Амністія 2014 у питаннях та відповідях. Медичний аспект

На прохання Всеукраїнської благодійної організації «Мережа організацій, що працюють в пенітенціарній сфері» Кіровоградська обласна спостережна комісія наводить відповіді, на питання, що найчастіше ставляться засудженими в зв’язку із застосуванням Закону України «Про амністію у 2014 році» (далі – Закон ПА). Основну увагу приділено питанням, що мають відношення до медичної сфери.

Які медичні діагнози є підставою для амністії та яким є порядок і умови їх встановлення?

Відповідно до п. г статті 1 Закону ПА звільнитись від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, можуть засуджені, які мають деякі види захворювань або інвалідність. Далі зазначені формулювання, що містяться у вищезгаданій нормі, та наведено роз’яснення щодо кожного з них.

«осіб, яких в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи» 

В цю категорію підпадають засуджені, які мають встановлену інвалідність, при цьому місце встановлення інвалідності не має значення (чи в місцях позбавлення волі, чи до позбавлення волі «на свободі»).

«осіб, яких в установленому порядку визнано хворими на активну форму туберкульозу (диспансерні категорії 1-4)»

Диспансерні категорії встановлюються відповідно до «Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги “Туберкульоз”», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 грудня 2012 року №1091. Пункт A.3.2.3. протоколу визначає що:

До 1-ї категорії належать хворі на вперше діагностований туберкульоз (далі – ТБ) різних локалізацій з бактеріовиділенням (ВДТБ МБТ+), а також хворі з іншими (тяжкими) формами захворювання різних локалізацій без бактеріовиділення (ВДТБ МБТ-): міліарним, дисемінованим ТБ, деструктивним легеневим ТБ (при поодиноких порожнинах понад 3 см або при наявності більш ніж 3-х порожнин меншого розміру); менінгітом, казеозною пневмонією, туберкульозним перикардитом, перитонітом, ТБ кишківника, ТБ хребта з неврологічними ускладненнями, урогенітальним ТБ; ТБ внутрішньогрудних лімфовузлів з ураженням більше ніж 2-х груп з однієї сторони або 2-х і більше груп з обох сторін.

До 2-ї категорії відносяться будь-які випадки раніше лікованого легеневого і позалегеневого ТБ, що реєструють для повторного лікування: рецидив ТБ різної локалізації з бактеріовиділенням (РТБ з МБТ+); невдача лікування (НЛТБ з МБТ+) та лікування після перерви з бактеріовиділенням (ЛПП з МБТ+), інший (ІТБ) з МБТ+/-.

До 3-ї категорії належать хворі з новими випадками (ВДТБ) без бактеріовиділення (ВДТБ МБТ-), яких не віднесено до 1 категорії.

До 4-ї категорії належать хворі на мультирезистентний ТБ, ТБ з розширенною резистентністю та хворі з підтвердженими випадками хіміорезистентного ТБ, які згідно з профілем резистентності потребують лікування тривалістю понад 12 міс.

«осіб, яких в установленому порядку визнано хворими на онкологічні захворювання (ІІІ, ІV стадії за міжнародною класифікацією TNM)»

Єдина міжнародна класифікація TNM визначає для кожного захворювання три обов’язкові складові: розмір пухлини Т (tumor); стан регіонарних лімфатичних вузлів N (поdulus) і віддалені метастази М (metastasis).
Пухлина визначається чотирма стадіями: Т1, Т2, ТЗ, Т4. Стан регіонарних лімфатичних вузлів: N0 – коли вони не збільшені, N1 – коли є поодинокий метастатичний вузол і N2 – група збільшених лімфатичних вузлів, спаяних між собою, що зміщуються відносно навколишніх тканин. Віддалені метастази визначаються літерою М. М0 – коли метастази не виявлені і M1 – коли існують віддалені метастази. Наприклад: T1N0M0- відповідає I стадії нашої класифікації; T2N1M0 – II стадія; T3N2M0 – III стадії; T4N2M0 чи T1N0M1 – IV стадії захворювання.

