Бездіяльність районної влади створила загрозу здоров’ю мешканців цокольних квартир

Будинок № 61-а по вул. Великій Китаївській у Голосіївському районі м. Києва  – це 5-поверхова цегляна “хрущівка”, побудована у 1961 році. Квартири найнижчого поверху цього будинку розташовані у цоколі цього будинку. Мешканці кв. № 1 проживають у цій квартирі з 1976 р., у кв. № 2 – з 2008 р., у кв. № 24 – з 1996 р.у кв. № 46 – з 1993 р. Поселившись у свою квартиру, кожен зробив у ній необхідний ремонт, облаштування, надіявся на щасливе мешкання.

Але згодом всі помітили, що у квартирі зовсім немає сонячного світла, повітря задушливе, сире, на стінах з’являється пліснява, шпалери відшаровуються, паркет у багатьох місцях здутий. Повторні ремонти лише тимчасово усувають дефекти зовнішнього вигляду стелі, стін. Протягом усього року у квартирах холод, сирість.

Так виглядають деякі стіни цих квартир.

Весь час проживання у цих квартирах їх мешканці хворіють. Особливо страждають діти.  2001 р. мешканець кв. № 24 запросив районного санітарного лікаря для обстеження і надання висновку про санітарний стан квартири. Наслідки  приголомшили. Санітарний лікар у листі від від 27.04.2001 р. № 986 зробила такий висновок: Обстежена квартира знаходиться в цокольному поверсі будинку, що суперечить вимогам БніП 2.08.01-89 “Жилые здания” п. 1.43.

З цього висновку мешканці дізналися, що їх квартири, з 1989 р., непридатні для проживання, оскільки розташовані у цокольному поверсі.

Це підтвердили і наступні висновки державних експертів київської державної будівельної лабораторії, які у актах від 06.05.2005 р. № 130/90 і від 21.01.2014 р. № 183/79 написали: Сирість огороджуючих конструкцій погіршує експлуатаційні якості і не відповідає санітарно-технічним вимогам щодо житла. Стан квартири з кожним роком погіршується. Усунути в кв. № 24 сирість стін та періодичну високу вологість повітря неможливо. Приміщення квартири не відповідають вимогам СНиП 2.08.01-89 п. 1.43, п. 2.5 ДБН В.2.2-15-2005 “Житлові будинки. Основні положення” (розташовувати житлові приміщення в підвальних та цокольних поверхах недопускається)”; п. 2.24 ДБН В.2.2-15-2005 “Житлові будинки. Основні положення” (Мінімальна площа кухні в дво- та більше кімнатних квартирах повинна бути не менше 8 кв. м.”

Про те, що у кв. № 24 відсутня інсоляція, у 2009 р. зробила висновок найавторитетніша спеціалістка на Україні з питань інсоляції, – наукова співробітниця Українського Державного Інституту санітарії і гігієни ім. Марзєєва К. Д. Фещенко. З цього висновку мешканці цих квартир дізналися, що кв. № 24 — північної орієнтації і вважається такою, що не має інсоляції (проникнення до квартири, крізь вікна, прямих сонячних променів), з 1962 р., коли були прийняті перші державні санітарні норми (СніП) про інсоляцію. Таку ж, північну, орієнтацію мають і вікна усіх інших цокольних квартир цього будинку, значить, у також немає інсоляції.

З цих санітарних і будівельно-технічних висновків мешканці цих квартир зрозуміли, що їх квартири – нежитлові за їх санітарно-технічними показниками. І якщо при введенні в експлуатацію у 1961 р. таких санітарно-будівельно-технічних норм іще не було, то пізніше, з 1983, 1989 років вони з’явилися і наступними роками підтверджувалися оновленими СНіПами.

Грунтовний нормативний документ про інсоляцію прийнятий міністерством охорони здоров’я СРСР у 1982 р.: СНиП 2605-82. У ньому детально визначені норми і правила інсоляці будівель: У 1–3-кімнатних квартирах нормована довготривалість інсоляції має бути забезпечена не менше, ніж в одній кімнаті. Для Києва (центральна зона в діапазоні географічних широт 58°–48° північної широти) розміщення і орієнтація житлових і громадських будівель повинні забезпечувати довготривалість безперервної інсоляції не менше 2,5 годин на день на період від 22 березня по 22 вересня року.

