Багатодітним сім’ям не вижити без допомоги благодійників – Олена Поліщук

Президент Благодійного фонду “Соціальне партнерство” Олена Поліщук впевнена, що багатодітним сім’ям в ці скрутні часи не вижити без допомоги благодійників та небайдужих людей. Як живуть ці сім’ї, та як їм допомогти — читайте в інтерв’ю.

 — Дуже рідко можна зустріти багатодітну сім’ю на прогулянці. За дітьми завжди потішно спостерігати зі сторони, але не всі усвідомлюють, з якими проблемами щодня стикаються їхні батьки. Як їх підтримує держава, і чим допомагають благодійники?

Багатодітні сім’ї – той соціальний сектор, на який негайно варто звернути увагу державі. Діти народжуються в любові, значить, в сім’ї панує взаєморозуміння. Ці сім’ї є прикладом для всіх нас. Але в більшості випадків, вони живуть за межею бідності. Допомогу шукають в церквах та благодійників. Як правило, у багатодітних родинах, тільки один з батьків працевлаштований, в кращому випадку. Якщо в сім’ї є діти з особливими потребами, то годувальнику доводиться залишити роботу, щоб бути поруч з такою дитиною.

Наш Фонд допомагає багатодітним сім’ям вже кілька років. В минулому році ми запустили потужну і необхідну програму, яка присвячена родинам, де виховується 7 і більше рідних дітей, яким ще не виповнилося 16 років. Засновник Фонду «Соціальне партнерство», Леонід Черновецький прийняв рішення щомісяця виділяти на кожну дитину в таких сім’ях 1579 гривень. Ці кошти спрямовані на підтримку дітей, які тепер можуть повноцінно харчуватися, одягатися в новий одяг, а також бути здоровими і не відставати від однолітків у розвитку. Допомога від Фонду працює в правильному руслі, і ми бачимо, як кожен місяць поліпшується добробут цих сімей. Приклад багатодітної сім’ї Гусак, якій допомагає Фонд, доводить, що вижити на допомогу від держави неможливо. В родині виховується 9 рідних дітей до 16 років, які проживають у київській трикімнатній квартирі.

Мати дітей отримує таку допомогу від держави:

• як одинока мати;
• як мати, яка не отримує аліментів;
• допомога по догляду за дитиною-інвалідом – у неї дві дочки мають інвалідність, одна хворіє на ДЦП, друга інвалід 2 групи;
• допомога у зв’язку з народженням дитини;
• має субсидію на оплату комунальних послуг (50%).

Таким чином, кожен місяць на цю сім’ю держава перераховує 8000 грн. При цьому щомісячні витрати сім’ї на найнеобхідніші речі складають від 11 000 грн. Коли Фонд почав допомагати цій сім’ї, розмір боргу становив понад 50 000 грн. І тільки завдяки нашій участі в житті цієї сім’ї вони можуть дозволити собі предмети першої необхідності та трохи радощів з приводу нового одягу або можливості відвідувати спеціальні секції для дітей.

 — Чи змогли б ці родини прожити без такої підтримки?

Мета Фонду не тільки прогодувати ці сім’ї, але і подарувати дітям можливість розкрити свої таланти та позбутися від хвороб. Боюся, що без нашої допомоги це було б  неможливо. Наприклад, в одній із сімей, якою ми опікуємося, дитина дуже хвора. Велика частка допомоги в цій сім’ї йде на реабілітацію від страшного діагнозу. Через рік дитина самостійно сідає і робить перші кроки зі сторонньою допомогою. Щастя і радість на обличчі матері просто зашкалює, вона й уявити собі не могла, що реабілітація в кращій клініці здатна дати такі результати. В інших сім’ях батьки акцентують увагу на розвиток дітей і спорт. У свої роки, малюки досягають певних висот, про які і думати не могли ще рік тому. Регулярно ми запрошуємо сім’ї повним складом в наш Фонд і бачимо, що навіть вирази облич батьків та дітей змінюються. Діти задоволені – батьки щасливі! Адже щастя не приховаєш.

 — А як Ви перевіряєте, на що витрачають кошти батьки?

Коли програма тільки запускалася, це було найбільш гострим питанням – не будуть витрачені гроші батьками на інші цілі?

