Дослідження у сфері ВІЛ/СНІД в Україні за 2020 рік

Перший випуск друкованого періодичного видання: «Стратегічна інформація щодо ВІЛ/СНІДу в Україні» містить основні результати, висновки та рекомендації досліджень проведених Альянсом у 2020 році. У доступній формі можна ознайомитися з актуальною інформацією щодо ВІЛ/СНІДу та ключових груп населення в Україні і, надалі, використовувати її у роботі (планування проектів та інтервенцій). Цей ресурс полегшить роботу НУО, державним та медичним представникам у плануванні своєї діяльності та використанні доказової бази для ухвалення рішень.

Які дослідження можна знайти у буклеті?

Ми намагалися зробити зміст буклету максимально різноманітним за темами, щоб кожен з фахівців знайшов цікаву та корисну для себе інформацію. У ньому містяться результати досліджень за загальними темами щодо ВІЛ-інфекції (наприклад, динаміка смертності від ВІЛ/СНІДу за 5 років в Україні, профілі недіагностованих випадків ВІЛ), а також більш вузькими (наприклад, надання послуг з профілактики та тестування для конкретної ключової групи).

В першому випуску видання міститься:

• оцінка поточного статусу епідеміологічного нагляду щодо смертності від ВІЛ-інфекції в Україні станом на 2020 рік;
• аналіз поширеності ВІЛ-інфекції серед вагітних у регіонах PEPFAR України за 2017-2019 роки;
• профілі недіагностованих випадків ВІЛ в Україні;
• оцінка профілактичних інтервенцій для транс*людей в Україні та визначення шляхів їх покращення;
• чоловіки, які мають секс з чоловіками: портрет зрілої та старшої групи (35+);
• зміни ін’єкційної наркосцени за п’ять років в Україні та виклики для громадського здоров’я;
• профіль осіб, втрачених для подальшого спостереження (lost to follow-up) на основні даних OCF+CITI за 2019 рік.

Оцінка поточного статусу епідеміологічного нагляду щодо смертності від ВІЛ-інфекції в Україні станом на 2020 рік

За період 1978–2019 років кумулятивно померло з різних причин 15% всіх зареєстрованих пацієнтів з ВІЛ-інфекцією. Незважаючи на широкий доступ до АРТ, відсоток осіб, які не отримали лікування, залишається стабільно високим. У 2019 році їх частка серед загалу померлих ЛЖВ склала 60,4% (43,1% – серед померлих від СНІДу). Серед усіх ЛЖВ, які померли від СНІДу, у 2019 році 56,9% отримували АРТ, а майже третина (29,7%) перебувала на АРТ більше 12 міс., що може свідчити про недостатню прихильність до лікування та пізній його початок.

Показники смертності серед ЛЖВ мають регіональну специфіку. Найбільша частка померлих ВІЛ-позитивних осіб припадає на Дніпропетровську, Одеську та Донецьку області. Ще у двох областях – Миколаївській та Кіровоградській – рівень смертності серед ЛЖВ перевищує загальнонаціональні показники. У чотирьох регіонах України – Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій та Волинській областях – спостерігається тенденція до зростання смертності серед ВІЛ-інфікованих.

Частина смертей, пов’язаних з ВІЛ, ховається за цифрами кількості померлих з інших причин. Це пов’язано з тим, що частина померлих не знала про свій ВІЛ-позитивний статус або не мала бажання його розкривати, а тестування крові на ВІЛ-інфекцію померлих практично не проводиться.

 Профілі недіагностованих випадків ВІЛ в Україні

Значна частка ЛЖВ в Україні на момент звернення за послугами тестування на ВІЛ вже були інфіковані протягом багатьох років. За результатами аналізу даних медичної інформаційної системи «ВІЛ-інфекція в Україні» (МІС ВІЛ) у регіонах PEPFAR, 41% усіх зареєстрованих випадків ВІЛ-інфекції у 2018 році становили особи, ВІЛ у яких діагностовано на пізніх стадіях (згідно показника CD4 <200 копій). До того ж, ситуація з роками погіршувалася – у 2010 році серед нових випадків ВІЛ у регіонах ПЕПФАР лише 31% ЛЖВ мали пізні стадії за результатами тестування на CD4.

Пізня діагностика ВІЛ найбільш імовірна серед ЛЖВ старшого віку, чоловіків та серед тих, хто був протестований за будь-яким кодом, окрім коду для гомосексуального шляху передачі ВІЛ, у порівнянні з групою жінок, які тестувалися на ВІЛ під час вагітності. Пізнє тестування часто роблять людям, у яких вже розвиваються та діагностовані симптоми, оскільки вони не вважаються ключовими групами населення. Це втрачена можливість для діагностики ВІЛ, а ще це свідчить про нагальну потребу підвищувати обізнаність лікарів щодо тестування на ВІЛ та клінічних ознак захворювання.

Недіагностовані випадки ВІЛ-інфекції доцільно шукати серед людей, які вживають ін’єкційні наркотики (ЛВІН) та їх соціального оточення;  колишніх ЛВІН; чоловіків 35-55 років; ЛЖВ, яким встановлено діагноз під час тестування в медичному закладі за ініціативи медичного працівника та жінок, яким встановлено діагноз ВІЛ під час вагітності.