Ці вимоги до інсоляції і цоколя підтверджені санітарними нормами і правилами наступних років: СНиП 2.08.01-89*; СанПіН 173-96 п.4.6; ДБН України В.2.2-15-2001 Житлові будинки. Основні положення; ДБН України В.2.2-15-2005.

У цих квартирах підлога завжди холодна, сиро, грибок та ін., що негативно впливає і на здоров’я мешканців, і на довговічність ремонту (шпалер і тиньку), і на строк експлуатації побутової техніки. Неприємними “побічними ефектами” є запахи з вікон, затікання опадів у негоду тощо. Влітку прохолодно, взимку холодно.

Люди настійливо рекомендують утримуватися від проживання у цокольній квартирі. Причина — сирість, задуха, холод, газ радон, який накопичується у закритих непровітрюваних приміщеннях першого, а особливо — цокольных і підвальних поверхів більше 40 беккерелів на кубічний метр. Має бути обов’язковий висновок про концентрацію радона у приміщеннях (див.: Анатолій Мельник E-mail: [email protected] http://zhurnal.lib.ru/m/melxnik_anatolij_antonowich).

Це стосується і інсоляції. Низька інсоляція негативно впливає на зір, ріст, обмін речовин. Недостатність сонячних променів є потужним стресоуворюючим фактором – відсутність світла може стати причиною зниження настрою і депресії у мешканців квартири. Недостатність сонячного освітлення у житловій квартирі може привести до зниження настрою, навіть до депресивного стану мешканців. Інсоляція – вкрай життєво необхідна для кожного житлового приміщення, оскільки створює відповідний мікроклімат у квартирі і є однією з умов придатності квартири для проживання. Сьогодні ніхто не заперечує бактерицидної дії сонячного світла. Давні греки: говорили “У житло, куди не попадають сонячні промені, часто приходить лікар”.

Проте, ніхто з мешканців цих квартир, коли вони вселялися у свої квартири цокольного поверху, не знав про шкідливість цокольного поверху та відсутності інсоляції. Ці квартири офіційно були і тепер офіційно зареєстровані як житлові.

Незважаючи на неодноразові звернення до районої адміністрації мешанців цих квартир визнати їх квартири непридатними для проживання, враховуючи, що ці квартири розташовані у цокольному поверсі і не мають інсоляції, провести реконструкцію квартир з відселенням їх мешканців у придатні для проживання приміщення сучасної забудови, державні посадовці району зовсім не розглядають цоколь і відсутність інсоляції як підстави для вирішення звернень. Причому, робиться це у звичний, для бюрократів, корупційний спосіб: районні посадовці, при розгляді звернень цих мешканців, зовсім навіть не згадують і не пишуть самих слів “цоколь” і “інсоляція”, а ведуть мову про будь-які сторонні питання, виправдовуючи ними свою бездіяльність, порушуючи Закон про розгляд звернень громадян по суті піднятих ними питань.

Так, Голосіївська районна міжвідомча комісія по обстеженню жилих приміщень і встановленню їх відповідності санітарно-технічним нормам у складі: Мельничук А. А. (голова комісії, в. о. голови районної державної адміністрації) та члени комісїї Міхницька М. Ю, Указ Л. Б., Рикичинський О. Ю, Коломієць Р. В., Кузьменчук Т. Ф. 27.052015 р. прийняла злочинне, незаконне, корупційне протокольне рішення, яким визнала кв. № 24 придатною для проживання, тоді як їй, на її вимогу, були надані висновки щодо цоколю і інсоляції.

Як повідомив у листі від 11.11.2015 р. заступник голови голосіївської районної державної адміністрації А. Крилюк, питання постановки на квартирний облік мешканців кв. № 24 розглянула гомадська комісія з житлових питань при районній державній адміністрації (протокол № 2 від 29.10.2015 р.) і відмовила в постановці на квартирний облік у зв’язку з тим, що квартиру було визнано придатною для проживання (як і будинок в цілому) та те, що норму житлової площі перевищено і відсутні правові підстави затверджувати на квартирний. Комісія і не згадала про цокольний поверх, відсутність інсоляції, відсутність підпілля, кухню площею меншою від норми, те, що це – загальна квартира (дві особи – діти війни, сім’я загиблого у бою учасника бойових дій – мають 2 права власності на дві частини).