«осіб, яких в установленому порядку визнано хворими на СНІД (III, IV клінічні стадії за класифікацією ВООЗ)»

ВООЗ передбачає наступну класифікацію клінічних стадій захворювання на ВІЛ:

Клінічна стадія 3:
• волохата лейкоплакія порожнини рота;
• нез’ясована хронічна діарея тривалістю більше місяця;
• рецидивуючий кандидозний стоматит (два або більше разів за 6 місяців);
• важкі бактерійні інфекції (наприклад, пневмонія, емпієма плеври, піоміозіт, інфекції кісток і суглобів, менінгіт, бактеріємія);
• гострий виразково-некротичний стоматит, гінгівіт або періодонтит.

Клінічна стадія 4: 
• туберкульоз легенів;
• позалегеневий туберкульоз (окрім лімфаденіту);
• нез’ясована втрата ваги (більше 10% протягом 6 міс.);
• синдром кахексії, обумовлений ВІЛ-інфекцією;
• пневмоцистна пневмонія;
• рецидивуюча важка або підтверджена рентгенологічно бактерійна пневмонія (два або більше разів протягом року);
• цитомегаловірусний ретиніт (± коліт);
• герпес, викликаний ВПГ (хронічний або персистируючий не менше 1 місяця);
• енцефалопатія, обумовлена ВІЛ-інфекцією;
• кардіоміопатія, обумовлена Віл-інфекцією;
• нефропатія, обумовлена ВІЛ-інфекцією;
• прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія;
• саркома Капоши та інші обумовлені ВІЛ-інфекцією новоутворення;
• токсоплaзмоз;
• диссемінована грибкова інфекція (наприклад, кандидоз, кокцидіоїдомікоз, гістоплазмоз);
• криптоспорідіоз;
• криптококковий менінгіт;
• диссеміновані інфекції, викликані атиповими мікобактеріями.

Важливо! Необхідно мати на увазі, що стадію захворювання може визначати лише лікар-інфекціоніст. При цьому таке рішення лікар-інфекціоніст приймає виключно за результатами всебічного, як правило, здійснюваного на стаціонарі медичного обстеження. Також слід враховувати, що значення не має, в якій медичній установі було проведено обстеження та прийнято рішення про наявність стадії захворювання.

«осіб, яких в установленому порядку визнано хворими на інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання та підпадають під визначення Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань та Міністерства охорони здоров’я України від 18 січня 2000 року №3\6»

Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від дальшого відбування покарання передбачає доволі значну кількість різних діагнозів та станів. Варто ознайомлюватись із медичною документацією засудженого та порівнювати з захворюваннями, що містяться в переліку.

Що значить мати дві і більше судимостей?

Це питання виникає при ознайомленні з положеннями Закону України «Про застосування амністії в Україні», що визначають категорії осіб, до яких амністія не може бути застосована. Зокрема п. в ст. 4 зазначає, що амністія не розповсюджується на осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів.

Отже відповідно до ч. 1 статті 88 КК України 2001 р. особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до зняття або погашення судимості. Таким чином судимість поширюється на – строк відбування покарання, та у випадках, передбачених законом на певний строк після відбуття покарання. Особа має судимість, якщо вона не була знята або погашена.

Погашення судимості – це її автоматичне припинення при встановленні певних, передбачених законом умов, головною з яких є не вчинення особою протягом строку судимості, встановленого у ст. 89 КК України, нового злочину. Якщо особа відбула покарання, до закінчення строку погашення судимості знову вчинила злочин, то відповідно до ч. 5 ст. 90 КК України перебіг цього строку переривається і останній обчислюється заново після фактичного відбуття покарання (основного і додаткового) за новий злочин. У таких випадках строки погашення судимості обчислюються окремо за кожний злочин.

Як що особа, маючи судимість, знов опиняється у виправному закладі, судимість не знімається і не гаситься, якщо особа вчинила злочин до її погашення. в КК пишеться, що для її погашення треба після дня відбуття, щоб пройшов певний проміжок часу (залежно від покарання) і щоб особа не вчинила нового злочину. а так як хтось був засуджений і якщо це було до погашення то особа продовжує вважатись судимою.