Чоловіки, які мають секс з чоловіками: портрет зрілої та старшої групи (35+)

Поширеність ВІЛ-інфекції серед чоловіків, які мають секс з чоловіками (ЧСЧ) останніми роками збільшується. За результатами досліджень серед ЧСЧ, рівень поширеності ВІЛ-інфекції становить 7,5%. Цей показник зростає серед чоловіків віком до 25 років і становить 6,7%, у групі 25-34 роки – 7,9%, у ЧСЧ віком від 35+ – 8,1%. Найвищий рівень поширеності ВІЛ серед ЧСЧ зареєстровано у Донецьку (22,8%), Чернігові (14,3%), Одесі (13,0%), найнижчий – у Сумах (0,3%).

ЧСЧ середнього та старшого віку можна охарактеризувати як зрілих особистостей, які мають сформований життєвий уклад, свої звички та хобі. Вільний час є більшою цінністю для ЧСЧ 35+ через значне робоче навантаження та необхідність самостійно забезпечувати власні життєві потреби. Найбільш популярним середовищем для пошуку контактів ЧСЧ 35+ є віртуальний світ, а для мешканців маленьких населених пунктів інтернет є єдиним прийнятним засобом універсальної комунікації (не лише знайомства, а й пошук розваг та інформації). Ризиковані практики ЧСЧ 35+ пов’язані здебільшого зі способом життя (вживання алкоголю та паління, наявність, крім постійного партнера чи партнерки, інших сексуальних контактів), ніж із належністю до групи ЧСЧ.

Діяльність ВІЛ-сервісних організацій повинна брати до уваги, що існуючі на сьогодні послуги з профілактики ВІЛ-інфекції є лише частково цікавими для ЧСЧ 35+. Ця група здебільшого може дозволити собі купляти презервативи і лубриканти, тоді як ті, що пропонуються в НУО, не відповідають очікуванням щодо якості, а для їх отримання необхідно ще й витрачати певний час. Інформаційно-освітні матеріали містять інформацію, яка вже відома респондентам або її легко знайти в інтернеті. Діяльність ком’юніті-центрів часто зосереджується на потребах молодих та ігнорує потреби старших ЧСЧ у безпеці. Послуги з тестування на ВІЛ не є актуальними для клієнтів, які вже обізнані щодо свого ВІЛ-позитивного статусу. Актуальними залишаються психологічні та юридичні консультації, а також переадресації до дружніх консультантів, перелік яких має бути розширеним із включенням андрологів, сімейних лікарів, урологів тощо. Послуги з консультування повинні враховувати наявність постійного партнера чи партнерки, зокрема мають бути доступними послуги для пар. Позиціонування НУО для ЧСЧ не як ВІЛ-сервісної організації, а як чогось значно ширшого може сприяти залученню представників цієї групи. Спектр проблем ЧСЧ 35+ подібний до того, які мають люди у кризі середнього віку. ЧСЧ 35+ багато працюють, не завжди різноманітно проводять вільний час та мають проблеми (зокрема, психологічні), які пов’язані зі вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин. Успіх НУО щодо залучення ЧСЧ 35+ в якості клієнтів залежить від того, наскільки організація зможе інкорпорувати в свою діяльність елементи дозвілля.

Аналіз поширеності ВІЛ-інфекції серед вагітних у регіонах PEPFAR України за 2017-2019 роки

Аналіз тенденцій щодо ВІЛ серед вагітних жінок є проксі-індикатором переходу епідемії ВІЛ-інфекції на загальне населення і дозволяє визначити райони та міста з високими показниками поширеності вірусу. Ці дані можуть використовуватися для прийняття рішень про розширення програм профілактики та тестування на ВІЛ на нові райони та міста і є одним з індикаторів оцінки ефективності таких проєктів на місцях.

Найвищий рівень поширеності ВІЛ серед вагітних у 2019 році зафіксовано у Донецькій (0,56), Миколаївській (0,47) та Херсонській (0,42) областях, найнижчий – у Полтавській (0,13). Частка районів з поширеністю ВІЛ щонайменше удвічі вища за обласний показник – коливається у межах від 8,7% (Миколаївська обл.) до 37,5% (Запорізька обл.). Протягом 2017–2019 років поширеність ВІЛ серед вагітних зросла у Черкаській області (0,19–0,30); щорічне зниження фіксується в Одеській (0,71–0,38), Київській (0,35–0,22), Дніпропетровській (0,56–0,29) та Кіровоградській (0,22–0,14) областях.

 Чим допоможе інформація досліджень, які опубліковані у буклеті, організаціям, які працюють в сфері ВІЛ/СНІДу?

Ми переконані, що ефективні управлінські та програмні рішення у боротьбі з епідемією ВІЛ-інфекції повинні прийматись тільки на основі надійних даних, результатів досліджень та якісної аналітики. Разом з тим, кожна хвилина роботи у цій сфері є цінною та вирішальною і, не завжди є час на ознайомлення з повною версією матеріалів або пошук необхідних звітів в Інтернеті. Зазвичай, повний звіт одного дослідження займає від 50 до 100 сторінок тексту, у буклеті ж інформація викладена на 3-4 сторінках, без втрати повноти даних. У разі потреби у більш детальному вивченні тієї чи іншої теми – у буклеті вказані посилання на повну версію звіту в онлайн або друкованому форматі.

 Як безкоштовно отримати буклет:

Щоб замовити та безкоштовно отримати видання потрібно до 7 лютого 2021 року заповнити онлайн-форму (https://forms.gle/safZ3CJzRDvPWkvA9), вказати свої контактні дані і очікувати доставлення за вказаною адресою.

 Друковане видання виходитиме 1 раз на рік і присвячуватиметься Всесвітньому дню боротьби зі СНІДом. У 2021 році очікується два випуски буклету – у січні та напередодні 1 грудня.