Мешканці кв. № 1 стояли на квартирному обліку у Голосіївському районі з 1990 р. Але у 2009 р. районна адміністрація зняла їх з квартирного обліку, пославшись на велику житлову площу, тоді як підставою для квартирного обліку і тоді були цокольний поверх і відсутність інсоляції, про що тоді районна адміністрація навіть не згадала. У листі від 21.12.2015 р. заступник голови голосіївської районної державної адміністрації А. Т. Крилюк написав, що родину кв. № 1 було знято з квартирного обліку, як забезпеченою житловою площею згідно норми, а на сьогоднішній день кв. № 1 вважається придатною для проживання, навіть не згадавши про цоколь і інсоляцію.

Мешканка кв. № 46 також з 2009 р. також одержує від районної держадміністрації відписки, що кв. № 46 придатна для проживання, як і інші квартири цокольного поверху будинку № 61-а, а також усі квартири поряд розташованих будинків № 53-а та № 55-а (але ж вони північної орієнтації і не мають інсоляції, як і у будинку № 61-а).

Між тим, підставою визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов, реконструкції квартири є засвідчений, у встановленому порядку, районною адміністрацією факт проживання у приміщенні, що не відповідає санітарним та технічним вимогам.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. N 189 затверджене Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, за якою жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам.

У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до районної адміністрації пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і непридатне для проживання.

Діючі юридичні норми давно вже наділили районні державні адміністрації зобов’язанням визнати такі приміщення нежитловими, провести реконструкцію і відселити їх мешканців, оскільки ці квартири не відповідають сучасним санітарним і технічним вимогам, а мешкання у цих квартирах шкідливе для здоров’я і життя.

З дозволу державної адміністрації, протягом останніх десятиліть, навколо трьох “хрущівок” по вул. Великій Китаївській № 53-а, № 55-а і № 61-а, з усіх боків зведені житлові хмарочоси. Причому, ці три “хрущівки” не знесені, тоді як вони давно вважаються житлом старої забудови і давно не відповідають санітарно-технічним вимогам щодо житла.

Таку одностайність державних посадовців Голосіївського району м. Києва у невирішенні проблем цокольного поверху, без інсоляції будинку № 61-а його мешканці сприймають як корупційну злочинну змову на позбавлення житлових прав на нормальне житло мешканців цих цокольних квартир № 1, 2, 24, 46.

Листом від 2.11.2015 р виконуючий обов’язки голови Голосіївської райдержадміністрації А. А. Мельничук повідомив, що всі квартири в будинку № 61-а по вул. Велика Китаївська придатні для проживання. І це, незважаючи на те, що виконуючий обов’язки директора департаменту будівництва та житлового забезпечення Київської міськдержадміністрації С. Данилович листом від 23.10.2015 р. звернув увагу голосіївської районної адміністрації на те, що у своєму колективному зверненні мешканці будинку № 61-а пишуть, що квартири розташовані на цокольному поверсі, де відсутня інсоляція та наявна висока вологість повітря і сирість, що не відповідає санітарно-технічним вимогам.

Навіть депутатські звернення депутата київської ради Прокопіва В. В. також не впливають на А. Мельничука – голову Голосіївської районної державної адміністрації. Листами від 20.01.2016 р., 4.02.2016 р. і 15.03.2016 р. він легко інформує депутата Прокопіва В. В., що квартира № 24 згідно поповерхового плану житлова і придатна для проживання. Такі ж і квартири №№ 1, 2 і 46. Проте, у поверховому плані про це нічого не написано, це надумано. Зате там написано, що ці квартири розташовані у цоколі будинку. А. Мельничук, як завжди, нічого не пише про цоколь і відсутність інсоляції у цих квартирах.

Згідно зі статтею 17 Житлового Кодексу України, житлове приміщення – це призначене та придатне для проживання приміщення. А згідно п. 2 ст. 34 Житлового кодексу України, потребуючими поліпшення житлових умов і маючими право на квартирний облік визнаються громадяни, які проживають у приміщеннях, які не відповідають встановленим санітарним і технічним вимогам. Саме цим вимогам і не відповідають квартири цих мешканців.

Виходом з цієї проблемної ситуації мешканці шукають у соціальних мережах з метою знаходження важелів впливу на районну адміністрацію для визначення їх квартир як нежитлових приміщень, призначення їх реконструкції, як непридатних для проживання, і відселення їх мешканців у інші, придатні, квартири сучасної забудови.

Автор: Новохатько Віктор Семенович — активіст. e-mail [email protected]