Аналітика як дороговказ для прийняття рішень

Що таке аналітичний документ, як його створити, яких різновидів він буває і кому потрібен  – мали змогу дізнатися учасники Академії практичної аналітики ОПОРИ під час першої сесії 25-26 березня. Сьогодні ж розповідаємо для всіх, хто цікавиться цією тематикою.

Академія практичної аналітики покликана сформувати на Рівненщині спільноту людей, які зможуть ефективно долучатися до участі у законотворчому процесі та взаємодіяти з народними депутатами.

Шляхом від інформації до аналітики учасників цієї сесії вів Михайло Мозоль  – політолог, викладач кафедри національної безпеки та політології Національного університету “Острозька академія”, заступник директора Школи політичної аналітики ПОЛІС, експерт Центру політичних досліджень НУ “Острозька академія” та Фонду Громадської Дипломатії (Київ-Варшава). 

Що таке аналітичний документ і кому він потрібен?

“Ідея аналітики  –  дати дороговказ для майбутніх рішень. Аналітичний документ  – це не відповідь на питання, що сталося, чи що ми маємо на сьогодні, але й певні рекомендації, як можна діяти далі”,  – розповідає Михайло Мозоль.

Людям, які бажають створювати аналітичні тексти, тренер радить ознайомитися із книгою Катерини Зарембо “Писати аналітику може кожен”. У ній аналітичний документ визначається як текст, який закликає до ухвалення певного рішення на основі доказового аналізу, його мета – зміни в діях та свідомості.

Аналітичний документ допомагає не просто ухвалювати рішення, а ухвалювати аргументовані рішення. Якщо рішення грунтується на аналізі реальної суспільної ситуації, про його наслідки належно прокомуніковано із людьми, тож його реалізація викликає менший спротив. А отже  –  воно буде результативнішим.

Здавалося б, насамперед аналітика потрібна людям, які відповідальні за ухвалення рішень. Проте не менш важливою вона є для людей, які формують суспільну думку (експертів, журналістів) та представників зацікавлених груп, яких рішення стосується безпосередньо. Саме вони здатні формувати середовище, яке чинитиме тиск на владу. 

На практиці трапляється так, що різні сторони, які отримують наш документ, чи то представники бізнесу, чи громадського сектору, чи парламентарі, дивляться на нього по-різному. Причина  –  різні інтереси, які часто не збігаються. Тож завдання аналітика – вибудувати схему підготовки документу так, аби він був правильно сприйнятий цими людьми. 

Уявіть, ви готуєте аналітичний документ для народного депутата щодо певної проблеми, за вирішення якої вболіваєте. Врахуйте, що парламентар завантажений значним масивом даних, які повинен опрацювати, аби підготуватися до сесії і ваше питання – лише одне із сотні. Яким буде ваш аналітичний документ щодо цього? Розлогим і дуже деталізованим, чи чітким і стриманим? Очевидно, що текст має бути стислий та легкий до прочитання, однак і аргументований, аби пояснити, що рішення, яке пропонуєте в результаті, допоможе не лише вам, але й йому. Наприклад, виконати обіцянку, яку давав виборцям перед обранням.

Окрім народних депутатів, замовником вашого аналітичного тексту можуть бути й органи влади, представники бізнесу, громадського сектору та політичних партій.

Хто “пише” аналітику?

Аналітичні матеріали готують аналітичні центри, дослідницькі інституції, громадські організації, ЗМІ, фрілансери та всі, хто цього бажає. Для того, аби познайомитися із тим, які документи створюють інституції, якої проблематики і на кого спрямовані  – можна оглянути їх сайти та сторінки у соцмережах. Можете звернути увагу і на місію таких організацій та їх політичну незаангажованість: бо саме це може бути запорукою неупередженого аналізу даних. 

Та передусім слід пам’ятати, що якісну аналітику готують не інституції, а люди – люди, які володіють певною методологією аналітичного письма, розуміють проблематику та небайдужі до її вирішення. 

