілися активісти і представники обласної адміністрацій та міського виконкома.

Перші питання, які поставили активісти – чи існує стратегія доступності та яким чином влада забезпечує права людини для харків’ян з інвалідністю?

Заступниця міського голови з питань охорони здоров’я та соціального захисту населення Світлана Горбунова-Рубан розповіла, що стратегія міста у напрямку безбар’єрності існує. Діяльність на цій царині, зокрема, погоджується з громадським суспільством а саме відбуватися співпраця з комітетом доступності, який, до слова, вона очолює. “Доступність перш за все вимагає серйозних фінансових вкладень. Ми знаємо усі проблеми, але їх вирішувати пропонуємо всім разом”.

Віце-президент ХМГОІ «КРЕАВІТА», член виконавчого комітету Харківської міської ради, Олена Шингарьова навела приклади спільної роботи щодо покращення доступності для маломобільних вулиці Сумської: “Студенти університету міського господарства розробили проект, і за підтримки небюджетного фінансування, ми почали усувати бар’єри на головній вулиці міста”. Окремо вона наголосила, що існують спеціальні соціальні послуги, наприклад – соціальне таксі, яке можна замовити для людини, яка має посвідчення про інвалідність.

Правозахисниця та організаторка фестивалю Марія Ясеновська зазначила, що у місті, дійсно, з’являються пандуси, проте, часто ці пандуси чи рейки не пристосовані до користування. “Через ями біля підйомів, непродумані загорожі, відсутність перил такі об’єкти не сприяють безбар’єрності, а навпаки, створюють додаткові загрози та ілюзію доступності.

“Табличка шрифтом Брайля біля входу у адмінбудівлю чи кнопка виклику працівника – це не доступність. Доступність, інклюзія – це створення умов, коли зручно всім – зрячим і незрячим, пішоходам і людям на візках, а не навпаки – ексклюзивне надання якихось спеціальних послуг для певних груп”, – каже голова обласної організації незрячих юристів та член комітету доступності Олег Лепетюк.

Спільно на круглому столі розібрали і кейс станції метро Перемога, який свідчить — про берзбар’єрність у розбудові інфраструктури міста все ж не забувають.

Наразі вона перша і єдина у Харкові збудована з урахуванням вимог доступності. На станції є ліфт, яким дозволено користуватись людям з інвалідністю та людям похилого віку, щоб спуститися до потягів без супроводу та допомоги. На жаль, згідно інструкцій, цим ліфтом не можуть користуватись інші маломобільні – наприклад, батьки з дитячими колясками, тож проінклюзивність поки що говорити зарано.

Олег Лепетюк розповів, як спрацьовувала “доступність для галочки” під час будівництва станції: “На станції збиралися класти рельєфну плитку так само неправильно, як і на сусідній Олексіївській — на першу та останню сходинку. Але ж така плитка попереджує незрячу людини про зміну рівнів, і має розташовуватись перед сходинками, щоб людина встигла зорієнтуватись. Ми почали бити на сполох, доказувати, звіряти норми (які, до речі, часто не узгоджені між собою). Поки розбиралися, нас навіть звинуватили, що ми не прийшли й не розповіли про це раніше”.

За словами родичів людей з інвалідністю, інші станції метро доступні тільки якщо заздалегідь попросити про допомогу співробітників метрополітену, домовитися про підйом або ж приходити з власною “групою підтримки”. “Подібні прохання про допомогу є приниженням людської гідності. Може для когось такі прохання є нормою, але я хотів би самостійно пересуватися та користуватися громадським транспортом. Метрополітен у європейських містах також не повністю безбар’єрний, але є можливість побудувати маршрут, на якому не буде перешкод”, – розповів незрячий журналіст Володимир Носков.

Та все ж активісти та присутня представниця Департаменту соціального захисту населення ХОДА Тетяна Печура впевнені, у Харкова та області є шанси впустити в суспільне життя людей з інвалідністю та маломобільні групи. І важко визначити, чому варто спершу надавати перевагу — рівним тротуарам чи звуковим сигналам біля входу в метро. “Інклюзивність створюється за умови системної роботи влади, підтримки громадськості та відповідальності бізнесу. Найбільші бар’єри в наших головах поступово зникають, суспільство нарешті все менше жаліє людей з інвалідністю. Прийшла черга новим проектам та баченням, і сьогодні ми виявили достойні ідеї та головне упевнилися, що харків’яни готові активізуватися за для перетворення міста на комфортне середовище для людей з будь-яким набором потреб”, – підсумувала організатор фестивалю та круглого столу Марія Ясеновська.

Довідкою про фест

Протягом наступних трьох днів лідери громадських організацій людей з інвалідністю, правозахисники та волонтери обговорюватимуть протидію дискримінації людей з інвалідністю і шукатимуть способи включити інклюзію, тобто впустити у суспільне життя ті, групи, котрі рідко лишають свої домівки чи райони. https://www.facebook.com/events/1106924226041815/