COVчег— безкоштовна психологічна підтримка медиків у тривожні часи карантину

“Медики не звикли покладатися на чужу допомогу, а тим паче просити про неї. Багато хто вважає такий досвід ганебним, принизливим і просто заплющує очі на своє психічне здоров’я. Є навіть такі пацієнти, які бояться вмикати відеозв’язок на психотерапевтичних сеансах через страх бути викритим та деанонізованими.” — Ольга Кітура, керівниця проекту, лікар-психотерапевт.

Проект COVчег  — це ініціатива Благодійного Фонду «Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького», що знаходиться в управлінні Львівської Архиєпархії УГКЦ. Суть проекту, підтриманого Міжнародним фондом «Відродження» у рамках конкурсу «Людяність і взаємодопомога», полягає у наданні безоплатної психологічної допомоги лікарям та медичним працівникам, які почуваються незахищеними у часи кризи, викликаної пандемією COVID-19.

Кампанія підтримки стартувала у середині липня, і за короткий час цієї активності можливістю отримати професійну психологічну допомогу скористалося близько 20 осіб.

Команда COVчегу. Фотографія з архіву Центру Психічного Здоров’я

Виклики поступають звідусюди: Київська, Львівська, Дніпропетровська області, тому від початку COVчег запланував як офлайн, так і онлайн сеанси підтримки. Таким чином, долаються територіальні обмеження і будь-хто отримує змогу звернутися по допомогу. Сеанси тривають близько години, але часто можуть бути і довшими. 

Найчастіші проблеми, про які комунікують пацієнти, можна умовно розділити на три категорії, і всі вони стосуються їхньої власної долі: 

• страхи через медичну реформу
• особисті стосунки (родина, близькі)
• пандемія та карантинна ситуація

У людей, які звертаються, підвищена тривожність, їх непокоїть як ризик заразитися коронавірусною інфекцією, так і безліч інших чинників в особистому та професійному житті.

Зокрема, багатьом йдеться про напруженість через медичну реформу, урізання бюджетів та зміну фахової системи, до якої вони звикли. Відсутність гнучкості та самостійності, страх власної непотрібності, емоційне вигорання — це найчастіші симптоми, про які так складно, неохоче і не відразу розповідають особи, що звертаються до COVчегу.

Команда COVчегу. Фотографія з архіву Центру Психічного Здоров’я

Насправді, психологічна допомога, тим паче в умовах стілької криз та стресів, —  це адекватна і надзатребувана практика, в якій немає місця осуду чи сорому.

В Україні, на жаль, відсутня відповідна культура, аби люди відчували себе вільніше та розкутіше, і зверталися зі своїми проблемами до фахівців. однак міжнародний досвід свідчить про важливість таких тенденцій. Наприклад, у березні цього року ВООЗ оприлюднив посібник “Психічне здоров’я та психосоціальні міркування під час спалаху COVID-19”, в якому викладені рекомендації щодо підтримки ментального та психосоціального благополуччя різних груп населення під час пандемії.

Scientists wear gloves and hold syringes and then bend their heads.

Варто пам’ятати, що звернутися із проханням про допомогу — не соромно та не дивно.

Дистрес, розгубленість, відчай та пригніченість є природними проблемами, що виникають у складних умовах, і такі реакції зрозумілі у медиків, які працюють із людьми та їхніми життями. Саме тому не можна забувати чи стидатися свого здоров’я, піклуючись про благополуччя інших.

COVчег триває, організатори розказують про подальші плани: сама програма розрахована на 4 місяці із можливістю продовження. Також вже записано вебінар про конфлікти та заплановано запис ще трьох актуальних відео до кінця вересня.

Запрошуємо слідкувати за новинами та досягненнями Центру Психічного Здоров’я Шпиталю Шептицького.

#ПрямуємоРазом #MovingForwardTogether #ЛюдяністьВзаємодопомога #StopCoronavirus

Над матеріалом працював: Андрій Мирошниченко

ДЖЕРЕЛО