Варто враховувати, що існують певні нюанси у правилах погашення судимості, що відповідають різним редакціям Кримінальних кодексів, 1960 р. та 2001 р.. Правила погашення і зняття судимості, обираються відповідно до дати вчинення злочину і врахування того КК України, що був чинним на той момент.

Питання щодо погашення попередніх судимостей вирішується працівниками відділу з контролю за виконання судових рішень. Саме вони обчислюють, чи сплив строк погашення судимості чи ні.

Що необхідно зробити засудженому аби не підпасти під категорію «осіб, які не відшкодували завдані ними збитки або не усунули заподіяну злочином шкоду»?

Вищеозначена категорія засуджених не підпадає під амністію. Тому важливим є виплатити позови. У зазначене формулювання включаються всі обов’язки засудженого щодо виплат, які визначені у вироку / рішенні суду. Оплата за експертизи теж входить, але тільки якщо це є у вироку / рішенні суду. Швидше за все оплата експертиз входить в суму компенсації, яка вказана у вироку / рішенні.

В ситуації, коли приміром для підготовки матеріалів для подання на суд, необхідні довідки чи будь-які інші документи з медичних установ, варто знати, що відповідно до ст. 10 Закону ПА, судам, а також органам та установам, на які покладено підготовку матеріалів для вирішення питань, пов’язаних із застосуванням цього Закону, надається право вимагати від відповідних установ необхідні відомості. Такі вимоги повинні бути виконані негайно.

Разом з тим, можливі певні складнощі при отриманні матеріалів з регіональних центрів профілактики та боротьби зі СНІДом (далі – Центрів-СНІД) на ВІЛ-позитивних засуджених та ув’язнених. А також тих, які відбувають покарання у виправних центрах. Адже Центри-СНІД, можуть передавати відомості (про ВІЛ-статус та стан здоров’я особи) лише – іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров’я – винятково у зв’язку з лікуванням цієї особи а іншим третім особам – лише за рішенням суду в установлених законом випадках.

В такій ситуації існує декілька варіантів виходу з проблемної ситуації.

Для засуджених, які відбувають покарання у виправних центрах, варто спробувати скористатись можливістю здійснення таким засудженим короткочасного виїзду за межі виправного центру для відвідування регіонального Центру-СНІД. Або будь-які інші можливості, включаючи написання засудженим або ув’язненим інформаційного запиту до Центру-СНІД або до іншої медичної установи, в якій він був на диспансерному обліку чи проходив обстеження та лікування. Разом з тим, слід врахувати, що головні лікарі Центрів-СНІДу можуть не надати такої інформації, зокрема через сумніви, що це пише саме цей пацієнт. Тому важливо, щоб посадові особи колонії чи СІЗО виконали норми Правил внутрішнього розпорядку, що передбачають обов’язкове докладання довідки (з особової справи) до будь-яких звернень засуджених чи ув’язнених.
Довідка з особової справи засудженого має містити персональну інформацію про особу, місце її перебування (СІЗО або колонія) та деяку іншу інформацію. Довідка потенційно може слугувати підтвердженням того, що саме ця особа (пацієнт) звертається за отриманням власної медичної інформації.

Окрім того, завжди слід мати на увазі, що засуджені мають можливість ознайомлюватись із матеріалами власних особових справ. Ця можливість може знадобитись під час підготовки матеріалів на суд. Інструкція про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.06.2012 г. №847/5, передбачає, що за клопотанням засудженого (особи, яка тримається під вартою) посадова особа підрозділу ознайомлює його (її) зі змістом долучених до його (її) особової справи документів. Ознайомлення засудженого (особи, яка тримається під вартою) з цими документами проводиться шляхом їх зачитування вголос або їх самостійного прочитання у присутності посадової особи підрозділу, про що складається акт, який долучається до особової справи.

Джерело : Всеукраїнська пенітенціарна мережа

Автор : Бочаров-Туз Володимир

Додатки : Amnistia_voprosi_i_otveti_dla_Nabludatelnih_komissij ( Amnistia_voprosi_i_otveti_dla_Nabludatelnih_komissij.doc, 58 Kb )