«Бути сильнішим»: в Миколаєві обговорили проблеми гендеру та об’єктивації

В Миколаєві обговорили проблеми гендерної нерівності, домашнього насильства та об’єктивації в рекламі і сучасному мистецтві. Учасники дискусії вчилися виходити за межі звичних шаблонів і стереотипів, а також намагалися розібратися, чому оголені частини тіла – табу в українському суспільстві. І навіщо рекламники використовують жінок в ролі оголеного реквізиту?

На ці та інші питання відповідали експерти з Херсона під час відкритої лекції-дискусії «Гендер, гендерна нерівність і об’єктивація», яка пройшла в рамках фестивалю мистецтв Mykolaiv ART WEEK: Блок «Più Forte» («Бути сильнішим») за підтримки ГО «Центр Соціальна Дія» та Норвезького Гельсінського Комітету.

За словами Марини Усманової, гендерної експертки, активістки феміністичної організації «Інша», чоловіка і жінку можна порівняти з «гаманцем», де перший буде набитий грошима та кредитними картами, а другий – обов’язково рожевий. Це проста і зрозуміла ілюстрація гендерних очікувань, які нав’язуються кожному з нас з дитинства.

«Гаманці чарівні, як метафора. Це наші гендерні очікування, які накладаємо на чоловіка і жінку. Ми хочемо їм відповідати, аби бути схваленими суспільством. Несхвалення соціуму може вбити. Ми ж соціальні істоти, – вважає Усманова. – Якщо суспільство схвалює ставлення до жінки, як «макіяж, багато дітей і смачний борщ», а вона, раптом, хоче стати пілотом, їй доведеться за це чимось заплатити. І за те, що вона не виконує ці очікування, їй може від суспільства «прилетіти». Те ж саме про чоловіків».

За словами експертки, люди змалечку постійно чують від батьків різні штампи і стереотипи: «Не плач, бо ти хлопчик!», «Не бийся, бо ти дівчинка!», «Ти будеш захисником», «Ти будеш красунею», «Якщо не служив – не чоловік», «Якщо не вмієш готувати – не жінка». Такі нав’язані формули часом не дають можливості побачити саму людину, а це вже проблема.

«Не у всіх чоловіків виходить виправдовувати такі очікування: годувати сім’ю, дати по пиці тощо. Тим паче, далеко не всі чоловіки прагнуть цього. Якщо він не виправдовує їх, то суспільство починає застосовувати до нього певні санкції. Якщо він сидить з дітьми, поки заробляє дружина, то суспільство йому скаже: «Ти альфонс і підкаблучник». Суспільство йому цього не пробачить. Тому через такі гендерні очікування жіночий та чоловічий гаманці виглядають саме так», – говорить Марина Усманова.

Ті ж гендерні штампи застосовують, коли людина приходить влаштовуватися на роботу. І тут вже має місце дискримінація.

«Якщо у жінки є маленькі діти, вони ж будуть хворіти. Коли ж ти будеш працювати? А якщо у тебе немає дітей, ти ж народиш! Бо ти жінка. Роботодавець дуже багато разів подумає, перш ніж взяти її на роботу. Це про гендерну нерівність», – вважає експертка.

Порушена спікерами тема відносин та соціальної нерівності, зокрема нерівні можливості кар’єрного росту для чоловіків і жінок, підняла хвилю обговорення серед учасників.

На думку квір-активіста, гендерного експерта Дана Федосєєва, ще одним проявом нерівності вважають об’єктивацію, коли людину або її тіло розглядають як інструмент для досягнення якоїсь мети. Наприклад, для продажу дивану та в інших маркетингових прийомах.

«Гендерні речі змінюються від культури до культури, і не скрізь вони однакові. Наша реакція на оголене тіло – це не інстинкт. Наша реакція – це культурний код. Це те, до чого нас привчили. Те, як нас виховали. Виробники товарів і послуг цей культурний код всіляко розвивають, маніпулюють ним і направляють собі на користь, – вважає активіст. – Якщо немає табуйованості оголеного тіла, об’єктивація відразу змінює сенс. За умови табу на оголене тіло, гола жінка на дивані в рекламі легко продає цей диван. За умови відсутності такого табу, залишається лише диван».

Під час обговорення спікери продемонстрували добірку об’єктивуючої реклами та приклади відповідних творів мистецтва, аби звернути увагу на проблему.

За словами спікерів, в сучасному суспільстві оголеність дуже сексуалізована. Але не все оголене тіло – це об’єктивація. Наприклад, скульптура «Мислитель» роботи Огюста Родена зображує оголеного чоловіка. Але його нагота – це не те, що відразу спадає на думку. Увага глядача зупиняється саме на стані персонажа, на його думках і почуттях, які передав скульптор.