Перші кілька місяців, соціальні працівники Фонду складали список необхідних послуг і потреб та займалися вирішенням цих проблем особисто, а потім якщо це були товари – передавали сім’ям. Але оскільки програма стрімко розвивалася, ми впровадили систему звітів, де батьки ретельно підсумовують всі свої витрати, прикріплюють до звітів чеки і щомісяця направляють на перевірку до Фонду. Без докладного звіту за попередній місяць, сім’я не отримає фінансову допомогу в наступному місяці. Таким чином, ми бачимо, що батьки витрачають виділені нами гроші. Це і оплата секцій, і покупка необхідної продукції, і медичне обслуговування, і покупка одягу.

 — Звідки виникла ідея такої програми?

Оскільки Фонд допомагає незаможним вже майже 17 років, нам відомі проблеми абсолютно кожного сектора соціально-незахищених людей. Багатодітні сім’ї дуже часто зверталися до нас за підтримкою. Але все  що ми їм могли запропонувати – це одяг, вживана техніка, предмети особистої гігієни та харчування в їдальні. Ми чудово усвідомлювали, що цього недостатньо, і почали роботу в цьому напрямку. Ідею програми запропонував засновник Фонду, Леонід Михайлович Черновецький, і ми тут же приступили до її втілення. Зараз в програмі 10 сімей-учасників. 5 із них у Києві не проживають. Дві сім’ї проживають на окупованій території. Всього в проекті 75 дітей. Наші соціальні працівники знайомилися з кожною родиною особисто, виїжджали за місцем проживання і дізнавалися про їх проблеми.

 — Яку допомогу надає сім’ям Ваш Фонд?

Це залежить від потреб сімей. Всі вони потребують їжу, одяг, гроші на оплату секцій, але є і специфічні потреби. Наприклад, зараз ми допомагаємо сім’ї Сирхаєвих із зони АТО, в якій виховується 11 дітей. Це чудова сім’я, добробут якої зруйнувала війна. Через бойові дії був серйозно пошкоджений їх будинок, і останні гроші родини пішли на ремонт. Через війну вони не можуть вести домашнє господарство, і тому самостійно прогодувати велику сім’ю батькам сімейства дуже складно. Сім’я Сирхаєвих живе на лінії фронту і не може отримувати допомогу на дітей. Допомога Фонду – єдина опора для цієї багатодітної родини.

— Чи є проблеми з житлом у інших сімей, якими опікується Фонд?

Навіть якщо не враховувати ті дві сім’ї переселенців, про які я згадувала раніше, то і в інших сім’ях гостро стоїть житлове питання. Трикімнатні квартири (в кращому випадку), в яких проживають за 9 – 14 осіб,  постійно в процесі ремонту. Через рік батьки встигають зробити ремонт в одній кімнаті, потім відразу ж будматеріали переносять в іншу і так далі. А через 5-6 років, знову запускають цей круг заново. В кожній кімнаті живуть по 4-6 дітей і коли вони підростають, то особистого простору у них не залишається. Кожна з сімей-учасниць програми мріє про власний будинок, але міські голови не поспішають допомагати їм. На жаль, і благодійники у цьому питанні допомогти не зможуть.

— Яка мета цієї програми? Підтримка – це добре, але чого Ви намагаєтеся досягти в результаті для кожної родини?

Мета дуже проста – допомогти, привернути увагу суспільства, розкрити історію сім’ї, розповісти про їхні проблеми. Я впевнена, що в нашому суспільстві є безліч людей, які можуть допомогти цим дітям. Чому б успішному бізнесменові не виховати собі відмінних співробітників з самого дитинства – оплатити освіту, надати практику у своїй компанії і, в підсумку, надати роботу такому вихованцю. Таким чином, працюють вже кілька десятиліть ряд великих західних компаній. Коли у кожної дитини мета життя буде поставлена з самого дитинства, це зменшить безробіття в країні. Або, наприклад, чому б великої компанії не взяти шефство над однією з таких сімей, і бути дітям «хрещеними батьками», допомагаючи матеріально і духовно. Так працюють європейські фонди, залучаючи до цих проблем небайдужих людей. У нашому Фонді діти отримують те, чого в школі не навчать ніколи. Наприклад, зовсім нещодавно колектив молодих банкірів проводив лекції з основ фінансової грамотності. Це дуже корисна інформація не тільки для дітей, а й для батьків. В наші дні ми бачимо, що і не всі дорослі вміють користуватися банкоматами. Взявши кредит, дозволяють  обдурити себе. Хоча цього дуже просто уникнути. Це лише вершина айсберга всіх наших добрих справ. Батьки безмежно вдячні, а ми, врешті-решт, виховуємо цілеспрямоване грамотне молоде покоління. Я впевнена, що це призведе до розвитку України як потужної європейської держави.

Джерело: ВБФ “Соціальне партнерство”