“Човниковий біг” та реформування правоохоронної системи України

Експерти Харківської правозахисної групи та Центру досліджень правоохоронної діяльності розробили стратегію розвитку органів внутрішніх справ, яку обговорили на цьому тижні у Міністерстві внутрішніх справ України. Міністр схвалив стратегію, тож зараз документ допрацьовується для винесення на розгляд уряду.

Реформа правоохоронних органів є одним із нагальних завдань в нашій державі, де кожний 83-й працюючий громадянин отримуває зарплату від МВС України, де рівень довіри громадян до міліції максимально сягав лише 3-5%, а після подій Євромайдану цей показник, за даними впав до 0,8% опитаних. Лише протягом 2013 р. МВС отримало близько 195 тисяч звернень громадян стосовно неправомірних дій правоохоронців – в середньому по одній скарзі на кожного атестованого працівника органів внутрішніх справ.

Застаріла структура та система відомчого управління утримує МВС на стадії непропорційно великого «міністерства міліції», ефективність роботи якого оцінюється надуманими показниками.

“Серед списку нормативів фізичної підготовки міліції є човниковий біг, – пояснює на прикладах неефективність існучої системи голова Центру досліджень правоохоронної діяльності Олег Мартиненко. – Чому він туди потрапив не знають навіть інструктори з фізичної підготовки. Адже важко уявити, що в реальній ситуації міліціонер бігає 10 метрів від однієї точки до іншої, намагаючись встигнути зробити 10 таких «ривків» за 30 секунд. А вправа родом із 40-60 років минулого століття. Походила вона від нестерпних умов в тимчасових та слідчих ізоляторах, де завжди була задуха через відсутність нормальної вентиляції. І тоді, щоб полегшити заарештованим їх перебування у камерах, працівники ОВС трохи відчиняли двері, тримаючи їх проте на ланцюжках, аби арештанти не втекли. У разі ж, коли заарештовані вдавалися до спроб вирватися або ж назрівала інша загрозлива ситуація, від працівника ОВС вимагалося, аби він швидко-швидко позахлопував би усі двері. Саме тоді він і бігав таким собі «човником» від однієї камери до іншої. Смішно сказати, але досі міліція продовжує здавати човниковий біг як реліктовий норматив часів НКВС”

Забезпечення умов праці персоналу МВС залишається вкрай незадовільним. Майже 30% зарплати підлеглих залежить від суб’єктивного ставлення до них керівника. Політичний вплив поглиблюється хронічним недофінансуванням МВС, якому надається лише 40% від передбаченого законом бюджету. Водночас за МВС законодавчо закріплюється право отримувати решту коштів за рахунок громадян та інших недержавних джерел фінансування, що на практиці призводить до існування широкого спектру адміністративних послуг МВС, із необґрунтовано завищеними тарифами, монопольним ціноутворенням та відсутністю стандартів цих послуг.

Окремою проблемою є укорінена непрозора політика МВС та закрито-упереджене ставлення до стосунків з громадськістю. Сьогодні у складі атестаційних комісій відсутні представники громадськості, потерпілі громадяни не мають можливості повноправно долучатися до ходу службових розслідувань за їх скаргами, скасована практика мобільних груп з моніторингу забезпечення прав людини в діяльності міліції.

“Міліція в Україні виконує нав’язану з радянських часів неправильну рольову установку, “борця зі злочинністю”. Звідси і мілітаризована модель її поведінки, що переслідує одну мету – вижити та перемогти суперника. Це ми яскраво побачили і 30 листопада під час розгону мирної студентської демонстрації і надалі протягом усіх подій Євромайдану. У демократичних країнах на першому плані профілактика правопорушень та сервісна функція цього органу, яка базується на тісному зв’язку із місцевими громадами. У цьому напрямку має рухатися і Україна” – вважає координатор Євромайдан SOS Олександра Матвійчук.

Із текстом стратегії можна ознайомитися за посиланням.

Джерело : Євромайдан SOS