Можна самостійно створювати аналітичні тексти, а можна отримати такий досвід у якомусь із аналітичних центрів. Наприклад, саме зараз Школа політичної аналітики ПОЛІС проводить конкурс серед студентів на проходження стажування. 

Якими бувають аналітичні матеріали?

Існують різні класифікації аналітичних матеріалів, але певно найпростіший поділ, який пропонує Катерина Зарембо  –на аналітичне дослідження та аналітичну записку. Різниця між ними не лише в обсягу документу, але і в глибині дослідження проблематики, даних, на основі яких він формується та цільовій аудиторії, на яку орієнтований. Так, Катерина Зарембо визначає дослідження як великий аналітичний документ, що містить глибоке дослідження проблеми та передбачає збір первинних даних, їх систематизацію та аналіз (“policy study”), основна його аудиторія  – експерти. Натомість записку – як короткий аналітичний документ, як правило, побудований на вторинних даних, орієнтований на комунікацію з тими, хто творить політику та адвокацію серед зацікавлених сторін (“policy brief”). Зараз чимало організацій, які прагнуть, аби їх глибоке аналітичне дослідження не припадало пилом “у шухляді” готують і скорочену версію для тих людей, які не мають часу, або не бажають читати довгі тексти.

Деякі організації, які займаються підготовкою аналітики, використовують власні назви для своїх продуктів та правила їх створення. 

З чого починається аналітика?

Перш ніж братися до роботи над аналітичним документом потрібно визначити чітку і зрозумілу проблему, яку б ви хотіли розв’язати, та сформувати вузьке дослідницьке питання, на яке будете спроможні дати відповідь у межах наявних часу та ресурсів. І лише після цього можна братися за збір даних. Кожне дослідження  –  унікальне, тому вибір методів кожного разу може бути іншим. 

Дані, які ви маєте зібрати, можуть бути кількісними та якісними. Кількісні дозволяють вам отримати певне число, цифру, співвідношення, а якісні – пояснити певний процес чи явище. Виходячи з того, які дані ви маєте зібрати, можете обрати інтерв’ю, спостереження, аналіз документів, опитування та фокус-групи. Аби опитування було репрезентативним, тобто його результати можна було поширити на більшу кількість людей, наприклад, мешканців Рівного, Рівненщини чи України загалом, участь у ньому мають брати люди, які увійшли у попередньо сформовану вибірку (за віком, статтю та іншими характеристиками).

Грамотніше реалізовувати прості дослідницькі завдання, коли немає можливості залучити до ініціативи або проєкту фахових дослідників допоможе книга Олени Богдан “Що варто знати про соціологію та соціальні дослідження”.

І насамкінець:

Щоб ваш аналітичний документ був якісним варто уникати зайвих слів, які не впливають на зміст, довгих речень та повторів. Використовуйте прості слова і не вживайте пасивних конструкцій “зроблено”, “проведено”. Придумайте коротку та влучну назву вашого документу, аби в людей виник інтерес до тексту.

P.S. Підписуйтеся на сторінки ОПОРИ у соціальних мережах Facebook та Instagram – там ми будемо ділитися інсайтами із подальших сесій Академії практичної аналітики. Під час них учасники дізнаються більше про роботу парламенту, як виборці можуть долучатися до законотворчого процесу, як можна вплинути на владу під час прийняття рішення завдяки інструментам е-демократії, та як зробити так, аби підготовлений аналітичний документ не припадав пилом “у шухляді”.

Довідково: Проєкт “Практична аналітика для парламенту” реалізується Рівненською обласною організацією Всеукраїнської громадської організації “Громадянська мережа “ОПОРА” в межах Програми USAID “РАДА: наступне покоління”, що виконується ГО “Інтерньюз Україна”.

Ця подія стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). Зміст не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду Сполучених Штатів.

Подія здійснюється в рамках Програми USAID “РАДА: наступне покоління”, яка є п’ятирічною ініціативою (2021-2026), що впроваджується ГО “Інтерньюз-Україна”.

Детальніше про Програму: https://internews.ua/rang, https://www.facebook.com/usaidradaprogram/