Чи мають люди з інвалідністю незалежність та свободу, за які Україна бореться?

12-го та 15-го вересня в Києві та Луцьку відбулися перші покази форум-вистави “Мій дім” у партнерстві Благодійним Товариством “Джерела”, Українським Державним Університетом імені Михайла Драгоманова, Київським Університетом імені Бориса Грінченка та Інклюзивним Хабом у Луцьку.

Повторні покази форум-вистави відбудуться в Києві вже цього тижня 10-го жовтня о 13.00 за адресою: вулиця Олександра Кониського, 8/14, Гуманітарний корпус НПУ ім. М.П. Драгоманова, 1 поверх та 13 жовтня о 16.00 VCENTRI HUB вул. Володимирська 51-Б. Співатор_ками та актор_ками форум-вистави стали люди з ментальними порушеннями, учасни_ці інклюзивної театральної студії в Благодійному товаристві “Джерела” під керівництвом Тамари Наук та Яни Салахової, голови ГО “Театр Змін” за підтримки Українського культурного фонду.

“Невидимість, відсутність системи, часу та фінансування. Усі хочуть жити життя, яке не буде складатися тільки з вирішення побутових проблем. Просто деяким потрібно трохи більше допомоги для цього” – так побачила ключову ідею вистави одна з глядачок. “Треба більше висвітлювати проблеми суспільства, зокрема людей з інвалідністю” – додає інша.

“Мій Дім” – форум-вистава, яка запрошує прожити історію дівчини з ментальними порушеннями, відчути її страхи, бажання та перешкоди, які заважають жити незалежно власному домі без підтримки родичів в умовах повномасштабного вторгнення.

“Для людини з інвалідністю, коли не має більше можливості в її батьків опікуватися нею або родичі більше не мають можливості підтримувати її – перспективи дуже сумні, оскільки в нас існує тільки можливість потрапити до будинку-інтернату. Це і є закладом несвободи, де люди живуть в певних обмежених умовах. Немає там можливості реалізовувати свої потреби і прагнення. І ми шукаємо альтернативу, яку вже давно мають країни Європи, де є будинки підтриманого проживання, є асистенти, які допомагають людині проживати у власних помешканнях” – каже Тамара Наук, співрежисерка форум-вистави

Повномасштабне вторгнення довело неспроможність закритих інституцій захистити або евакуювати людей. Цей болючий досвід вказує на необхідність створити систему надання послуг підтриманого проживання на рівні держави та припинити фінансування інституцій, які системно порушують права людей з інвалідністю. З 2017-го року розпочалася реформа “деінституціалізації”, яка досі не завершена і не дає жодної альтернативи та вибору людині з інвалідністю, оскільки держава не готує таких фахівців та не фінансує надання послуги підтриманого проживання в Україні. Збільшення таких людей серед захисників та захисниць, які повертаються з фронту, робить цю проблему ще більш нагальною та гострою.

Формат форум-вистави залишає відкритим кінець вистави. Історія завершується на піку конфлікту, тим самим залишаючи простір глядачам та глядачкам втручатися та змінювати хід подій, добачи свій життєвий досвід та компетенції, щоби підтримати головну героїню. Після форум-показу, глядачі та глядачки, серед яких були студент_ки спеціальності “Соціальна робота”, заповнити зворотній зв’язок і абсолютна більшість дуже низько оцінює залученість держави у вирішення цього питання. З іншого боку, формат публічного обговорення соціальної проблеми через форум-театру змусив більшість усвідомити потребу в єдності.

“Тільки об’єднавшись ми можемо почати рухати систему. Якщо нас буде багато, буде більша вірогідність, що нас почують”. А одна зі студенток зрозуміла, навіщо отримує цю спеціальність “Ця вистава надихнула мене рухатися далі в цій сфері та допомагати людям з інвалідністю”